Categories
Кримінал

СБУ продовжує системно викривати мережі російських інтернет-агітаторів

За останні три місяці кіберфахівці Служби безпеки України викрили 21 інтернет-агітатора, які за завданням російських спецслужб намагалися дестабілізувати ситуацію та створювали панічні настрої в суспільстві. Зокрема, такі агітатори діяли в Києві, Одесі, Дніпрі, Львові, Херсоні, Полтаві, Кропивницькому, Конотопі, Івано-Франківську, Хмельницькому, Жашкові, Чернігові та у населених пунктах поблизу лінії розмежування. Так, лише за останній тиждень співробітники СБУ викрили трьох інтернет-агітаторів на Донеччині, Одещині та у Чернігові. Вони регулярно розміщували у соцмережах заклики до порушення конституційного ладу і територіальної цілісності нашої країни. Також поширювали пропаганду терористичних організацій «Л/ДНР» та виконували інші завдання російських спецслужб. Наразі щодо затриманих агітаторів зареєстровано кримінальні провадження за дії, спрямовані на посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади. Загалом за період дії карантинних заходів кіберфахівці СБУ заблокували понад 2,7 тисячі спільнот з більш ніж мільйонною аудиторією, викрили 393 інтернет-агітаторів, які поширювали різноманітні фейки про епідемію COVID-19. Інформацію стосовно виявлених 372 агітаторів СБУ спрямувала до Національної поліції. 173 особи притягнуто до адміністративної відповідальності за поширення неправдивих чуток, які можуть викликати паніку або порушення громадського порядку, у межах статті 173-1 КУпАП. Викриття та документування протиправної діяльності проводилось кіберфахівцями СБУ під процесуальним керівництвом органів прокуратури.

https://www.ssu.gov.ua/ua/news/1/category/21/view/7666?fbclid=IwAR2N_WRdZrT1O70DF_Ti4kFMRISeOsL3pBk_9OTdtYlqsBvPRu1u2KCVdto#.2KcpH4kO.dpbs

Categories
Світ

ПОСТАЧАННЯ ЩЕБНЮ В ОКУПОВАНИЙ СЕВАСТОПОЛЬ З ТУРЕЦЬКИХ ПОРТІВ ГІРЕСУН ТА ЕРЕГЛІ (2020 РІК)

В 2020 році відбувається регулярне постачання турецького щебню в окупований Крим. 5 суден здійснили 14 рейсів в окупований Севастополь з турецьких портів Гіресун і Ереглі, в результаті на причали стівідорної компанії “Авліта” було доставлено 55,5 тисяч тонн щебню.

1 рейс. GENERAL з порту Гіресун

15-17 січня 2020 судно GENERAL (IMO: 7218400, MMSI: 468402000, Call Sign: YKRX, Flag: Syria [SY]) розвантажувало на причалі стівідорної компанії “Авліта” (в російських реєстрах “Авал”) 3900 тонн щебню з порту Гіресун (Туреччина). Після завершення вантажних операцій порушник знов повернувся в Гіресун за наступною партією щебню для окупованого Криму.

Як видно зі скріншотів, зроблених зі сторінки GENERAL на порталі МарінТрафік, порушник заходив в закритий кримський порт з вимкненим AIS. Судновий транспондер не працював з 14 по 18 січня 2020.

2 рейс. CRYSTAL GALAXY (BELLA) з порту Гіресун

CRYSTAL GALAXY (New-name BELLA, IMO: 8418356, MMSI: 468400000, Call Sign: YKRV, Flag: Comoros) 16.01.2020 доставило в окупований Севастополь 6600 тонн щебню з порту Гіресун. Судно вийшло з Севастополя 24 січня після розвантаження. Судно прийшло в Чорне море під новим ім’ям BELLA з вимкненим AIS. За незаконні суднозаходження в закриті кримські порти судно було позбавлено права на прапор Коморськіх островів з 11.05.2020.

3 рейс. GENERAL з порту Гіресун

GENERAL 28.01.2020 доставив в окупований Севастополь 3900 тонн щебню з порту Гіресун (Туреччина). З турецького порту судно вийшло після завантаження 24 січня 2020. Судно було зафіксовано через веб-камеру біля причалу стівідорної компанії “Авліта” 29.01-01-02.2020. Ввечері 1 лютого GENERAL вийшов з Севастопольської бухти і знов направився в Гіресун (Туреччина).

Для ідентифікації використано фото зі сторінки судна GENERAL з порталу МарінТрафік
 

4 рейс. GENERAL з порту Гіресун

GENERAL знов прийшов в окупований Севастополь 11.02.2020 з партією щебню 3900 тонн. Судно було з вимкненим AIS, розвантажилось на причалі Авліти в Севастопольській бухті й вийшло з закритого кримського порту вночі з 13 на 14 лютого 2020.

5 рейс. GENERAL з порту Гіресун

GENERAL прийшов в Севастополь з 3900 тоннами щебню з порту Гіресун 20.02.2020. Порушник розвантажився на Авліті і наступного дня, 21 лютого, пішов в інший турецький порт – Ереглі. На скріншотах видно, що незаконне суднозаходження в закритий кримський порт Севастополь GENERAL здійснював з вимкненим AIS.

