Categories
Росія Світ Україна

Частина російської методички: Блінкен прокоментував підготовку «держперевороту» в Україні

США відстежують ситуацію навколо України після того, як президент Володимир Зеленський заявив про підготовку державного перевороту в країні. Зусилля з дестабілізації України відповідають тим, що наказано робити російськими методичками.

Про це заявив державний секретар США Ентоні Блінкен під час брифінгу 30 листопада в Державному департаменті.

«Ми багато разів бачили російську методичку. І частиною цієї методички є спроба створити так звану провокацію як виправдання того, що Росія планувала зробити весь час. Я не знаю, чи вписується ця ситуація в методичку, але ми дуже стурбовані рухами, які ми бачили вздовж кордону України… Ми знаємо, що Росія часто поєднує свої зусилля зі спробами внутрішньої дестабілізації країни. Це частина методички» – пояснив він свою позицію.

Як повідомлялося, президент України Володимир Зеленський на пресконференції в п’ятницю повідомив, що, за агентурними даними, в Україні міг готуватися державний переворот 1-2 грудня із залученням бізнесмена Ріната Ахметова.

29 листопада стало відомо, що Головне слідче управління СБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо здійснення дій, спрямованих на захоплення державної влади.

В Україні, за даними Служби безпеки України (СБУ), на розхитування і дестабілізацію ситуації в країні працюють близько семи тисяч співробітників російських спецслужб, які діють за всіма можливими напрямками.

Categories
Авторське Україна

Порошенко. Маніпуляції на патріотизмі

Нереалізовані політичні амбіції Петра Порошенка постійно спонукають лідера в опозиції на нові звершення «в ім’я України», невпинно вдосконалюючи свої ораторські здібності для ефектного «годування» суспільства порожніми патріотичними гаслами.

Час лікує, але не всіх. Минає вже другий рік перебування Петра Олексійовича в статусі «екса», а він й досі не може забути свій «славетний» президентський шлях, який раптом, непрогнозовано, обмежився одним строком.

«Невиліковна рана» від такої зради громадськості не дає спокою 5 президенту, який у будь-який спосіб прагне повернути втрачений статус та продовжити володарювати й самозбагачуватись.

Саме тому, Порошенко марить очолити перший-ліпший масовий протест проти діючої влади та вчасно «вскочити на бульдозер» під камери «еталонів» із дотримання журналістських стандартів – телеканалів «5» і «Прямий».

Виходячи із цих міркувань, Петро Олексійович спрямував контрольовані громадські організації та рухи на проведення масових заходів першого грудня. В день, який є знаковим для Українського народу, оскільки саме в цей день, після жорсткого побиття Беркутом студентів, розпочалася Революція Гідності.

До того ж, на розігріві у традиційних порошенківських антизрадників із «Демсокири» та «Руху опору капітуляції» можуть бути «антивакцинатори» та актив Доротича із «SaveФОП», які також планують 1 грудня влаштовувати власні перформанси. 

Рушійною силою у запланованому протесті може стати «найпатріотичніший» актив Петра Порошенка – організація «Брати по зброї», створення якої відбулося влітку цього року на черговому з’їзді «Європейської солідарності».

Такий моноліт декларованих патріотичних організацій команди Порошенка є надзвичайно ефективним генератором популістських гасел та яскравих емоційних картинок, якими можна оздобити будь-який марш вінтажних політиків та колишніх сановників-казнокрадів із серцями, сповненими почуттями «щирого» патріотизму. Політиків, які перед тим, як потрапити до владних кабінетів, палко обіцяли народу життя по-новому! А після приходу до влади, ігнорували проблеми тих, хто підтримував їх на мітингах і завдяки кому вони саме стали називатись владою.

Так і зараз Порошенко намагається залучити до протестів представників різних верств населення, проблеми яких, м’яко кажучи, мало цікавили Петра Олексійовича на посаді президента України.

Варто згадати перелік обіцянок, які Порошенко озвучував під час президентської кампанії у 2014 році, і яким так і не судилося втілитися у життя. Зокрема, про швидке завершення війни на Донбасі, забезпечення енергонезалежності України, реформування суддівської системи, внесення законопроєкту про референдум, перекриття офшорів тощо.

Ба більше, Петро Олексійович, ставши президентом, створював перепони для ратифікації Україною Римського статуту Міжнародного Кримінального Суду (Гаазький трибунал), що дозволило б судити російських найманців за скоєння військових злочинів та вчинення тяжких порушень міжнародного гуманітарного права під час бойових дій на Сході країни. Хіба це не є колаборацією? І як це вписується в декларований план Порошенка щодо зупинення Росії, не кажучи вже про його партнерство з Медведчуком?

Очевидно, команда Петра Порошенка знову хоче повторити історію 2014 року, насичуючи громадськість зворушливими прокламаціями та нездійсненними обіцянками, сподіваючись на те, що люди знову поведуться на спритні хитрощі метра ораторського мистецтва.

Джерело.

Categories
Ексклюзив Росія Україна

Західні спецслужби попередили про «високу ймовірність» вторгнення РФ в Україну

NYT: США попередили союзників про можливий напад Росії на Україну | СтопКор

Західні спецслужби говорять про «високу ймовірність» нового вторгнення в Україну з боку Російської Федерації вже цієї зими. Про це йдеться в редакційній статті британського видання Financial Times, яке називає теперішню ситуацію більш небезпечною, ніж весняне загострення біля кордонів з Україною.

Журналісти наводять слова заступниці міністра оборони України Ганни Маляр, яка заявила, що Захід вже попередив Київ про ймовірне загострення ситуації Росією цієї зими. З її слів, висновки західних спецслужб ґрунтуються не лише на даних про зосередження російських військових біля кордонів з Україною, а й на додатковій інформації про наміри президента РФ Володимира Путіна.

Чиновниця каже, що хоч дані військової розвідки України збігаються з інформацією країн-партнерів, повної ясності про російські наміри Захід не має, а сама інтерпретація зібраних розвідданих «вимагає подальшого обговорення».

Начальник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов каже, Росія розгорнула поблизу українського кордону та на окупованих територіях до 114 тис. військових, з яких близько 92 тис. – бійці сухопутних військ. З його слів, що стягування російських військ може бути як підготовкою до великомасштабного вторгнення, так і спробою психологічного тиску.

Раніше провідні світові ЗМІ повідомляли про те, що Росія зосереджує біля України військову техніку. За словами заступника голови Офісу президента України з питань національної безпеки і оборони Романа Машовця, Росія не відводить військову техніку від українських кордонів після військових навчань, що дозволяє їй швидко сформувати ударні угруповання для наступу на Україну.

Крім того, британське видання The Mirror повідомило, що Велика Британія готова перекинути в Україну близько 600 бійців сил спеціального призначення через загрозу військового вторгнення з боку Росії.

Не зважаючи на ймовірну загрозу з боку Росії, українці продовжують організовувати протестні заходи в столиці України. Більшість із вказаних заходів, як було підтверджено, організовано та проспонсоровано з Росії. Як повідомлялось раніше, очільник Мінкульту Олександр Ткаченко після мітингу “антивакцинаторів”, прихильники якого ходили з QR-кодом сайту “Єдиної Росії”, просить українців не вестися на провокації Кремля та російські наративи. Тим паче, в такий складний для України час розхитувати ситуацію в країні – це схоже на національне самогубство.

Categories
Росія Україна

На антитарифному мітингу у Києві мітингувальникам роздавали гроші з Росії

На антитарифному мітингу у Києві мітингу…

Під час мітингу до окремих людей підходили мітингувальники, яких перевіряли на присутність у списку і видавали гроші.

Про це редакції повідомило джерело в правоохоронних органах.

За даними нашого джерела, організатором є Іван Росада, який напередодні анонсував цей мітинг.

На антитарифному мітингу у Києві мітингувальникам роздавали гроші
На антитарифному мітингу у Києві мітингувальникам роздавали гроші

На мітингу учасники акції протесту спекулювали на темі голодних дітей і “ховали” платіжки за ЖКП в імпровізованих “трунах”.

Джерело.

Categories
Авторське Ексклюзив Росія Україна

«I’ll be back або реінкарнація «Антимайдан 2.0»

Суспільно-політичне середовище України дедалі частіше піддається зовнішнім провокаціям з боку країни агресора – РФ з метою приховування власних проблем шляхом інформаційних кампаній «у нас всё хорошо, а вот у укропов опять печаль».
    Так, представники російських мас-медіа з метою приховування власних проблем активно провокують внутрішні конфлікти в Україні, які в подальшому масово транслюються на пропагандистських каналах.
    На даний час, в якості елементу провокацій, росіяни намагаються використати т.зв. «тарифне питання».
    Для провокацій і отримання необхідних фото і відео, російські медійники не придумали нічого кращого, як вкотре використати «рабовласників» (це особи, які проводять акції протесту за грошову винагороду) та їх т.зв. «інженерів» і «в’язаних беретів» (на сленгу організаторів проплачених мітингів так називають малозабезпечених осіб та пенсіонерок жіночої статі).
    І це лише початок! Російські куратори не знайшли нічого кращого, аніж залучення до виконання свого провокативного замовлення осіб, що виступали активними організаторами «Антимайдану» та забезпечували щоденну участь у акціях для компрометації «Революції Гідності» у 2013-2014 роках.
    Так, на ринок «праці» знову повернулись одіозні особи з минулого. Сергій Куценко – особа з близького оточення Вадима Рабиновича та монополіст на проведення замовних акцій від «ОПЗЖ». Нагадаємо, що С.Куценко брав активну участь у фальсифікації реєстрів учасників партії «За життя» на момент її створення. Рома Сидоренко, Ваня Бутенко (в минулому тісно співпрацював з керівництвом ВО «Батьківщина») та Діма Левченко (відомий під псевдонімом «Bluetooth»).
    Саме вказані ділки вирішили допомогти росіянам у формуванні необхідних картинок щодо активної позиції українського народу у боротьбі з узурпаторами влади. Благо, тема «розп’ятих хлопчиків у трусиках» поки не актуалізується.
    Саме ці ділки «за руський рубль» 23 лютого 2021 року привели до ВР України близько 600 «інженерів» та «в’язаних беретів», яких навіть на змогли приховано перерахувати перед самими заходам та контролювати хід самої акції.

