Categories
Росія

Феодальна Росія

Незважаючи на відміну кріпосного права 3 березня 1861 року переважна частина російського населення до цих пір так і не позбулася звички дивитися на владу «з низу до верху». Замість того щоб спробувати тим чи іншим чином вплинути на владу або її змінити, люди звикли пристосовуватися до владних експериментів, якими б дикими ті не здавалися.У XX столітті Росія пережила дві спроби кардинальної зміни влади революційним шляхом – в 1917 і в 1991 році. Але події цих років не призвели до скасування жорсткої авторитарної моделі правління. Все звелося лише до зміни осіб при владі, яка після 1917 року взагалі перетворилась на тоталітарну і залишалася такою аж до середини 1980-х років.

Вертикальна соціальна мобільність населення сучасної Росії, тобто можливість переміщення індивіда з одного соціального прошарку в інший/вищій, визначається майже виключно ступенем близькості до влади. Судова система країни перетворилася на пародію на незалежний суд, а закони застосовуються вибірково. Правління Володимира Путіна принесло справжній неофеодалізм в його класичній формі, а за рівнем несвободи відкинуло країну в часи Сталіна і дореформеної Росії XIX століття.

Фундаментальне право приватної власності звелося у сучасній Росії до фікції. Про яку приватну власність може йти мова, коли влада на практиці має всі можливості забрати у своїх громадян будь-яку власність. Без різниці, чи то велика компанія, ділянка землі або квартира. Причому, завдяки слухняним судам, за символічну компенсацію або зовсім без компенсації.

Підприємець може розраховувати на успішність власного бізнесу виключно в тому випадку, якщо у «схемі» є влада відповідного рівня. А успішний бізнес особливо великого розміру можливий лише за наявності зв’язку з Путіним і олігархами його клану. Причому рентабельність такого бізнесу нікого не хвилює, так як ведеться він виключно за державний кошт.

Сучасна Росія не знає, що таке демократія. ЇЇ просто немає в країні. Державна Дума вже давно нікого не представляє і не висловлює нічиїх думок, крім думок начальства, заздалегідь доведених до депутатів зверху. Дума давно вже не парламент, а реінкарнація Верховної Ради радянського зразка. Дума – без власної думки, де немає місця для дискусій.

За часів феодалізму, кріпак не міг скаржитися на свого хазяїна. За це суворо карала влада. Ще більше влада лютувала за критику імператора або імператорської родини. І чим сучасна Росія відрізняється від Росії феодальної? Аж нічим! В сьогоднішній Росії будь-яка критика «довічного» президента Володимира Путіна карається за законом. А критика влади рангом нижче, будь то міністри, губернатори або керівники держкорпорацій, фактично допускається лише з ініціативи вищого начальства. Незалежні антикорупційні розслідування, якщо такі трапляються, влада Кремля намагається знищити за будь яку ціну.

Ще одна заборона на критику путінської Росії – це заборона критики офіційної кремлівської версії історії країни. Особливо ця заборона стосується історії Другої Світової війни, яка Кремлем перетворена практично на громадянську релігію. Ніяких помилок, ніяких злочинів – лише святі та герої!

Вистроївши за 20 років правління таку неофеодальну систему державного управління, Путін мав на меті максимально звузити простір свободи і звести до мінімуму число вільнодумців в Росії.

Росія не має ніяких шансів на те, що існуюча авторитарна система правління буде змінена на більш людяну шляхом реформ. Тому Росію рано чи пізно чекають нові революційні катаклізми. Коли терпець людей увірветься… Головне, щоб в результаті Росія знову не повернулася на історично звичну для неї стезю самовладдя та авторитаризму.