6 рейс. GENERAL з порту Ереглі

GENERAL завантажився в турецькому порту Ереглі 3900 тоннами щебню і знов пішов в закритий порт Севастополь в окупованому Криму. Розвантаження проходило на причалі стівідорної компанії “Авліта” 29.02-01-03.2020, після чого судно відправилось в турецький порт Гіресун.

7 рейс. GENERAL з порту Гіресун

17.03.2020 GENERAL прийшов в Севастополь з порту Гіресун з 3900 тоннами щебню. Завантаження в турецькому порту проходило в період 6-10 березня, після чого судно з вимкненим AIS направилось до кримського узбережжя. Розвантаження на причалі стівідорної компанії Авліта тривало 2 доби, і 19.03.2020 порушник вийшов з Севастопольської бухти, знов направившись в турецький порт Гіресун.

8 рейс. GENERAL з порту Гіресун

31.03.2020 GENERAL зайшов в Севастопольську бухту з 3900 тоннами щебню з порту Гіресун. Судно знаходилось в окупованому Севастополі 2 тижні, що є значно довше ніж зазвичай. Після того як порушник покинув закритий кримський порт, він направився до входу в протоку Босфор, 18 квітня пройшов в Мармурове море і там провів кілька днів. Після цього відбулись зміни в рейсах GENERAL, він переключився на доставку вантажів з турецького порту Бартин в порти Керч і Севастополь, про що вийшло розслідування журналістів SeaKrime.

GENERAL здійснює перевезення турецьких товарів в порти окупованого Криму

9 рейс. PERESVET з порту Гіресун

24-25 квітня 2020 в закритому порту Севастополь знаходилось судно PERESVET (IMO: 8919879, MMSI: 273212820, Call Sign: UBIT9, Flag: Russia [RU]), що доставило з турецького порту Гіресун 7300 тонн щебню. Це незаконне суднозаходження порушника під російським прапором було задокументовано в розслідуванні журналістів SeaKrime.

PERESVET: прямий рейс з турецького порту Гіресун в окупований Севастополь

10 рейс. Нефтерудовоз-50М з порту Ереглі

На причалі Авліти судно PERESVET змінив інший порушник – Нефтерудовоз-50М (IMO: 8726155, MMSI: 273344800, Call Sign: UFLY, Flag: Russia [RU]), що покинув ільменітові рейси в Керч та взявся за доставку в Севастополь 2700 тонн щебню з турецького порту Ереглі. Порушник знаходився в Севастополі 25-27.04.2020. Про цей рейс вийшов матеріал журналістів SeaKrime.

Нефтерудовоз-50М: рейс з вантажом з турецького порту Ереглі в окупований Севастополь

27.04.2020 Нефтерудовоз-50М вийшов з Севастополя і направився в Азовське море.

11 рейс. PAWELL з порту Гіресун

З травня 2020 регулярним постачанням турецького щебню з Гіресун в окупований Севастополь зайнявся інший ільменітчик – PAWELL (IMO: 8315499, MMSI: 468421000, Call Sign: YKSR, Flag: Syria [SY]), який здійснив незаконне суднозаходження в закритий порт Севастополь 03.05.2020 з 2900 тоннами щебню з турецького порту Гіресун. Наступного дня, 04.05.2020, порушник під сирійським прапором покинув закритий кримський порт в напрямку Гіресун.

Про цей рейс повідомляли журналісти проєкту SeaKrime.

PAWELL: налагоджено схему постачання будівельних матеріалів з турецького порту Гіресун в окупований Севастополь

12 рейс. PAWELL з порту Гіресун

PAWELL знов прийшов в окупований Севастополь 14.05.2020 з 2900 тоннами щебню з турецького порту Гіресун.

Про цей рейс на інформаційному порталі Центру Миротворець вийшов матеріал розслідувальської групи SeaKrime.

PAWELL продовжує постачання інертних матеріалів в окупований Севастополь з турецького порту Гіресун

13 рейс. PAWELL з порту Гіресун

PAWELL вийшов з Севастополя 15 травня 2020, направився в Гіресун, куди прийшов 18.05.2020.

В Гіресун PAWELL знов взяв 2900 тонн щебню для окупованого Криму і вийшов з турецького порту 20 травня 2020.

PAWELL пішов в бік Керченської протоки, ввечері 21 травня вимкнув AIS і направився в Севастополь, де розвантажував 2900 тонн щебню з Гіресун 23-24.05.2020. Після цього повернувся в той район Чорного моря, де він вимкнув судновий транспондер і вийшов на зв’язок в AIS.

14 рейс. PAWELL з порту Гіресун

PAWELL прийшов в турецький порт Гіресун на завантаження наступної партії щебню для окупованого Криму.

PAWELL завантажив в Гіресун 2900 тонн щебню і 02.06.2020 вийшов з турецького порту в напрямку окупованого Севастополю.

04.06.2020 PAWELL здійснив незаконне суднозаходження в закритий порт Севастополь, доставив до причалу стівідорної компанії “Авліта” 2900 турецького щебню. На скріншотах з веб-камери зафіксовано прохід порушника PAWELL по Севастопольській бухті.