Якщо зануритись в атмосферу «протесту», можна із сумом констатувати усю маргіналізацію «обраних протестувальників» або ж побувати в масовці на зйомках хорор-серіалу для каналу «Бомж-ТВ» під назвою «Ковбаса по 2.20».
    Постоявши декілька година на морозі під викрики якогось незрозумілого «мужчинки» у гучномовець, якого ніхто не слухав, учасники акції – літні жіночки та місцеві алкаші почали вимагати від «Серьоженьки» та його поплічників негайного розрахунку. 
Варто уточнити, що у середовищі талановитих виконавців замовних акцій протесту розрахунок на місці проведення акції категорично заборонений.     Але вказане правило було проігнороване організаторами-«рабовласниками», які звикли діяти «по бєспрєдєлу» ще з часів Януковича «під дахом» регіоналів. 
    Всі учасники, не побоюючись камер та можливих запитань від журналістів, отримали кровно зароблені «30 срібняків». До речі, за участь у акції «учасникам» заплатили аж по 200 грн. 

   Як показує практика, аналогічні проплачені замовні заходи будуть тільки розширювати горизонти «проблем народу» і «масовості протестів». Штучне провокування «антиурядових виступів» в Україні дуже вигідне зараз країні-агресору. Створення відповідного «антирейтингу» влади, помножене на звинувачення України в агресивних діях на Сході, дасть підстави Росії диктувати свої вимоги як на міжнародній арені, так і демонструвати для власного внутрішнього споживача картинку «у них плохо – у нас хорошо». А завдяки нашим же безпринципним «передовикам» на кшталт Серьожі Куценка та його друзів, виконання будь-якого замовлення «за рубль» не є проблемою.
    Хоча свобода вибору політичних та релігійних поглядів у нас гарантовані Конституцією, однак колаборація з агресором, який вбиває українців на Сході, нахабно окупував Крим і продовжує бряцати ржавим радянським залізом на східному кордоні Європи, є уже не просто заробітком на крові, а злочином проти власного народу.
    А Куценку, Бутенку, Сидоренку та іншим колаборантам хочеться побажати одного – щоб щоночі вони прислухались до тихих кроків у власних коридорах і боялись, що за ними прийшли тіні …

Джерело.

Categories
Ексклюзив Росія Україна

Перекидання Росією військ на кордон з Україною: у розвідці Міноборони прокоментували інформацію

Головним управлінням розвідки Міністерства оборони не зафіксувано перекидання російських підрозділів, озброєння та військової техніки до кордону з Україною.

Про це йдеться у повідомленні Міністерства оборони.

«Найбільш вірогідно, що оприлюднені у ЗМІ та мережі Інтернет факти нарощування угруповань збройних сил Російської Федерації на українському напрямку є елементом спеціальних інформаційно-психологічних дій, та по суті є плановими заходами у рамках переміщення військ після завершення навчань», – йдеться у повідомленні.

ГУР Міноборони наголосило, що воєнна розвідка України здійснює постійне спостереження за діями військ держави-агресора та зміни їх чисельності поблизу державного кордону України.

Нагадаємо, що 31 жовтня видання The Washington Post повідомило про те, що російські військові вкотре починають нарощувати сили та кошти біля кордонів України.

За даними джерел видання, після навчань «Захід-2021» 41-а загальновійськова армія не повернулася на місце постійної дислокації до Новосибірська, а об’єдналася з іншими військовими підрозділами на кордоні з Україною.

Крім того, також перекидає військових та техніку Перша гвардійська танкова армія з Підмосков’я.

Джерело.

Categories
Україна

Олексій Любченко: «Наше завдання — знизити нинішній рівень «тіні» з 30% хоча б до 25%»

Навіщо Україні інвестиційна карта, як перестати бути сировинним придатком Європи та за рік створити 350 тисяч робочих місць

В уряду планів безліч: знизити «тінь», залучити масштабні інвестиції в регіони, створити за три роки понад мільйон робочих місць, запустити масштабну програму енергоефективності, здійснити, нарешті, дерегуляцію. Про те, наскільки все це реально реалізувати, ZN.UA поговорило з першим віцепрем’єр-міністром України Олексієм Любченком. Утім, почали ми зі скандальних обвинувачень пана Любченка в «кришуванні» «ПДВ-скруток». Усе-таки нам важливо розуміти не тільки куди ми йдемо, а й хто наші поводирі.

— Олексію Миколайовичу, вийшла серія публікацій, у яких вас прямо обвинувачують у покриванні «скруток», у завданні державі збитків у 40 мільярдів гривень. Думаю, що буде правильно почати із запитання про ці обвинувачення. Готові коментувати?

— Звичайно, готовий. Коли торік ми говорили про «скрутки», депутати голосували за секвестр держбюджету, коли цього року тема «скруток» знову спливла, депутати голосують за збільшення доходів через перевиконання планів за бюджетними надходженнями. Тому хочу поставити зустрічне запитання: ви як людина розсудлива в ці історії вірите?

— Ні. За типом, аргументацією й інтенсивністю розміщення це явно замовні матеріали. Що наші джерела в рекламних агентствах і підтверджують. Але ми хочемо знати замовника. Це Шмигаль чи Чернишов?

— Таке навіть не обговорюється! Це я вам точно кажу, бо знаю прем’єр-міністра й міністра розвитку громад і територій із цілком позитивного боку. Я схильний думати про інших… От дивіться, ми за два роки побачили хоча б одного організатора конвертаційного центру, якого привели в суд? Просто привели в суд. Ми не кажемо зараз про рішення суду. Не побачили. Де наші конвертатори? Велике запитання до правоохоронної системи. І я думаю, що перевести стрілки з хворої голови на здорову — це саме та історія, яка могла б продовжити існування цих «організованих співтовариств».

— Тобто ви вважаєте, що це бенефіціари конвертаційних схем?

— Сто відсотків.

— Хіба ви на вашій нинішній посаді їм загрожуєте?

— Звичайно. Міністерство економіки формує політику державної власності та закупівель і ще погоджує фінансові плани найбільших компаній. В Україні є понад 3,5 тисячі держкомпаній, майже 300 з яких перебувають у безпосередньому управлінні Мінекономіки. При цьому в публічному секторі велика частина коштів, понад 700 мільярдів гривень, проходить через систему закупівель Prozorro. Гадаю, багатьом цікаво щось відремонтувати, щось купити на держпідприємствах. І тут важливою є роль фінпланів і закупівельних процедур. Коли ми просто зробили електронну матрицю господарської діяльності й почали ставити прості людські запитання керівникам держкомпаній: «А для чого ви існуєте? Ви для чого там поставлені? Фінансовий результат покажіть, будь ласка. Де офіційна заробітна плата, яке її зростання?», відповідей ми найчастіше не одержували. Почалася заміна керівників. Де працюють конвертаційні центри? Вони ж із задоволенням обслуговують державний сектор і особливо зацікавлені в безконтрольності. Тому ми зі свого боку наводимо лад і встановлюємо контроль. А ті зі свого боку захищаються, як уміють. Тим більше що середовище сприятливе. Ви ж не чули жодного прізвища організаторів конвертаційних центрів, яких привели в суд. Хтось розуміє, що таке «скрутити» 30 мільярдів? Це треба спочатку створити схем на 200 мільярдів, потім знайти вигодонабувачів, потім це все продати. А це все реальна економіка. Це в стані контролювати тільки організована злочинна група з кінцевими бенефіціарами. І з великими вигодонабувачами, які розвивалися в олігархічному середовищі. Є результати роботи ТСК (тимчасової слідчої комісії. — Ю.С.), яка все встановила, куди ці згадані 30 чи 40 мільярдів пішли. Причому ТСК установила це під контролем Служби безпеки, за моєї особистої участі, адже саме податкова свого часу відчинила двері ТСК, дала прямий доступ до всіх баз даних. Держава принципово своїми діями не повинна підтримувати тіньову економіку.

— Що нині з цими грішми?

— От за дев’ять місяців цього року податкова донарахувала 57 мільярдів. Більша частина з них — це якраз ті самі гроші зі звіту ТСК. Усього ТСК виявила 2,9 тисячі суб’єктів на суму можливих втрат у 31 мільярд гривень. Нині проводяться перевірки, які через ковідні обмеження розпочалися тільки з лютого цього року. І не так усе просто, бо більш як на 5 мільярдів податкова підтвердила реальність операцій.

— Міжвідомча робоча група з детінізації, яку ви створили, сконцентрується на подібних кейсах?

— Наше завдання — знизити нинішній рівень «тіні» з 30% хоча б до 25%. Звісно, передусім за рахунок підакцизних товарів: алкоголю, сигарет і палива. Але є і несподіванки. Наприклад, у нас найбільший рівень тінізації у фінансовій сфері. Ми не звертали на це уваги раніше. Але статистика — вперта річ. Тому постійними нашими партнерами тепер є Нацкомісія з цінних паперів і фондового ринку та Національний банк. Намагаємося зрозуміти причини й інституційно їх усунути. Законодавство переглянути, нормативну базу.

— Про які конкретно зміни йдеться?

— Тільки не дивуйтеся, ідеться передусім про дерегуляцію. Ми нині з Державною регуляторною службою розглядаємо кейс дерегуляції. І найближчим часом публічно озвучимо результати. З цього треба починати. Однак бізнес у «тінь» заганяють не лише заборони, а й недостатній рівень бізнес-культури. Тобто потрібні й батіг — ефективна робота правоохоронних органів, і пряник — комфортні умови для ведення бізнесу.

— А якщо говорити про махінації у фінансовій сфері, про що тут конкретно йдеться?