На час публікації статті PAWELL ще не виходив на зв’язок в AIS, хоч порт Севастополь він вже покинув.

Отже, доведено, що здійснюється регулярне постачання щебню з турецького порту Гіресун в окупований Севастополь.

У 2020 році 5 суден здійснили 14 рейсів з щебнем за маршрутом Туреччина – окупований Севастополь: GENERAL 7 рейсів, CRYSTAL GALAXY (BELLA) 1 рейс, PERESVET 1 рейс, Нефтерудовоз 50М 1 рейс, PAWELL 4 рейси. 12 разів завантаження щебню для Севастополя проходило в порту Гіресун і двічі в іншому порту – Ереглі.

Два судна PERESVET і Нефтерудовоз 50М здійснювали порушення під російським прапором, два – під сирійським (GENERAL і PAWELL) і одне судно CRYSTAL GALAXY (BELLA) прийшло під прапором Коморських островів, за що було виключено з реєстру цієї держави.

Загалом на причали стівідорної компанії “Авліта”, що незаконно працює в окупованому Севастополі, у 2020 році було завезено 55 500 тонн турецького щебню, що протирічить введенню в дію Циркуляру №635/2017 палати судноплавства торгівельно-промислової палати Туреччини.

Дата прибуття в СевастопольСудноПрапорВантажК-ть, тПорт заван-таження
15.01.2020GENERALSyriaщебень3900Гіресун
16.01.2020CRYSTAL GALAXY  (BELLA)Comorosщебень6600Гіресун
28.01.2020GENERALSyriaщебень3900Гіресун
11.02.2020GENERALSyriaщебень3900Гіресун
20.02.2020GENERALSyriaщебень3900Гіресун
29.02.2020GENERALSyriaщебень3900Ереглі
17.03.2020GENERALSyriaщебень3900Гіресун
31.03.2020GENERALSyriaщебень3900Гіресун
24.04.2020PERESVETRussiaщебень7300Гіресун
25.04.2020Нефте-рудовоз 50мRussiaщебень2700Ереглі
03.05.2020PAWELLSyriaщебень2900Гіресун
14.05.2020PAWELLSyriaщебень2900Гіресун
23.05.2020PAWELLSyriaщебень2900Гіресун
04.06.2020PAWELLSyriaщебень2900Гіресун

В даному матеріалі розглянуто лише постачання щебню в окупований Севастополь, але паралельно з цим здійснюються рейси з щебнем в закритий порт Керч, на ділянку Камиш-Бурун. Про це йдеться в розслідуванні журналістів SeaKrime, яке вийшло в кінці 2019 року. Постачання щебню в Керч тривало і в 2020 році, це питання потребує подальшого дослідження.

Постачання щебню з Туреччини в окупований Крим

Вважаємо, що матеріали даного розслідування проєкту SeaKrime мають бути використані українськими державними органами для звернення до уряду Турецької Республіки з вимогою припинення незаконного судноплавства в порти окупованого Криму з щебнем з турецьких портів.

Categories
Світ

Найманці Путіна, або як Пригожин м’ясорубку в Сирії влаштував

Троє російських журналістів – Кирило Радченко, Олександр Расторгуєв і Орхан Джемаль – були вбиті в Центральноафриканській республіці (ЦАР) в ніч на 31 липня 2018 року. Машина, в якій їхала знімальна група, була обстріляна із засідки. Журналісти загинули на місці. Є дві головні версій події – грабіж (група везла дорогу техніку та готівку) і вбивство бойовиками мусульманського повстанського руху “Селек”. Справа була б проста, якби не одне “але” … Росіяни неофіційно вирушили до Африки на замовлення Центру управління розслідуваннями (ЦУР) Михайла Ходорковського, щоб зібрати матеріали про діяльність “приватної військової компанії Вагнера”.

Існування ПВК “Вагнер” офіційні особи в Росії заперечують. Кремль лише визнає, що в приватному порядку росіяни можуть брати участь в бойових діях за кордоном. Найманство, як таке, заборонено статтею 359 КК РФ. Проте засновник групи розслідувань “Conflict Intelligence Team” Руслан Льовієв розкриває зв’язок ПВК “Вагнер” з російською владою. За його даними, очолює групу Вагнера Дмитро Уткін (позивний “Вагнер”), наближений до Євгена Пригожина – а це олігарх, наближений до Володимира Путіна. Сама структура не зареєстрована легально, принаймні в Росії. Але фінансується “Вагнер” з грошей, які заробляє компанія Пригожина на держконтрактах, пов’язаних з обслуговуванням Міноборони, з харчуванням в школах і багатьма іншими речами. Доречі, про харчування – за незалежними оцінками фінансування лише денного харчування “бійців” ПВК стає пану Пригожину у два мільйони рублів. Що вже тоді казати про всі інші потреби приватної армії. А ПВК “Вагнера” це справжня армія.

Лише у Сирії ПВК “Вагнера” представлена підрозділами, які по суті своїй, є розгорнутою бойовою частиною. Це чотири штурмові бригади, три артдивізіона, танкова рота, диверсійний підрозділ, тил, штаб. Загальна чисельність ПВК у Сирії перевищує дві з половиною тисячі бійців. Але при цьому вона формально ніяк не пов’язана з Міністерством оборони. Хоча і готують “вагнеровців” на базі, яка була розгорнута поблизу хутора Молькіно Краснодарського краю, та й користуються вони тими ж самими полігонами, танкодромами, стрільбищами, на яких йде навчально-бойова підготовка в/ч 51532, відомої як “10-а бригада спецназу ГРУ”. І в Сирію їх перекидають літаками ВКС Росії і великими десантними кораблями ВМФ. Саме ВДК доправили до Сирії “вагнерівських” артилеристів разом з гарматами, зенітками, мінометами, отриманими з армійських складів у Росії. Але для офіційного Кремля такого підрозділу не існує!

“Кому?” і “Навіщо?”.

Свої імперські амбіції Кремль не завжди може реалізувати офіційними заходами та засобами. Але і відступитися від своїх забаганок для російської влади неприпустимо. І тут на “допомогу” приходять “іхтамнєти”. Кремль не несе відповідальності за дії “чорних чоловічків”, які виконують для своїх хазяїв брудну роботу. “Це не наші збройні сили, це приватні добровольці!” На танках і з гарматами з найближчого воєнторгу!

Крім імперсько-реваншиських, оточенням Путіна безумовно переслідуються і суто економічні інтереси. Петербурзького бізнесмена Євгена Пригожина називають засновником і головним спонсором ПВК “Вагнера”. Власник компанії “Конкорд”, ресторатор, відомий також як “кухар Путіна”, Пригожин свій зв’язок з ПВК неодноразово заперечував. Сам Путін, відповідаючи в інтерв’ю NBC News на питання про Пригожина, заявив, що знайомий з ним, але не вважає його своїм другом. Мабуть засоромився Путін мати у друзях людину, яка перший умовний термін за статтею “крадіжка”, отримала у далекому 1979 році у віці 18 років. В 1981 році Жданівський суд засудив Пригожина до 12 років позбавлення волі за статтями КК “розбій”, “шахрайство”, “втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність”, “втягнення неповнолітніх у проституцію”. Гарний “букет”! З 12 років Пригожин відсидів у колонії 9. Прописом: дев’ять!

Сьогодні, ім’я Євгена Пригожина стало синонімом неформальної присутності Росії в конфліктних точках, де є її інтереси, від Сирії до Західної Африки і Венесуели.

З зими 2016-2017 року розробкою газових і нафтових родовищ в Сирії зацікавилася російська фірма ТОВ “Євро Поліс”. За твердженням видання РБК, вона афільована з Пригожиним. “Євро Поліс” влітку 2017 року уклала угоду з сирійським держконцерном про те, що буде займатися охороною і видобутком енергоресурсів на місцевих родовищах і отримувати в своє розпорядження четверту частину обсягу видобутого з тих вишок, які відбила у бойовиків з ІГІЛ. Функції охорони, як вважається, повинні брати на себе бійці ПВК “Вагнера”.

За відомостями видання The Bell, найманці чисельністю близько ста осіб тренують військові підрозділи Судану. В обмін, як вважає видання, пов’язані з Євгеном Пригожиним компанії “М Інвест” і Meroe Gold підписали концесійні угоди на видобуток золота в цій країні.

Сирія, Судан, Лівія, ЦАР, Мадагаскар. Крим. Донбас. Це далеко не повна географія присутності “державно-недержавного-імперсько-бандитського” підрозділу Пригожина. Є думка, що окрім імперсько-геополітичних та бізнесових, ПВК “Вагнера” виконує для Кремля ще одну функцію. Функцію “М’ясорубки”, яка на кривавий фарш перемелює гіперактивну частину молоді, яка до цього вже “напилась крові” і може становити загрозу Кремлю як каталізатор громадської непокори.

Чи може Путін не знати про ПВК? Звісно, Ні! У країні з авторитарним режимом без відома Кремля “кури не несуться”.

Необхідність проведення “брудних” операцій чужими руками у спецслужб Росії виникла давно. Декілька гучних міжнародних скандалів за участі кадрових співробітників у першій декаді 2000 років призвели до міжнародного осуду політики Кремля. Тоді і почалися розмови про необхідність такої сили, яка б виконувала усі забаганки керманичів без офіційної прив’язки до діючої влади. Реальні кроки по створенню ПВК пов’язують із знайомством генералітету спецслужб з Эбеном Барлоу, відставним генерал-лейтенантом південно-африканських сил безпеки і засновником першої в світі легальної приватної армії. В кінці 1980-х він створив компанію Executive Outcomes, яка наступні 15 років тримала в напрузі весь континент.