— Я почав би не з махінацій, а з не завжди правильної імплементації конструктивних ідей, і нагадаю одну історію — так зване очищення банків. Із об’єктивних причин, більшість їх були неплатоспроможними. Однак не врахували того факту, що в той же час у цих банках були живі кейси. Й активи, й пасиви живих бізнесів, які разом, гамузом, зібрали й передали Фонду гарантування вкладів.

— Нині вони продають це добро з дисконтом у 99%.

— Продають. Але я знаю багато прикладів бізнесу, який обслуговував у точно призначений день свої кредити — і тіло, і відсотки. Якби підхід у держави тоді був трохи інший, ці позики можна було б передати державним банкам, потенціал яких не розкрито й досі. Але ми пішли іншим шляхом і знищили багато реального бізнесу разом із банками. Реально, після ваучерної приватизації в Україні, це був, напевно, найпотужніший переділ власності. Свідомо це зробили чи несвідомо, я не знаю. Але тоді ми породили величезні умови для «тіні». Це одна історія. Друга історія — фондовий ринок. Де він? У нас жодного активного фондового інструменту немає. Слова «факторинг» ми взагалі не чули. У нас є тепер прекрасний проєкт, уже закріплений меморандумом, який USAID допомагав складати. І ми намагаємося цей сектор трансформувати, перекласти адекватні практики на українські реалії і хоч якось запустити ринок капіталу. Ліквідний фондовий ринок сприяє детінізації економіки. Для цього, крім побудови трейдингової та посттрейдингової інфраструктури, слід залучати цікаві населенню активи. У цьому контексті ми розглядаємо IPO (розміщення на біржі) частини держкомпаній.

— То чим усе-таки конкретно займатиметься ваша міжвідомча група? Чи є у вас якісь KPI, наприклад, крім скорочення «тіні»? Адже саме Мінекономіки оцінює «тінь» у країні. І вам дуже легко виконати цей норматив, просто не враховуючи чогось.

— Навряд. Тому що за Україною пильно спостерігають партнери, вони це помітять. Та мені навіть на думку не спадало якось не так щось порахувати, якщо чесно.

У нас, по суті, два KPI — ВВП і зайнятість. Решта крутиться навколо них. Зрозуміло, всі наші цілі базуються на Національній економічній стратегії 2030. У кожній політиці, яку ми формуємо, є пріоритетні KPI.

KPI для нас — зробити з центрів зайнятості сучасні рекрутингові компанії.

KPI для нас — забезпечити захист прав інтелектуальної власності на рівні, необхідному для розкриття нашого багатого потенціалу людського капіталу, для побудови інноваційної економіки.

Важливий KPI — інституціональні зміни. Нормативну базу слід упорядкувати, впровадити оцінювання роботи правоохоронної системи, зокрема Бюро економічної безпеки.

Ми також плануємо навести лад у держсекторі, з оцінкою збитків. Ми плануємо все це впорядкувати разом із Держказначейством. Нині наше завдання — побудувати ієрархію постановки цілей діяльності держкомпаній і контролю над їхнім виконанням, щоб не було колективної безвідповідальності, неефективних наглядових рад, корумпованих керівників.

— Раз уже ви згадали БЕБ. Коли бюро все-таки почне роботу, на вашу думку?

— Бюро мало почати працювати ще 24 вересня, наскільки я пам’ятаю.

— У чому затримка?

— Уряд для створення цього бюро всі нормативні документи випустив. Є положення, є штатний розклад. Тепер усе залежить від швидкості руху керівника бюро Вадима Мельника. Наскільки він буде оперативним, як швидко завершиться підбір кадрів, зокрема. Дуже хотілося б, щоб вони до нового року почали працювати.

— Чи є ризик, що кадри, наприклад, колишні есбеушники, перетечуть у це бюро, і ми створимо не якісно нову структуру, а ще одну «годівницю»?

— Я точно проти неконструктивних узагальнень. Якщо опиратися на той склад податкової міліції, який є, це неправильний підхід. Недарма прийняли рішення про їхню ліквідацію. Але й там є реально розумні та професійні люди. В СБУ також є кадри, які готові виконувати завдання, поставлені перед бюро, тобто оперативно-аналітичний напрям.

— З оперативною частиною проблем не буде, я гадаю, але чи вистачить їм потенціалу саме для аналітичної складової?

— Дивлячись як користуватися ресурсом, який є в Україні, і як його розвивати. Можна ж створити проблеми і з оперативним потенціалом. Гадаю, що вистачить. Звичайно, хороших аналітиків мало, але це точно не суто українська проблема. У рамках державного візиту президента України Володимира Зеленського в США в мене була зустріч із керівником їхньої Служби внутрішніх доходів (IRS. — Ю.С.) Чарльзом Реттігом, і на ній порушували те ж саме питання про посилення аналітичної складової. На жаль, дуже мало людей, які мислять аналітично. А їх ще треба об’єднати в конструктивні групи.

— Бажано, зі спеціалізацією.

— Не бажано, а на 100% зі спеціалізацією. До того ж іще треба напрацювати стандарти, профілі ризиків, щоб не брати під сумнів роботу цих людей. Тому що контрольована кимсь або методологічно неправильна аналітика — теж страшна зброя. Адже якщо сфабриковану аналітику використовувати для вироблення і прийняття державних рішень, буде катастрофа.

— Коли ви говорили про роботу міжвідомчої групи, ви говорили про зміни, зокрема законодавчі. Але насправді тут багато що залежатиме не від ваших ініціатив, а від того, якими стануть ці ініціативи після розгляду в парламенті. Тут дуже важлива ваша взаємодія із законодавцями. Є взаєморозуміння?

— Міністерство економіки — беззастережний лідер у плані законопроєктної роботи парламенту. Це предметна робота уряду й міністерств із парламентськими комітетами. Практика так званих трійок, що складаються з представників міністерства, комітету й офісу президента, успішна. Є план законопроєктних робіт. Є чіткий графік, дедлайни, все розраховано за часом. Звичайно, ми розуміємо, що прийняття одних рішень простим не буде, якісь можуть «заспамити» тисячами поправок. Але ми до цього готуємося, все враховуємо. Можу назвати нашу роботу з Верховною Радою дуже конструктивною.

— Давайте згадаємо ресурсний законопроєкт №5600, який мав стати антиахметовським. У результаті «антиахметовський» цілком справедливо взяли в лапки. Вам не здається, що це якраз палиця в колеса детінізації, яка є вашим пріоритетом?

— Але цей законопроєкт є. Він пройшов усі слухання, його винесли на друге читання, яке незабаром відбудеться.

— Виходить, вас влаштовує, що держава, з одного боку, намагається вигнати бізнес із «тіні», з іншого — погіршує умови ведення бізнесу, стимулюючи його відхід у «тінь»?

— Здається, після парламентських поправок усе вже відкоригували.

— Ви так вважаєте?

— Так. Це квінтесенція українського соціального договору. Тому вони вже там вичистили все зайве, що можна було.

— Раз уже мова про соціальний договір. Є не «тінь», а монополії, корупція на держпідприємствах, розкрадання державних грошей. Міністерство економіки тут багато в чому відповідальне, ви контролюєте держпідприємства, можете впливати на цю частину суспільного договору. Де цей вплив?

— У нас є поки що тільки два, але дуже місткі такі кейси — Держрезерв і ДПЗКУ. Щойно туди подивишся, розумієш глибину проблем. Нині ми взялися наводити лад у Державній продовольчо-зерновій корпорації України. Це виклик. Компанія, як ми пам’ятаємо, з 2012 року користується 1,5 мільярда доларів кредиту, який надав китайський Ексімбанк. Було б нічого, якби це не було під гарантії держави Україна. У результаті Україна вже потенційно винна 900 мільйонів доларів кредиту. Добре, що китайська сторона хоче продовжувати працювати й не наполягає на поверненні. А українська сторона виконує всі свої зобов’язання, двічі на рік виплачуючи борг. Але питання залишаються. Ми ними займаємося, від переговорів із посольством КНР до аудиту компанії.

— А от це вже цікаво. Є результати?

— Аудит проводиться. Ініціювали позапланову перевірку податкової. Створено робочу групу, яку я очолюю. Ми почали впорядковувати корпоративне управління. Нарешті створювати наглядову раду, забезпечувати прозорість. Звісно, є ті, кому це все не подобається, можливо, вони є й серед «замовників» тих вкидів, про які ми говорили на початку. Але ми не озираємося, ми в цейтноті, з цим питанням уже зволікати не можна.

Другий кейс — Держрезерв…

— Туди саме повернувся попередній керівник Ярослав Погорілий.

— Пан Погорілий поновився за рішенням суду, але в нього немає бажання працювати в Держрезерві.

— Пам’ятаю історію, як його звільняли після проведених аудитів у Держрезерві. Там багато дуже цікавої інформації було розкрито в результаті. Ці дані будете використовувати?

— Я чув про Ярослава позитивні відгуки, і ми нині той масив інформації, який уже є, використовуємо. По системі держрезерву в нас понад 35 кримінальних справ. Крім цього букета кримінальних справ, у нас практично всі елеватори системи держрезерву перебувають у виконавчих провадженнях Мін’юсту.

— Тобто державні елеватори арештовано?

— Арештовано за борги. І з цим ми теж розбираємося. Почали з того, що розробили план реформи самої системи держрезерву. Гарно задумалися, а чи потрібні нам чай і тушонка.

— У нас війна, можливо, потрібні для забезпечення армії?

—Для цього є Міністерство оборони зі складами, яке в змозі це купити. А на випадок війни є мобілізаційні резерви, які можна бронювати на підприємствах напряму. Якщо говорити про ту ж тушонку, то в Україні є її виробники, але в нас цю тушонку купують у посередників. Тому нам треба в цілому переглянути підходи, саму систему.

Загалом систему держрезерву умовно можна поділити на три частини: зернові й продовольство, нафтовий хаб і холодильники. Ми маємо спочатку подивитися, що нам треба з цього всього. Може, нам простіше бронювати якісь неубуваючі залишки того ж палива в компаній, які його мають…

— У Коломойського?