В офіційній програмі форуму в Санкт-Петербурзі в червні 2010 року Барлоу був заявлений як учасник однієї короткої сесії – про те, як військовим налагодити співпрацю з приватним сектором і чи можна взагалі “приватизувати” армію. Але головною метою його візиту була закрита презентація для нечисленної делегації Генштабу. За інформацією агенства The Bell, на ній були присутні і співробітники головного оперативного управління, яке відповідає за плани застосування армії. На форумі в Петербурзі Барлоу розповів військовим про модель створення ПВК і навіть запропонував варіанти адаптації такої компанії до російських умов. Після двох років розробки такого проекту, у 2012 році, начальник Генштабу генерал армії Валерій Герасимов цю ідею підтримав і, маючи прямий доступ до президента, погодив з ним.

Ідея зробити відповідальним за фінансові та господарські питання петербурзького на той час ресторатора Євгена Пригожина теж народилася в Генштабі. Кандидатура Пригожина виникла не випадково. За інформацією The Bell, контакти в Міноборони описали Пригожина як “людину діяльну”, яка “вміє домагатися свого”, Але головне – Пригожин особисто знайомий з Путіним і, що ще важливіше, Путін знайомий з ним, підкреслює один з них. Важливим фактором при виборі кандидатури могло бути і те, що, на відміну від Геннадія Тимченко і Аркадія Ротенберга – давніх друзів Володимира Путіна, які стали успішними бізнесменами, – Пригожин не входив в найближче оточення і набагато довше залишався в тіні. Незадовго до створення ПВК, компанії, які за деякими ознаками пов’язували з Пригожиним, почали “прибирати військові частини, опалювати, будувати військові містечка, вивозити відходи, постачати продовольство” – про все це писали ЗМІ. Іншим великим джерелом держзамовлення для його структур називали московські школи і лікарні, а також апарат керуючого справами президента Росії. Частина отриманих від держави грошей йшла за призначенням, інша – на організацію ПВК.

Навіть збір початкової команди для ПВК проходив через структури Пригожина, а саме: ним займався начальник служби безпеки Пригожина Євген Гуляєв…

Якось так повелося, що люди, які мають внутрішні протиріччя своїх вчинків із власною совістю, намагаються тим чи іншим шляхом “замолити гріхи”. Сурський жіночий монастир в Архангельській області. Підмосковний парк “Патріот”. Храм “кольору хакі” у Підмосков’ї. Але натуру не зміниш, тім більше коли є можливість не тільки “замолити гріхи” а ще й “відмити” кошти. А ще Євген Пригожин профінансував створення патріотичного “кіна”. Кінострічка “Ржев”, яка планувалась як складова частина ідеологічного наступу, присвяченого річниці перемоги у ВВВ, на думку глядачів складається повністю із “наносних штампів і пафосу окремих моментів”. Мовою оригіналу: “Как будто окунулась в атмосферу поздней перестройки – когда чернили до состояния рвотного рефлекса все, что до перестройки было свято и незыблемо. Отстойнейшая ложь. Позор всем, кто имеет отношение к этому дерьму” – такі коментарі переважають на сторінці https://www.film.ru/movies/rzhev . Кондрашов Олександр, редактор відділу “Телебачення” відомого московського видання “Літературна Газета” так трьома словами охарактеризував кінострічку “Ржев”: “Фарт, фарш, фальш”. Саме ці слова притаманні по суті і самій Пригожинсько-Путінській ПВК “Вагнер”.Источник: https://censor.net.ua/b3199772

Categories
Світ

Присутствие ЧВК как индикатор интересов России.

Про частные военные компании (ЧВК), начали массово говорить после того, как Россия стала пользоваться услугами ЧВК практически в каждом конфликте…

В начале мая этого года западные СМИ массово растиражировали конфиденциальный доклад Панели экспертов ООН, ставший доступным вследствие утечки и посвященный российским наемникам, которые в составе частных военных компаний (ЧВК) ведут боевые действия в различных „горячих точках”. В ответ масс-медиа РФ разразились большим количеством опровержений, что косвенно говорит о том, что данная тема очень сильно зацепила Кремль. Россия настаивает на том, что речь идет о сфабрикованном докладе, носящем предвзятый характер. Утверждается, что он был заказан неким антироссийским лобби, его утечка была запланирована изначально, а доказательная база, якобы, не выдерживает никакой критики.

19 мая 2020 постоянный представитель РФ при ООН В. Небензя, выступая на заседании Совета безопасности, решительно заявил, что доклад основывался на непроверенных данных, а его главной целью являлась дискредитация российской внешней политики в целом и в Ливии в частности. Тем не менее, на Западе информацию из данного доклада ООН не подвергают ни малейшему сомнению.

Кремль, преследуя на международной арене как государственные цели, так и корпоративные интересы российской элиты, часто прибегает к услугам ЧВК, которые используются либо тайно (в идеале), либо неофициально (вне малейшей связи с МИД РФ и МО РФ). Как любят повторять высшие российские политики – от В. Путина в 2014 г. в связи с Украиной до В. Небензи в 2020 г. по отношению к Ливии – „их там нет” (то есть, и наемники, и военнослужащие, и военная техника РФ, якобы, полностью отсутствуют в разных „горячих точках”).

Фото: В. Небезня

При этом, если знаменитый французский „Иностранный легион” подчиняется МО Франции, то в законодательстве РФ использование наемников запрещено, сама практика наёмничества подпадает под преследование Уголовного кодекса, а ЧВК являются незаконными формированиями. Если же правозащитники, журналисты и дипломаты приводят конкретные факты про различные действия российских наёмников, то в Кремле либо утверждают, что не обладают никакой информацией и не имеют никакого отношения к этим лицам, либо признают, что граждане России действительно могут принимать участие в боевых действиях за рубежом, однако, сугубо в частном порядке. В свое время, крылатым выражением стала фраза В. Путина про то, что на юго-востоке Украины воюют не кадровые российские военные и наемники, а исключительно „шахтёры и трактористы Донбасса”.

Итак, Москва пользуется услугами ЧВК в Сирии (с 2015), Судане (с 2018), Центральноафриканской Республике (с 2018), Ливии (с 2016), Мозамбике (с 2019), Мали (с 2019), Венесуэле (с 2017) и Украине (с 2014). На государственном уровне для Москвы представляют интерес те территории, где все ещё существуют возможности позиционировать РФ не как страну-изгоя, а как великую державу, – Ближний Восток, Африка, Латинская Америка и постсоветское пространство. В свою очередь, на корпоративном уровне кремлевские элиты предоставляют поддержку в той или иной стране конкретному лидеру (партии, военной силе) в обмен на доступ к различным активам (чаще всего, речь идет о сырье). Например, в ЦАР российские структуры получили контракты на охрану алмазных шахт и золотых рудников в обмен на часть выручки, а в соседнем Судане они занимаются обучением войск, привлекаются к подавлению антиправительственных протестов в столице (г. Хартум), а также охраняют золотые прииски в обмен на часть прибыли.

Вообще, присутствие российских ЧВК является индикатором наличия интересов РФ и указателем на то, чего добивается Кремль в той или иной стране.

Фото: ЧВК , вооруженные конфликты

В Сирии Москва, во-первых, старается сохранить режим Б. Асада, как гаранта функционирования своих военных баз и опорных пунктов в этой стране. Во-вторых, пытается гарантировать себе значительные экономические преференции (добыча нефти и газа, заказы на строительство инфраструктуры, сотрудничество в сфере медицины). В-третьих, не допустить (или хотя бы ослабить) постоянное присутствие в регионе военного контингента США. В-четвертых, укрепить своё сотрудничество с Ираном. И, наконец, в-пятых, Россия использует территории активных боевых действий в Сирии в качестве полигона для испытаний новых видов вооружений и военной техники, а также – отработки боевой тактики подразделений.

В ЦАР интересы РФ распространяются на залежи урана, алмазов, золота и нефти. Также Москва осуществляет поставки своих вооружений в эту страну (объемы которых она планирует увеличить) и занимается подготовкой местных военных.

В Мозамбике Москву интересуют, прежде всего, развитие военно-технического сотрудничества и разработка местных природных ископаемых. В частности, компания „Роснефть” подписала договор с Национальной корпорацией углеводородов Мозамбика про сотрудничество в процессе добычи природного газа на шельфе этой страны. Кроме того, „Роснефть” планирует построить нефтепровод с побережья Мозамбика в Зимбабве.

В Ливии речь идет об интересах РФ в нефтегазовом секторе, а также – об её амбициях контролировать ряд миграционных маршрутов с Африканского континента на Европейский. Последнее предоставляет Москве крайне серьезные и очень мощные инструменты влияния как на внутреннюю, так и внешнюю политику Евросоюза, а также – практически неограниченные возможности инфильтрации своей агентуры во всём регионе Магриба и Средиземноморья.

Фото: Частные военные компании
По данным доклада ООН, на сегодня в Ливии насчитывается до 1,2 тыс. российских наёмников из ЧВК „Wagner Group”, которые воюют на стороне „Ливийской национальной армии” под командованием фельдмаршала Х. Хафтара. Последняя противостоит официально признанному Советом безопасности ООН правительству национального согласия Ливии (г. Триполи). Цифры из доклада ООН подтвердил президент Турции Р. Т. Эрдоган, заявивший о присутствии в Ливии даже 2 тыс. российских наёмников. Причём, Р. Т. Эрдоган подчеркнул, что, по его информации, Россия управляет конфликтом в Ливии „на самом высоком уровне”.

Бойцы из ЧВК „Wagner Group” принимают участие в совершении воздушных и артиллерийских обстрелов, а также ведут активный снайперский огонь. Данная ЧВК была неоднократно опознана благодаря использованию техники, предназначенной исключительно для Вооруженных сил РФ.

Кроме того, командиры ЧВК вербуют бойцов для участия в войне на территории Ливии, как минимум, среди граждан Сирии (возможно, и в других неблагополучных странах). По крайней мере, сирийским наемникам обещают зарплату в размере $1 тыс. в месяц, а также компенсацию от $25 тыс. до $50 тыс. в случае ранения или гибели. Таким образом, вербовкой, прямым участием в конфликте и поставками вооружений Россия открыто нарушает декларации ООН, эмбарго на поставки оружия в Ливию и итоговою декларацию конференции в Берлине 19 января 2020 г., в которой содержится призыв воздерживаться от боевых действий в Ливии.