— Можна й на «Укртатнафті» бронювати паливо, не проблема. Важливо, щоб без перекосів і по одній ціні за зберігання. Зерно можна брати в ДП «Аграрний фонд», яке нормально працює під управлінням Міністерства економіки. Воно працює, вантажить, сушить зерно, обертає. Решта? Тут треба взагалі нову номенклатуру держрезерву розробити. Власне кажучи, ми це вже зробили.

— А що із запасами? Попередній скандал із Держрезервом, крім іншого, відкрив, що в резервах практично порожньо. Тоді називали суму приблизно 60 мільярдів гривень, необхідну для того, щоб його заповнити за наявними нормативами.

— Точно не 60 мільярдів. Вистачило б 20. І знову ж усе вписується в одну історію. Якщо ми говоримо про еволюцію Держрезерву, нам треба розуміти: ми на місяць повинні забезпечити щось у резерві, або на два місяці, або на три? А може, нам вистачить і тижня, аби мобілізувати ресурси у разі надзвичайної ситуації? Тому там зовсім про інші цифри йдеться, але вони теж не маленькі.

— А як із заповнюванням нині?

— Є поняття неубуваючого залишку. Практично щодо всього ряду номенклатури, передбаченої в постановах Кабінету міністрів, держрезерв забезпечено.

— Коли очікувати нового керівника Держрезерву?

— Нині проходить конкурс, і дуже хотілося б, щоб професійні люди відгукнулися. Уже скасовували двічі чи тричі цей конкурс, бо ті кандидати, які подавалися, явно не відповідають ані вимогам, ані викликам.

— У плані доброчесності чи якихось менеджерських якостей?

— Починаючи з менеджерських якостей. Хоча доброчесність не менший пріоритет.

— Так, у нас якось із цим пріоритетом не складається. Як ви оцінюєте реформу митниці, наприклад?

— Там реформа?

— Декларується. Доброчесність виносили в заголовки, а в результаті потім ми побачили зовсім інші кадри, які заходять у систему.

— На останньому засіданні Ради національної безпеки та оборони питання митниці знову розглядалося.

— Його розглядатимуть нескінченно довго, як на мене здається. І в такому разі я хотіла б запитати, наскільки, по-вашому, вистачає владі інструментарію для боротьби з корупцією в ній же, у владі? Тому що РНБО на всіх не вистачить. Це взагалі не найбільш правильний шлях вирішувати цю проблему.

— Митниця це ж не догма. Це останній форпост на шляху якихось державних механізмів, що існують передусім усередині країни. Наприклад, зона вільної торгівлі з Туреччиною, яка нині уже практично на виході. Ми пам’ятаємо, що в нас усі 30 років існує думка, що хлинуть турецькі товари й знищиться легка промисловість країни. А я твердо переконаний, що цю історію лобіювали відомі люди із санкційного списку. Тому що для них давно існувала зона вільної торгівлі, вони завозили сюди тканини й геть усе в обхід правил і без оглядки. Тому, коли буде зона вільної торгівлі, там уже не треба буде ловити контрабандистів. Не буде тіньового бізнесу, це буде невигідно.

— Будемо сподіватися. Давайте перейдемо до якихось глобальних питань, адже в нас не вирішені й візіонерські проблеми в країні. Будь-який наш економічний прогноз починається з аналізу міжнародного сировинного ринку і власне ним, як правило, й закінчується. І Україна така маленька, відкрита й експортоорієнтована країна. Ваша ідея точок зростання допоможе вивести нас із цього глухого кута?

— Дякувати богові, ми маємо політичну рамку — план трансформації України. Під цю політичну рамку виписано Національну стратегію «Україна-2030» із чіткими параметрами того, куди ми йдемо та чого хочемо. Вперше ми маємо два затверджені середньострокові документи: прогноз соціально-економічного розвитку на три роки і трирічну бюджетну декларацію. Із чіткими параметрами, червоними лініями, за які держава не вийде. Особливо в частині перерозподілу грошей через ВВП. Що ми зробили далі?

Ми провели інтелектуальний штурм на вибір стратегії структурної перебудови, необхідної для реалізації стратегії «Україна-2030», і точок зростання, про які ви сказали. Точки зростання — це ті кластери, конкретні сфери виробництва, які дають найбільший мультиплікаційний ефект для економіки. Тому що нам важливі швидкість, швидкий результат. Нині вже відбувається конкретна імплементація цих планів. А Міністерство економіки повинне стати своєрідним генеральним менеджером цих змін у тісному контакті з комітетом ВРУ з питань економічного розвитку.

У чому полягає ця імплементація? Ми створили інвестиційну карту України. Це матриця, яка практично готова, на фінальній стадії її наповнення змістом і конкретикою. У матриці враховано територіальні громади, області, кожна з яких знає, скільки їй треба створити робочих місць. 350 тисяч робочих місць щорічно — це не абстракція, а конкретне завдання. Області в розрізі територіальних громад розбивають ці завдання, заповнюють матрицю інвестиційними проєктами, які в них є або можуть бути. Ми бачимо обсяги інвестицій по кожній області, ми бачимо відповідальні міністерства. Там і «Велике будівництво», й інші проєкти, зокрема пов’язані з атомною енергетикою. Це все імплементуємо в одну інвестиційну карту.

Важливо бачити наповнення мети. Наразі ми цього не бачимо. Але це не страшно. За того ступеня децентралізації, яка в Україні здійснена, можливостей у регіонів досить багато. Тепер вони мають створювати інвестиційні умови в рамках, заданих парламентом і урядом. Індустріальні парки, підключення до мереж, дороги. Це теж не абстрактні, а конкретні завдання. Інвестиційні няні, хоч би хто що говорив, — це теж цікава історія з погляду підтримки інвесторів. Вони на це реагують. Тому ми підтримуємо й цю ініціативу, доводимо до логічного завершення.

— Дуже багато запитань виникає. Наприклад, про точки зростання. Для України це не новинка, і в нас «точка зростання» — це словосполучення з негативною конотацією. Точки зростання — це завжди якісь неконкурентні умови, які дозволяють заробляти певним людям, певним компаніям, за рахунок якихось пільг. Але конкретно українській економіці вони користі не приносили. Що зміниться цього разу?

— Немає в мене негативного ставлення до точок зростання.

— Це тому що ви не економічний журналіст.

— Можливо. Є кілька моментів. Не йдеться про якісь винятки. Не про це мова. Це п’ять кластерів із найбільшим мультиплікаційним ефектом. Це рекомендації передусім для губернаторів, які це все перекладають на територіальні громади, звертаючи їхню увагу на пріоритети стимулювання. Через кредити за програмою «5–7–9», через створення індустріальних парків тощо. Але громада сама вибирає шлях, їй на місці ліпше видно, яке розмістити виробництво, яку інфраструктуру розвивати, який людський ресурс вона має. Наше ж завдання — організувати й контролювати ці процеси.

— Контроль дуже важливий, тому що свого часу із главою Світового банку ми обговорювали причини неуспішності їхніх проєктів в Україні й коли дійшли до рівня громад, причина була одна — тотальна корупція. Цей ризик ви враховуєте?

— Враховуємо. Для цього вся матриця контролю й створюється.

— Яким чином? Звітами, перевірками?

— Так. Нині закінчився етап відпрацювання з регіонами. Комісія працювала з фахівцями міністерств. У кожному міністерстві закріплено заступника, відповідального за інвестиції. У кожному регіоні закріплено відповідального заступника губернатора. От вони всі приїхали зі своїми напрацюваннями, представляли й захищали свої проєкти. Нині ми це збираємо й формуємо зони відповідальності та їхню вертикаль від міністерств на місця.

— Умовно кажучи, громади мають обґрунтувати вам, чому їм потрібен, наприклад, молокозавод, а не текстильна фабрика. Правильно я розумію?

— Ні, це їхнє право вибирати текстильну фабрику чи молокозавод. Але вони мають нас переконати в тому, що цей проєкт можна реалізувати і він вигідний.

— Просто потім виявиться, що власник текстильної фабрики — кум губернатора, а власник молокозаводу — ні.

— Це їхні гроші, гроші інвесторів. Вони мусять нас переконати в тому, що це реальні інвестиції, які створять робочі місця в потрібній кількості.

— Наскільки реалістичний ваш індикатив у 350 тисяч за рік? Де взяти цих людей за нинішньої трудової міграції? Ми ж насправді навіть не знаємо точно, чи є ці люди ще в Україні.

— Люди-то є, ми це розуміємо.

— Сподіваєтеся, локдаун їх тут утримає?

— От проведемо перепис населення, побачите. Нині, до речі, дуже правильні підходи використовує віцепрем’єр Михайло Федоров. Він якраз зайнявся предметно моделюванням нового перепису. По-новому, не з мільярдами гривень витрат, як планувалося. От ми й побачимо, скільки в нас є людей. Ми хочемо чесно відповістити на запитання, який наш інвестиційний потенціал; чи є в нас взагалі ті бізнес-мотори, бізнес-ідеї, люди, які здатні генерувати економічне зростання. Тому що грошей у світі багато, але для їх залучення нам треба докласти максимум зусиль, створити благодатний ґрунт.

— Щоб їх залучити, напевно, інвестиційної няні мало. Все-таки щось із нашим бізнес-кліматом наразі не так, раз держбанки видають свідомо проблемні кредити сумнівним позичальникам під заставу захопленої рейдерами нерухомості. Що з цим робити?

— Помовчимо якусь частку секунди й подумаємо про правоохоронну систему, про судову систему, про гарантії та захист права власності. Тут я з вами згоден. Але я один усіх не обійму. Для цього в нас є представники влади в регіонах — голови обладміністрацій. На території кожної області є голови територіальних громад, яких обрали люди, виходить, їм довіряють. Наше завдання — їх між собою поєднати, показати, навчити, дати їм інструменти, звести з інвесторами, знайти можливості консалтингу, аудиту прийнятих рішень.

А контроль у цьому разі — це публічність, а ми хочемо зробити цю інвестиційну карту публічною. Там усе буде як на долоні. А коли все прозоро, всі веселіше працюють, швидше працюють, чесніше працюють. Я за прозорість, транспарентність.

— На жаль, є в нас «Велике будівництво», є прозора система Prozorro, в якій ми бачимо закупівлі «Великого будівництва», бачимо картель, бачимо, як на торгах картелю ціна знижується на відсоток-півтора, а не на 15–20%. Ми говоримо про цей картель уже кілька років, але нічого не змінюється. Хоча начебто держава повинна бути зацікавленою в економії своїх же грошей, наших грошей. І все очевидно й прозоро, але ця прозорість не допомагає.

— Якщо торги йдуть через Prozorro, то, я думаю, все в рамках закону. Ми зробили Prozorro ще прозорішим і вперше побачили імпортну складову. Поки що її вказувати не обов’язково, але 90% усіх учасників торгів уже вказують ознаку країни походження. А це дуже важливо з погляду української складової в усіх проєктах. Що й до «Великого будівництва» застосовне. Зрозуміло, що потрібен контроль. Для цього є система контролюючих органів, починаючи від фінансової інспекції і закінчуючи правоохоронцями. Думаю, що явні порушення вони фіксують. Просто проєкт такий масштабний, суми великі, от і можливі «втрати» виходять чималими.

— Коли вже ми заговорили про можливі втрати, не можу не запитати про ситуацію з ціною на газ і її впливом як на зростання ВВП, так і на інфляцію.

— При середньорічній ціні імпортного газу близько 900 доларів ми почнемо втрачати ВВП. Це ми вже змоделювали.

До цього в нас усе буде нормально, з погляду ВВП, але не з погляду окремих галузей промисловості. Зрозуміло, що 2016 року, по-моєму, було затверджено концепцію розвитку нафтогазової галузі України, і ми мали видобувати 2020 року вже понад 20 мільярдів кубометрів. Природно, ми цього показника не досягли навіть 2021-го й тепер добре знаємо ціну недобутому українському газу. І проблема з ціною газу для промисловості залишається. І ціни виробників окремих галузей змушено можуть зрости, і зростання це багато в чому ляже на плечі споживачів.

— Як сильно це вплине на інфляцію, яка вже зараз далека від цілі НБУ в 5%?

— Інфляційний навіс треба чекати наступного року. Цей рік ми проходимо без сюрпризів. Відверто кажучи, така ціна за газ — це наш шанс змінитися раз і назавжди. Коли, як не зараз, настав час заговорити про енергоефективність, утеплення, економію. Уся Європа, весь світ заощаджують, а ми тільки плануємо. Знаю, що буде затверджено масштабну програму енергоефективності, яка включає реновації житлових будинків і комунікацій, яка дасть нам можливість у майбутньому заощаджувати до 20–30% енергоносіїв. Нині, грубо кажучи, мільярд кубів газу — це мільярд доларів. Заощадили 10% від споживання — це два мільярди доларів економії. Чи варто витратитися в такому разі на енергоефективність? Гадаю, варто.

— Про які конкретно суми фінансування йдеться?

— Президент озвучив цифру 300 мільярдів гривень на три роки. За рік Україна в змозі здійснити модернізацію на 100 мільярдів, не більше.

— Це будуть гроші центрального бюджету чи місцевих бюджетів?

— Це будуть різні гроші. Це й місцеві бюджети, і державні, велика надія покладається на банківську систему. Ми навіть упевнені, що банківська система відгукнеться, якщо держава гарантує компенсацію відсотків за такими позиками. Тут навіть може виступити співінвестором і «Нафтогаз України», бо це його прямий інтерес.

Насправді будь-яка криза — це можливість. Саме в критичні моменти з’являється шанс глобально перебудувати систему та знайти нові шляхи розвитку.

Categories
Ексклюзив Україна

Керівник податкової Євген Олейніков: “Коли побачимо, що і скільки, гарантую, я цих хлопців оптом і в роздріб здам у прокуратуру”

А ще в інтерв’ю LB.ua керівник Державної податкої служби (ДПС) України Євген Олейніков розказує про те, чому він досі в статусі “виконувач обов’язків”, хоча переміг у конкурсі на посаду голови ДПС.

Інформаційні атаки. Компромат. Протистояння фінансових служб.

До того ж Євген Олейніков наводить конкретні приклади та схеми, за якими з державного бюджету виводили мільйони гривень.

Керівник податкової відверто розповідає про складні взаємини з колегами з Державної фіскальної служби.

“ДФС фактично чомусь вирішила свого часу, що в них єдина правоохоронна функція – це контроль за роботою ДПС… Це, як я кажу, гра в загороджувальні загони”, – говорить він про особливості взаємовідносин цих двох споріднених структур, які й досі часто плутають. Та аналізує причини цього.

Євген Олейніков відвертий стосовно того, до чого це призвело, чому ДФС ліквідують і за якої умови з наступником цієї служби – Бюро економічної безпеки – можлива співпраця.

Він каже, що голові БЕБ Вадиму Мельнику “варто подивитися на тих, з ким він весь цей час працював”.

Але в інтерв’ю не тільки це.

У розмові з керівником податкової – відповіді на питання “Чи виконають план надходжень у держбюджет цього року та коштом чого?”

А ще – чим закінчиться добровільне декларування статків громадян, чи потрібен контроль за покупками громадян і, головне, що податкова знає про доходи кожного з нас?

Інтервюер: Почнімо з конкурсу на посаду голови служби.

Ну, з конкурсом усе зрозуміло. Він відбувся. У принципі, більше вже не скажеш. Переможець визначений – це я. Далі питання до Кабміну.

Інтервюер: А чому там затягують і не повідомляють? 

Рішення про призначення – це вже окрема історія. Для мене в принципі це (розпорядження про призначення. – редакція) не принципово. Бо я і зараз виконую обов’язки (в.о.). А в нас в.о. має фактично ті самі повноваження, що і призначений голова. Я не переймаюся з приводу офіційного чи неофіційного статусу.

Інтервюер: Обмежень повноважень у вас немає на цей період часу?

Немає. Як для державної служби, на сьогодні в.о., якщо він має статус заступника керівника, він фактично не має жодних обмежень повноважень. Там виникає проблема, якщо призначають виконувачем обов’язків керівника структурного підрозділу. Але це не мій випадок.

Державна податкова служба України

Інтервюер: Власне, зараз з вашим відомством відбуваються серйозні трансформації. Які виникають складнощі? Як, наприклад, зараз передаються справи з одного відомства до іншого?

У нас процес перетворення колишньої ДФС на фактично три структури, тобто на ДПС (Державна податкова служба), ДМС (Державна митна служба) і БЕБ (Бюро економічної безпеки). А ДПС від початку створення – цивільна структура. Ми не отримували жодних справ, які маємо передавати до БЕБ. Тобто кримінальні, оперативно-розшукові. У нас їх просто нема – вони у ДФС. Так само, як у нас не було і не буде атестованих працівників. Відповідно, питання передачі справ – це більше питання ДФС і його ліквідаційної комісії. Отже, тут у нас проблеми нема. Коли БЕБ буде створений – подивимося. Скоріше це питання взаємодії. Тобто фактично зараз ми функціонуємо повністю автономно, як державна податкова служба.

Інтервюер 2: Але ви нарікали на роботу колег ще у форматі Державної фіскальної служби. От цитата з вашого інтерв’ю: «Більше як тисячу повідомлень про наявність ознак злочину за останній рік ДПС передали в ДФС. Ефективне розслідування фактів нам невідоме…» Ви навіть звернулися до генпрокурора стосовно цього. Є якась реакція?

Є. Зокрема, ДБР (Державне бюро розслідувань) долучено до цих питань. Скажімо так. Тут може бути дуже коротка відповідь, а може бути розгорнута.

Державна фіскальна служба України

Інтервюер: Давайте розгорнуту. 

Ну, тоді почнемо з історії та особливостей структури. Силова складова – податкова міліція існувала в складі ДПС з 1995 року на основі указу президента, з 1997 – на підставі тоді ще закону про ДПС. Як людина, яка сама доволі тривалий час працювала в податковій міліції, можу сказати, що вона завжди в цій системі була такою, доволі впливовою вертикаллю. Але ніколи не домінувала над цивільною вертикаллю, до певних перетворень. Це відбувалося на інституційному рівні. Керівник відділу податкової міліції в районі або в місті чи області підпорядковувався, відповідно, керівнику територіального органу податкової, тоді ще інспекції. А на центральному рівні керівник податкової міліції був першим заступником керівника державної податкової служби. Але він не мав права давати прямі доручення цивільній вертикалі.

Це не випадково. Бо за відсутності подібних запобіжників силова вертикаль завжди підминає під себе цивільну. Знаєте – психологічні, адміністративні, інші важелі. А таких речей допускати не можна. На жаль, певні перекоси в цьому почалися вже з моменту утворення Міндоходів (центральний орган виконавчої влади, що існував з 2012 по 1 березня 2014 року, утворений шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України у єдиний орган. – редакція). Скажімо так, ті, хто його утворював, не мали достатнього адміністративно-організаційного досвіду. Вони деяких речей просто не розуміли. Але і перетворення на ДФС (у березні 2014 року. – редакція) так само не виправило цю помилку. Хоча маю віддати належне і пану Білоусу (Ігор Білоус, керував ДФС у березні 2014 року – березні 2015 року. – редакція), і пану Насірову (Роман Насіров, керував ДФС у травні 2015 року – березні 2017 року. – редакція), вони все-таки, коли були керівниками, намагалися якось втримати в певних межах силову вертикаль. 

Але коли ДФС втратила повноцінного керівника, залишилися лише виконувачі обов’язків у статусі заступника (період після звільнення Насірова у 2017 році, до призначення Вадима Мельника у 2020 році. – редакція), отут уже почалася халепа. І якраз силова складова просто підім’яла під себе складову цивільну. 

До чого це призвело? До того, що силова складова просто перестала працювати. Нема потреби. Ти повністю контролюєш цивільних, ти за їхній рахунок можеш малювати будь-які показники. Ти можеш вимагати від них будь-яких рішень. Якщо щось не вдається – ти просто відходиш вбік і спостерігаєш, як вони (цивільні службовці) з цього виплутуються. 