По данным экспертов ООН, в настоящее время в ЧВК „Wagner Group” насчитывается более 5 тыс. человек, обладающих опытом в рамках всего спектра военных специальностей. В основном, ЧВК комплектуется людьми из числа бывших военных, уволившихся сотрудников МВД и ФСБ, особенно, ветеранов подразделения „Вымпел” Центра специальных назначений ФСБ. Однако, учитывая плачевное состояние российской экономики и высокий уровень безработицы в стране, „Wagner Group” рекрутирует и неопытных юношей, в частности, отдавая предпочтение молодым людям, имеющим садистские наклонности и особые пристрастия к проведению пыток.

Как предполагается, данная ЧВК получила свое название благодаря позывному Д. Уткина („Wagner”), который руководит организацией и планирует операции. При этом, Д. Уткин также управляет консалтинговой компанией „Конкорд”, принадлежащей личному другу В. Путина – Е. Пригожину. Вообще, ЧВК „Wagner Group” работает, используя целую сеть связанных между собой и реальных, и подставных компаний. Все они так или иначе контролируются Е. Пригожиным (сюда же относятся команды кибер-шпионов, хакеров и так называемые фабрики троллей). А профинансированный «поваром Путина» тенденциозный фильм «Ржев» явился ярким примером того, как российская власть стремится манипулировать общественным сознанием и даже обвинить Германию в том, что РФ напала на Украину. Характерно, что фильм провалился в российском прокате, продемонстрировав, тем самым, нежелание зрителя воспринимать интерпретацию истории в подобном ключе.

Фото: Участие ЧВК в войнах

Также эксперты ООН упомянули в своем докладе такие ЧВК как „Щит” (про неё известно очень мало) и „Российские Системы Безопасности” („RSB-Group”), которой руководит бывший офицер ФСБ О. Криницын. Последняя компания нелегитимно осуществляла коммерческий контракт по очистке от мин и взрывчатых веществ (возле г. Бенгази), а команда её механиков обслуживает авиацию „Ливийской национальной армии” (например, на авиабазе Аль-Кхадим происходит улучшение истребителей „МиГ” и „Су” российского производства).

Итак, российские власти делают ставку не на развитие экономики страны (и отказ от сырьевой модели), а на иллюзорное поддержание дряхлеющего имиджа „великой державы”. С этой целью Москва ведет целый ряд гибридных войн, посылая своих военных в слабые страны и нестабильные регионы (от близкой Грузии до далёкой Венесуэлы). Где-то Россия сама развязывает кровавую бойню (как в Украине), где-то она вовлекается в уже существующие конфликты (как в Сирии).

В любом случае, РФ всегда старается действовать латентно, не признавая участия своих военных в той или иной „горячей точке”. Как обычно заверяет Кремль, „мы никуда не посылали наших военных, их там нет, разве что, это какие-то добровольцы, уехавшие воевать по собственной инициативе”. Остаётся лишь удивляться, откуда в России такое количество инициативных граждан, которым не нужно ни семьи, ни работы, ни хлеба и зрелищ, лишь бы сорваться с места в какую-нибудь отсталую глушь и вволю пострелять?

Categories
Світ

Купівля Путіним Молдови відміняється

Купити не можна завоювати. Саме так можна одним реченням охарактеризувати зовнішню політику Росії, якої вона неухильно дотримується з початку свого існування, періодично змінюючи розташування коми в залежності від ситуації.

Всі ми пам’ятаємо 2013 рік, коли Росія мала намір надати Україні (слід читати Януковичу) кредит на $3 млрд. Такий кредит мав забезпечити перемогу проросійському президенту, додатково “прив’язавши” його борговими ланцюгами до “матінки Росії”. Суспільство ніколи не дізнається які обов’язки брав на себе поціновувач золотих батонів, проте очевидним є той факт, що будь який кредит від країни з такою історією є нічим іншим, як інвестицією для задоволення геополітичних апетитів.

Коли Путіну стало зрозуміло, що купити українців не вийшло, він вирішив піти іншим шляхом – шляхом військової агресії, анексувавши Крим та влаштувавши криваву війну на Донбасі.

Український сценарій став наукою та застереженням для країн, які розглядали можливість співпраці з Росією … проте не для Молдови. Точніше не для її лідера, з милозвучним для кожного українця прізвищем Додон. П’ятий президент Молдови, маючи відверто проросійські погляди, завжди агітував за “налагодження добросусідських відносин” з Кремлем.

У грудні минулого року Ігор Додон домовився з Володимиром Путіним про те, що Москва виділить Молдові пільговий кредит. І хоча спершу йшлося про $600 млн., потім сума зменшилася вдвічі, а у фінальній версії, яку розглядали у парламенті Молдови, сума зменшилася до 200 млн. євро.

Перший транш у 100 млн євро очікувався 23 травня, за п’ять місяців до президентських виборів у Молдові. Другий – 30 жовтня, невдовзі після них. Проте як і сім років тому, щось пішло не за планом Москви. Реалізація кремлівського сценарію зіткнулася із опором свідомих молдовських політиків та простих громадян, які відразу виступили проти угоди, вбачаючи у ній низку неприйнятних для себе пунктів.

На перший погляд кредит, який запропонувала Росія, має досить привабливі умови: строк 10 років, 2% річних з відстрочкою платежу в перший рік, можливість використати кошти на бюджетні потреби. Проте, отримання кредиту несе у собі серйозні ризики як для безпеки, так і для економіки країни.

По-перше, обов’язкова необхідність залучення російських компаній до проектів, на які будуть реалізовуватися на гроші, виділені Москвою.

По-друге, у разі невиплат, як за цим кредитом, так і за іншими кредитними зобов’язаннями, в тому числі приватними (на які за угодою поширюватимуться державні гарантії), Росія матиме право консолідувати борг і вимагати його негайної виплати.

По-третє, і на це вказують й українські аналітики, кошти можуть піти на інфраструктурні проекти, в тому числі на території невизнаного Придністров’я, і ці проекти можуть мати, серед іншого, і подвійне, військове призначення (не треба забувати, що лише впродовж перших чотирьох місяців на території Придністров’я було проведено близько шестидесяти військових навчань, що координувалися Оперативною групою російських військ).

Враховуючи такі “благі наміри”, опозиційний блок ACUM (PAS та платформа DA) відразу звернувся до Генеральної прокуратури Молдови з вимогою розслідувати обставини ухвалення угоди. І якщо це було досить передбачувано для Додона, то те, що й інші парламентські сили проявили характер стало для президента неприємною несподіванкою.

Партія “Шор”, яку свого часу вважали маріонеткою олігагарха-втікача Влада Плахотнюка, відмовилася голосувати за погодження російського кредиту. Група Pro Moldova, яку очолює близький до Плахотнюка Андріан Канду, виступила зі зверненням до Конституційного суду з вимогою проаналізувати умови кредиту на предмет конституційності. Слід зазначити, що депутати з групи PRO-Moldova, партій “Дія і солідарність” та “Гідність і правда”, вважають угоду політичною й “небезпечною для країни”.

Навіть Демпартія, що входить до коаліції із соціалістами, в особі її почесного президента Думітру Дьякова, наполягла на поправках до угоди, згідно з якими державні гарантії боргів кожного окремого підприємства мають проходити процедуру узгодження з парламентом.

Більш того, у Конституційному суді, на підтримку якого міг би розраховувати президент Додон, стався “переворот”: близького до Додона голову суду Владіміра Цуркана було зміщено з посади, а новий голова Домніка Маноле зрештою призупинила кредитну угоду з Росією.

І хоча ситуація з блокуванням російських грошей незавершена, але це “різкий удар під дих Кремля” і яскрава демонстрація того, що сильна професійна опозиція та чесний, незалежний Конституційний суд є дієвими інструментами для протидії корупції найвищого рівня, а також запорука суверенітету та захисту країни від зовнішнього впливу.

Источник: https://censor.net.ua/b3197730

Categories
Без категорії

Лівий берег столиці матиме свій центр, етнографічний музей та рекреаційні зони

Проєкт Генплану передбачає, зокрема, розвиток лівобережного загальноміського багатофункціонального центру, орієнтованого на проведення міжнародних та національних масових заходів у сфері культури та дозвілля. Про це повідомили в пресслужбі КО «Київгенплан».

«Відповідно до рекомендацій експертів мерії Лейпцига в проєкті Генплану Києва передбачається створити центральне ядро загальноміського лівобережного центру із закладенням важливої громадської будівлі музейного призначення (музей сучасного мистецтва) біля виставкового центру в районі станції метро «Лівобережна», – зазначають розробники нового документу.

Біля Дніпра заплановано створити паркову зону від масиву Русанівських садів до житлового масиву «Вигурівщина-Троєщина»: облаштувати набережну із пляжною зоною та з велосипедно-пішохідними доріжками. Крім того, пропонується створити етнографічний музей в урочищі «Городище».

Також на лівому березі запропоновано створити Дарницьку рекреаційну зону, яка включатиме парки культури і відпочинку, ліси та лісопарки і комплекси закладів відпочинку.

Categories
Без категорії

Зранку лівий берег Києва скували затори

Станом на 8:15 у Києві, зокрема на лівому березі, помітне значне ускладнення руху транспорту. Про це свідчать дані онлайн-сервісу Google Maps.

Так, у заторах стоїть проспект Перемоги, вулиця Борщагівська, проспект Валерія Лобановського, Велика окружна дорога, вулиця Олени Теліги, вулиця Кирилівська та вулиця Богатирська.

Також ускладнено рух на проспекті Академіка Глушкова, вулиці Михайла Максимовича, вулиці Народного Ополчення, проспекті Любомира Гузара, вулиці Вадима Гетьмана, вулиці Жилянській, вулиці Набережно-Хрещатицькій та вулиці Семена Скляренка.

На лівому березі Києва у заторах стоїть проспект Миколи Бажана, Дніпровська набережна, проспект Петра Григоренка, вулиця Здолбунівська, Дарницьке шосе, проспект Соборності, Броварський проспект, проспект Визволителів, проспект Романа Шухевича та вулиця Оноре де Бальзака.

Ускладнено рух на Південному, Дарницькому, Русанівському та Північному мостах, а також мосту Патона.