Фактично ми втратили цю складову, правоохоронну складову в галузі протидії економічним злочинам, у першу чергу в галузі оподаткування. Бо ступінь деградації силової вертикалі, він уже був незворотним. Хоча і виконувач обов’язків голови ДФС, це я маю на увазі Сергія Солодченка (в.о. голови ДФС у лютому-листопаді 2020 року. – редакція) і Вадим Мельник (керівник ДФС у грудні 2020 року – серпні 2021 року. – редакція), вони намагались у принципі це виправити. Однак, скажімо так, змінити цю ситуацію вже було фактично неможливо.

Державна фіскальна служба УкраїниДо чого призводив такий стан справ? Наприклад, у нас «малювалися» показники відшкодування у кримінальних справах. Якого не було. Зараз цим займається Генпрокуратура, зокрема і з нашою допомогою. І найголовніше, фактично цивільна складова залишилася сам на сам з тими схемами, які функціонують не тільки на рівні порушення, але і на рівні злочину. А злочинним складовим ми протидіяти не можемо. У нас нема для цього ні повноважень, ні інструментів. Тому за той прогрес, який у нас є зараз, маємо подякувати двом відомствам – це СБУ, яка дуже активно включилася минулого року. І багато в чому саме завдяки її роботі ми досягли відчутного прогресу. Та в окремих кейсах нам допомогло Національне антикорупційне бюро. Хоча це для них взагалі невластива функція. І їхня допомога, їхня підтримка дозволила нам вирішити надзвичайно складний кейс. Він, у принципі, і досі триває. Якщо буде цікаво, ми можемо окремо потім зупинитися на ньому. 

Інтервюер: Звичайно, цікаво.

Ситуація в Одесі.

Інтервюер: А що саме в Одесі? Розказуйте.

Добре. В Одесі, за нашими оцінками, десь з початку 2018 року функціонувала ціла система вимивання з бюджету ПДВ, сплаченого на митниці. Вимивали його через відшкодування цього податку. Схема, я можу сказати, проста і навіть примітивна. Що відбувається? Коли ті чи інші товари завозяться на митну територію України, з них сплачується ПДВ. Далі цей ПДВ може бути поставлений у податковий кредит суб’єкта, який їх імпортував. Але ці товари зникали. Ну отут я вже не можу стверджувати, може, вони зникали, а може, їх так сховали кудись, що забули самі, де вони знаходяться. Ну, все може бути (посміхається). Однак факт залишається фактом. І цей податковий кредит системно почали заявляти для відшкодування. Тобто те, що заплатили митниці, фактично повертали вже всередині держави.

Одеська митниця
Одеська митниця

Це якраз от приклад наслідків тієї деградації, про які я кажу. Цивільна складова намагалась щось зробити. Тобто люди виходили на перевірки – їх не допускали. Намагалися забрати документи – їм відмовляли. Силовикам постійно повідомляли. Вони писали, що так, вони бачать, що там є якісь ризики – і на цьому вся їхня робота закінчувалась. 

Інтервюер: А хто в нас тоді був керівником одеської митниці? 

Там не митниця. Там якраз до митниці особливих питань немає. Там питання суто податкового характеру в частині відшкодування. Уся система була вибудувана саме в площині відповідальності податківців.

Інтервюер 2: Фіскальної служби?

Ну, спочатку фіскальної, потім і податкової. Схема працювала і у 2018, і у 2019 роках. От якраз ДПС намагалася щось робити, ДФС просто ігнорувала ситуацію.

Інтервюер: Тобто президентські вибори не змінили цього, так?

Президентські вибори змінили ситуацію, коли змінили керівника податкової служби. Ми цим кейсом почали активно займатися приблизно в червні минулого року. Там (в Одесі. – редакція), на жаль, була або неготовність працювати, або і просто острах чинного на той момент керівника. Тому керівник був змінений. Протягом місяця ми змогли почати переломлювати ситуацію. 

Повторюсь, як працювала схема. Цивільні податківці виходять, намагаються провести перевірки. Їх не допускають, відмовляють, «втрачають» документи. Виноситься рішення про відміну відшкодування і рішення оскаржується до суду. Суд каже, все, мовляв, нормально. Повертаємо. І відповідно сума повертається. І так втратили приблизно 350 мільйонів гривень. Але питання полягало в тому, що далі, наступною на черзі була сума вже близько мільярда гривень. І оцей кейс у судах ми змогли виграти. 

Так, нам довелося суттєво змінювати підходи до побудови нашої лінії захисту, але ми почали отримувати результат. Після цього проти нас почалася цілеспрямована інформаційна атака. Одразу всі побачили, що там якісь шалені скрутки. Їх до цього, мабуть, не було, але тут їх усі побачили. Потім, десь наприкінці року, з’явилося відео, на якому нібито Шадевська (Юлія Шадевська, начальник Головного управління ДПС в Одеській області. – редакція) нібито бере нібито гроші. Потім там була дуже брудна історія з одним з керівників структурних підрозділів.

ДФС як нас не підтримувало, так і продовжило не підтримувати. Але дуже зацікавилося цією інформацією щодо роботи самих працівників податкової служби. І от у цей момент у справу втрутилося НАБУ. Втрутилося дуже активно. По-перше, вони забезпечили масові обшуки в місцях зберігання цих товарів. І в цей критичний момент вони дали нам можливість прийти в суд і сказати, даруйте, але в нас є підтверджений факт відсутності тих товарів, по яких у нас хочуть забрати з бюджету мільярд.

Крім того, долучилось ДБР. Теж допомогли нам стосовно ряду компаній. Зокрема, розкрити інформацію про рух коштів на рахунках. Для порівняння – ДФС нам у такій допомозі відмовило. І от цю кризову ситуацію ми пройшли. А далі вже було простіше, бо ті, хто ініціював атаку, зрозуміли, що результату швидкого не досягли. Паралельно ми запустили процеси судових оскаржень з тими ЗМІ, які розповсюджували ці повідомлення. Ну і можу сказати, що ми маємо вже декілька виграних справ.

Пану Мельнику варто подивитися на тих, з ким він весь цей час працював

Інтервюер: А ви з Мельником (Вадим Мельник, голова БЕБ. – редакція) зустрічалися взагалі?

Так. І неодноразово.

Інтервюер 2: А він як, вітав вас з перемогою в конкурсі на призначення головою податкової служби?

З перемогою в конкурсі? Ні. Але я думаю, що якщо зустрінемось, привітає. Є відносини з інституцією, а є відносини з особистістю. У мене абсолютно нормальне ставлення до багатьох з тих, хто працює в ДФС. Більше того, в нас, наприклад, є підрозділ податкових розслідувань, до якого ми активно залучаємо фахівців з ДФС, тих, хто дійсно вміє розслідувати. Тому тут питання не стоїть у якихось особистих стосунках.

Державна податкова служба України

Інтервюер 2: Мельник в інтерв’ю нам розповідав, що в БЕБ буде значна аналітична складова. Але ж це певним чином буде дублювання і з цим вашим аналітичним підрозділом?

Дивіться. По-перше, певне дублювання навіть має відбуватися. Ну, простий приклад. Візьміть США. Скільки там розвідувальних структур? І ніхто не переймається тим, що вони одне одного дублюють. Чому? Бо аналітика нікому не заважає. Ми не тиснемо на бізнес через те, що ми і вони будемо аналізувати один і той самий кейс. Але коли аналітикою будемо займатися і ми, і вони, це підвищує шанси на те, що цей кейс буде реалізований в інтересах держави і суспільства, а не в інтересах окремих співробітників окремих органів. І це означає відсутність монополії будь-якого органу на інформацію про кримінальні процеси в економіці.

Інтервюер 2: Нам Мельник розповідав, що коли був конкурс на голову БЕБ, хтось злив документи, які мали б компрометувати його особисто. І каже, власне документи ці могли бути тільки в податковій службі, тому що там вони готувались. Що скажете, чи можливо таке?

Ви знаєте, якраз інтерв’ю з ним передивився дуже уважно. Я знаю, що в нього є певна пристрасть до ДПС. Він нас постійно згадує.

Голова БЕБ Вадим Мельник
Голова БЕБ Вадим Мельник

Інтервюер: Він сказав, що це могли зробили його колишні підлеглі, які зараз працюють у вашому відомстві. Він хіба що пальцем не показав.

Ну, тоді питання: працюють в ДПС чи в ДФС? Мова іде про наказ, про те, що зникли речові докази? Як там, пригадуєте, у дитячому мультику: «С преступником Фунтиком я не знаком». А якщо серйозно, дивіться, річ у тому, що ці документи, вони стосувалися податкової міліції. Нам вони не передавались. У ДФС і досі залишається певна частина і документального інформаційного масиву, який не передавався в ДПС і передаватися не буде. Тому тут скоріше пану Мельнику варто подивитися на тих, з ким він весь цей час працював. І поставити собі питання, чому вони так ставляться до нього? Бачите, якось під час наших конкурсів я не спостерігав злив інформації з боку наших колег, я маю на увазі ДПС.

Від того, що біля мого прізвища і посади зникне приставка в.о., нічого не зміниться. Геть нічого

Інтервюер 2: Чому затягується все-таки затвердження результатів конкурсу щодо вашого призначення Кабміном? Чи є якісь підстави для цього? Вам пора вже ставати повноцінним головою служби. Навіщо оті всі приставки – виконувач обов’язків? 

Це буде трошки з нашого боку нахабно, але чомусь у мене є таке відчуття, що ми не найгірша команда, яка працює в останні роки в ДПС, взагалі в податковій системі. Це що стосується мотиву участі в конкурсі.

Що стосується питання призначення. Ну тут усе просто. Насправді в нас була схожа ситуація з першим заступником (Наталія Рубан, перший заступник голови ДПС. – редакція). Вона проходила конкурс двічі. Там є певна процедура. Я просто нагадаю. Спочатку мають оголосити прийом документів. Тут зрозуміло. Його оголосили. Потім відбувається тестування, потім оцінювання комісії. І після оцінювання комісії, коли визначили переможців, яких вона рекомендує для співбесіди, ця інформація надсилається до ряду антикорупційних органів для отримання звідти документів. Без цих документів кандидатура потім не виноситься на затвердження Кабміну, якщо рекомендує суб’єкт призначення.

Державна податкова служба України

Інтервюер 2: Тобто триває спецперевірка?

Вона завершилась. І як тільки вона завершилась, Кабмін прийняв рішення про те, що визнає мене переможцем конкурсу. Підготовка розпорядження в такому випадку – це суто технічне питання.

Інтервюер: Але ж буває, що через ці причини не видають розпорядження дуже довго. Чому?

А от про це краще запитати не в мене. Єдине, що повторюся, для мене це дійсно не першочергове питання. Для мене зараз від того, що від мого прізвища і посади зникне приставка в.о., нічого не зміниться. Геть нічого. Я не отримаю жодних додаткових повноважень.

Примітка редактора: уже після інтерв’ю результати конкурсу були оскаржені до ОАСК експрацівником ДФС Євгеном Бамбізовим, який при цьому сам у конкурсі участі не брав.

Свого часу податкова служба почала намагатися підмінити собою інші органи влади

Інтервюер: Добре. Завершімо з цим. Взаємини з прем’єром у вас які?

Я прем’єра, ну якщо не рахувати офіційних нарад, особисто у своєму житті бачив три чи чотири рази. Не через те, що він не хоче спілкуватися. А тому, що ми намагаємося дотримуватись певної субординації. Я ж у податковій службі працюю дуже давно. Ще з кінця 90-х. І це моя власна оцінка, але, думаю, вона цілком слушна. Свого часу податкова служба почала намагатися підмінити собою інші органи влади. Знаєте, такий собі орган, який ставав одночасно і Податковою, і Мінфіном, і Кабміном, не вистачало тільки власної ВР – і в принципі все.

Інтервюер: Ну, ВР тут була вже не потрібна…

Так (посміхається). Життя, так би мовити, вже склалося. Але нічого доброго насправді з цього не виникало. Це перше. Друге, якщо брати не далеку давнину, а останні роки. Як на мене, відчутна помилка всіх керівників і, в цілому, загальна помилка нашого політикуму і топменеджерів. Вони чомусь завжди відчувають себе більшими, ніж та посада, яку вони займають. Тобто керівник служби відчуває себе щонайменше міністром. Міністр починає відчувати себе прем’єром. А прем’єри вважають, що вони щонайменше президент, а то і, знову-таки, спікер ВР в одному флаконі. Ми виходили з того, що кожен має займатися своєю справою. Є служба? Є. Є спрямування і координація через Мінфін? Є. Є розподіл повноважень, сфер відповідальності? Давайте працювати в ньому. Хочеш бути міністром? Ну так іди в Раду і переконуй, що ти найкращий міністр фінансів, якого вони тільки можуть знайти. Не готовий до цього і прийшов сюди? Тоді працюй як податківець. Є міністр фінансів. Можу сказати, що в нас чудова комунікація, нам її цілком вистачає для вирішення усіх тих питань, які мають вирішуватись через Кабмін.

Рано чи пізно ми зустрінемось і запитаємо: «Як ви при такому розмірі доходу маєте такі витрати?»

Інтервюер 2: Давайте тоді про вашу, напевно, зараз улюблену тему – «нульові» декларації доходів. Особливості та проблеми якісь загалом означите перед тим, як деталі почнемо?

Дивіться. Головна, скажімо, на сьогодні проблема декларування – це врегулювання питань, пов’язаних з банківською складовою. Я можу сказати, що там уже розуміння є. Я думаю, що будуть надані всі необхідні пояснення Нацбанку. І ми будемо рухатися далі. Але навіть у цих умовах ми вже маємо 1,6 млн гривень, які сплачені.

І можу сказати, що в нас ще декілька поданих декларацій, термін сплати за якими настає у жовтні.

Інтервюер 2: Яка найбільша разова сума сплати податків після подачі декларацій?

Одна разова сума – більше ніж 800 тис. гривень за однією з декларацій. Узагалі очікуємо більше. От тільки вирішимо питання зі зняттям таких перепон, які є в банківській системі. А це от найближчим часом.

Інтервюер 2: Про що питають у зв’язку з деклараціями найбільше?

Сьогодні, і я так вважаю, ДПС володіє найбільшим масивом інформації про ставлення громадян до цієї процедури. У нас більше ніж 40 тис. звернень надійшло через телекомунікації, через особисті звернення.

Можу визначити три основні питання, які хвилюють громадян.

Перше питання. Чи не буде ця інформація передаватися правоохоронним органам? Тут питання однозначне. Ні. Податковий кодекс чітко захищає таємницю інформації про платника податків, яка є в податковій службі. Він взагалі захищає, а щодо нульової декларації зокрема. До речі, можу сказати, що це була одна з причин нашого конфлікту з ДФС. І навіть з певними колегами з інших правоохоронних органів. І навіть доходило до складання адмінпротоколів. Але ми в суді відстояли свою позицію. А вона полягає в наступному: інформація про платника податків може розкриватися у двох випадках – або він сам надав на це свою письмову згоду, або у вас є рішення суду, в якому написано, що вона має бути розкрита. Тільки ці випадки, а не суцільні запити, коли дайте нам усе про всіх і все, що у вас є. Ні. Даруйте, але якщо платник з цим не згоден, ми цю інформацію розкривати не будемо. Так. Тому перше було – збереження цієї таємниці. Повторюся, ми дуже обережно до цього ставимося.

Друге питання. От голова БЕБ у своєму інтерв’ю сказав, що вони потім перевірять усі декларації. Кажу, можете бути абсолютно впевненні, вони перевірять усі декларації, тільки якщо на кожну отримають по рішенню суду стосовно того, що ці дані мають бути розкриті. Тобто ця інформація не передається нікуди. Вона залишається тут. Хто, що, скільки.

Інтервюер 2: Давайте тоді про другий і третій блоки питань, які турбують громадян.

Другий полягає в тому, що в багатьох виникає запитання, що буде, коли він задекларує, допустить якусь помилку і фактично отримає запрошення на перевірку. Ні. Такої процедури не існує. Якщо ми виявляємо в декларації помилку, ми пропонуємо її виправити. Якщо платник відмовляється це робити, то ми просто вважаємо декларацію не прийнятою. Усе. Інших наслідків не існує. Тобто ми не ідемо з додатковими перевірками. Ми не донараховуємо податки, не приймаємо податкові повідомлення-рішення в цьому випадку.

І третя проблема. Третя якраз полягає вже в тому, що буде, якщо я не задекларую статки? Тоді рано чи пізно ми зустрінемось і попросимо дати відповідь на питання: «Як ви при такому розмірі доходу маєте отакі витрати?» І вже зараз періодично ми навіть інформуємо про такі кейси.

Інтервюер: Є приклади? Це народні депутати?

Знаєте, ви, мабуть, будете здивовані, але от ми проаналізували за минулий рік, хто в нас здійснив придбання автомобілів, які належать до преміумкласу. Знаєте, як не дивно, серед їхніх власників, нових автомобілів, тобто невживаних, серед їхніх власників було тільки 4 особи, які подають спецдекларації. А решта – це звичайні громадяни.

Інтервюер: Скажіть, будь ласка, от ми це обговорювали власне з Мельником, говорили з прем’єр-міністром, і зараз з вами. От з першого вересня є необхідність заповнення декларацій і рік на те, щоб люди заповнили цю нову декларацію. Але інформації про це, просвітницької кампанії від держави майже немає…

Ви знаєте, можу сказати, що з огляду на кількість інформаційних запитів, які надходять до нас від ЗМІ, про неї знають. У мене тільки повідомлень і ефірів з цього приводу вже було більше ніж 500.

Інтервюер: Ну, це ж не ви один маєте відпрацьовувати. Це має бути державна програма інформування…

Тут є декілька важливих моментів. По-перше, питання рівня експертності. Умовно, якщо спочатку виходить головний спеціаліст – це м’яко кажучи, непереконливо. Є питання, які має озвучувати безпосередньо очільник відомства. Або як у моєму випадку – виконувач обов’язків. Хоча зараз, коли вже кампанія, в принципі, певна інформаційна набрала обертів, ми залучаємо вже і керівників департаментів, і керівників відділів. Але перші повідомлення повинні були бути безпосередньо від керівництва. Ми це зробили.

Розумію, що, мабуть, не дуже правильна відповідь, але даруйте, я розпоряджаюсь тільки питаннями ДПС. Але як би там не було, обізнаність про цю кампанію доволі висока. Ну, звідкись узялися ж ті 40 тис. звернень, які ми на сьогодні маємо.

Інтервюер 2: Так, може, вони, як варіант, інтерв’ю Мельника почитали й одразу почали звертатись?

Тут треба віддати належне Вадиму Івановичу (Мельнику, голові БЕБ. – редакція), він нам додав цих дзвінків. Але зацікавленість була відразу. У нас фактично два останні тижні перед запуском декларування постійно вже йшли дзвінки, звернення, запитання. А що? А як? А наслідки? А як це може бути використано?

Ну і плюс маю додати, що тут було дуже багато плутанини, коли плутали амністію і легалізацію. Це ж не легалізація. Це визнання того, що з його доходу сплачені податки. Трошки різна процедура за можливими наслідками. У нас відбувається саме податкова амністія.

Інтервюер 2: Тоді про легалізацію. Одна з причин, чому люди не поспішають декларувати статки, як ви самі кажете, це складності з відкриттям банківських рахунків для цього. Ми питали про це в голови НБУ Кирила Шевченка, і він нам каже: «Відкриваються рахунки? Все одно буде до них перевірка походження коштів». Але ж якщо людина не має довідок про зарплату, а хоче сплатити податки, що їй тоді робити?

А це якраз питання, яке і потребує врегулювання, яке зараз ми регулюємо. Перевірка походження коштів може відбуватися двома шляхами. Перший – встановлюється фактичне джерело надходження коштів. Другий – встановлюється, що на час перевірки відсутня інформація про злочинне походження коштів. Відмінність, я думаю, зрозуміла, так. У першому варіанті ви приходите і кажете: у мене є кошти. Звідки ти їх узяв? Отримав у конверті. Від кого? Це питання перевірки походження. Інший приклад. Ви приходите і кажете: ось у мене кошти. Хочу покласти на рахунок, отримати довідку для декларування. Банк перевіряє, чи не фігуруєте ви як наркобарон, як торгівець людьми або зброєю. Усе. Тобто якщо цього нема – все, запитання закінчилися. І як це врегулювати, це і було якраз питанням.

Інтервюер: …А олігархи?

Щодо олігархів – там, до речі, обмежень нема. Олігархам можна (подавати декларації про доходи в рамках «податкової амністії». – редакція).

Інтервюер: Державним службовцям?

А от державному службовцю не можна. Але, до речі, це вже перевіримо ми під час подання декларації.

Інтервюер 2: Я правильно зрозумів, що тепер, якщо я подаю запит на відкриття такого рахунку, банк просто запитує в мене якісь дані і сам перевіряє. Він може мені відмовити через те, що йому щось здалося підозрілим?

Тільки відмовити. Тобто він може сказати, даруйте, але ми не хочемо працювати з вашими коштами. Така ситуація можлива.

Інтервюер: Тоді, знову-таки, де гарантія, що всі банки мені не відмовлять?

Ну, наскільки я можу сказати з нашого досвіду, ті, хто захотів скористатися процедурою, скористалися. Тобто один банк відмовляв, інший приймав гроші.

Інтервюер 2: Але теоретично ви не виключаєте, що за наявності бажання і 5 банків можуть одразу відмовити? Думаєте, будуть охочі борці за подачу декларацій, які стануть це перевіряти?

У нас просто був конкретний випадок, коли до нас звернулася людина і сказала, що хочу задекларувати, але в мене чимала сума і от цей банк мені відмовляє. Ми просто порадили звернутися до двох інших, щодо яких у нас була інформація, що вони з цими рахунками працюють.

Інтервюер 2: Ми можемо зазначити, що в разі відмови банку люди можуть звертатися до вас за порадою?

До нас вони взагалі можуть звертатися з будь-яких питань. Але я нагадаю, що і в Нацбанку є з цього приводу «гаряча лінія» і зараз вона, в принципі, активізувалась. Тому якщо банк відмовляє, ви можете звернутися, скажімо, не тільки до нас або просто піти шукати інший банк. Але і повідомити в Нацбанк про цей випадок. І вони, в принципі, теж будуть на це реагувати.Центр обслуговування платників Головного управління ДПС у м. КиєвіЦентр обслуговування платників Головного управління ДПС у м. Києві

Інтервюер 2: Добре, тоді про суми надходжень від декларування – 2 млн грн за місяць не малувато?

Більш ніж достатньо. Дивіться, давайте чесно. Коли процедура починалася, здавалось, що вона взагалі не буде працювати. Станом на сьогодні ми вже кажемо про те, що вона працює. Ну, звісно, краще було б більше. Але давайте так. Усе тільки починається. По-друге, ми чудово знаємо, бо маємо відповідну соціологію, що багато людей просто поки що спостерігають за тим, наскільки ті гарантії, про які ми розповідаємо, спрацюють. Тобто думають собі: от ті, хто скористався процедурою, до них точно завтра не прийдуть правоохоронці? Точно-точно? А чи не прийде сама податкова і щось не нарахує? Точно-точно?

У нас перші декларації, які ми отримували буквально перші два дні, взагалі були пустими. Тут треба розуміти – за процедурою, ви можете подавати декларацію декілька разів. Нова фактично анулює попередні. Сплата залишається, а показник анулюється і замінюється новим. Тому можете подати одну декларацію, подивитись, що дійсно все проходить так, як ми обіцяли, і після цього подати вже повноцінно. А в нас так дехто і робив. Поки не минув цей рік, можете повторювати подання декларації, подавати нові, уточнювати те, що у вас є.

Інтервюер 2: А як ви будете контролювати, знову ж таки, доходи після завершення декларування?

Я просто нагадаю, що є закон про одноразове добровільне декларування (Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету» № 1539-ІХ, ухвалений парламентом України 15 червня 2021 року. – редакція). Він передбачає, що протягом 9 місяців з моменту набрання його чинності має бути поданий законопроєкт про так звані непрямі методи. Але можу до цього додати, що в нас ще існують вимоги МВФ, який так само ставить питання про посилення контролю за доходами і витратами. Давайте казати чесно. Це вже загальна світова практика. Принаймні для розвинених країн. Більше того, знову-таки, ми маємо на сьогодні свій досвід. Це ті самі електронні декларації держслужбовців. Вони ж саме про це – доходи і витрати. Якщо твої офіційні доходи і офіційні витрати не збігаються, ти маєш пояснити це. І якщо ти не можеш це пояснити, ти отримуєш протокол від НАЗК.

Перед загрозою фінансового краху ми приймемо такі норми, яких навіть я злякаюсь.

Інтервюер: Мельник говорив нам в інтерв’ю, що оцінює об’єм тіньової економіки України приблизно в 50%. Прем’єр розказував, що він оцінює десь у 20%. І коли ми навели йому аргумент Мельника про 50%, він сказав, ну це, мовляв, дивлячись, як оцінювати. Як думаєте ви? Який об’єм і наскільки це може змінитися? Декларування цьому сприятиме?

Ви знаєте, є оцінки від нуля до 100% тіньової економіки. Але я знаю тільки одну, яка спирається на офіційну методику. Це оцінка, яку робить Мінекономрозвитку. От я спираюся на неї. Це близько 30%. Я знаю, за яким методом вона розрахована і це можна перевірити. Як рахували 50%, 60% або 20%, мені невідомо. 

Друге. Що стосується самої ситуації. Особисто я одноразове добровільне декларування розглядаю не стільки як інструмент для безпосереднього зниження рівня тіньової економіки, скільки в контексті поступового створення умов для сприйняття суспільством необхідності побудови ефективної системи адміністрування податків.

От свого часу вирішили, що ми рухаємося в напрямку дерегуляції всього. Тоді були припущення, що якщо йти таким шляхом, то економіка в нас «злетить». Після цього всі стануть настільки багаті, що їм просто буде не шкода віддати частину своїх грошей бюджету. І ми, мовляв, просто не будемо знати, куди подіти гроші. На сьогодні ми можемо оцінити результат. Коли починали це, у нас видатки на обслуговування і погашення держборгу складали приблизно до 5%. Сьогодні цей показник наближається до 50%. Тобто єдине, що ми фактично з цього отримали, це величезне боргове навантаження та неможливість на сьогодні знижувати податки. Хоча існує об’єктивна потреба і це дійсно доцільно. Але щоб це сталося, маємо забезпечити одну просту річ. Її, до речі, чітко зазначив у своїй програмі президент, і його підтримали 73% тих, хто проголосував за нього – податки мають сплачувати всі. 

Зараз варто говорити про три категорії. Перша – ті, хто сплачував податки весь цей час. Їх чимало насправді. Друга категорія – ті, хто не сплачував податків через, ну, умовно об’єктивні причини. Кажу «умовно», бо якби вони були справді об’єктиві, то податків не сплачував би ніхто. Через нерозуміння, через, скажімо так, упереджене ставлення. Але, зрештою, ці люди готові сьогодні змінити свою поведінку. І от у нас залишилися серед тих, хто не сплачує, тільки ті, хто свідомо не хоче це робити. І ми їх нічим не залучимо до оподаткування. Хоч ми будемо знижувати ставки податків. А нащо? Нащо платити гривню, якщо можна її не платити.

Відповідно, щоб цю проблему вирішити, доведеться підвищувати ефективність адміністрування податків. Зокрема, систему податкового контролю.

Інтервюер 2: А скільки таких людей, що не платять, може бути за вашими оцінками?

Давайте подивимося на статистику. У нас сьогодні приблизно 27 мільйонів, скажімо так, активних громадян. Це я маю на увазі тих, хто працездатного віку і т.д. З них приблизно 11 млн за останні 10 років узагалі не отримували офіційних доходів. Питання, як вони живуть?

Інтервюер 2: Це студенти, пенсіонери?

Ні, я цих не рахую. Тобто це без школярів, пенсіонерів і т.д. Але тут треба розуміти одну просту річ. Насправді з цих 10 млн непрямими методами ми зачепимо, ну, може, там 500 тис. Максимум. Поясню – чому. Непрямі методи точно не розглядаються як метод загального контролю, який, умовно кажучи, буде застосовуватися до пересічного громадянина. Тобто ідея: давайте порахуємо скільки хлібів він купив і з’їв, – ну, це точно не про це.Державна фіскальна служба України

Інтервюер 2: А про контроль за тим, що витрачають громадяни?

Ідея полягає в тому, що контролювати треба тільки дійсно реально великі витрати, які не мають відповідного джерела доходу. Тобто там, де розрив буде складати сотні тисяч гривень. А можливо, і мільйони гривень. Ніяк не менше. Тільки в цьому випадку доцільно застосовувати непрямі методи. Все решта – це буде витрачання купи ресурсів при дуже низькій ефективності.

Інтервюер 2: Але ж у суспільстві сприйняття контролю за видатками громадян негативне. І це, знову ж таки, пов’язано з недовірою в цілому до системи і до держави як такої. Люди бояться, що будуть контролювати саме тих, кому на хліб не вистачає, а тим часом хтось не буде сплачувати за шикарну машину. Ви це розумієте?

Ви знаєте, кожне рішення має свою ціну. У нас зараз була дуже жвава дискусія в комітеті по законопроєкту 5600 (проєкт закону про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень. – редакція). От заступник голови комітету сказав, що коли мені доведеться обирати між зловживанням бізнесу і ризиком зловживання податкової, я обираю зловживання бізнесу. Чудово. Але ваше рішення теж матиме ціну. Скільки в нас зараз податкової заборгованості? 100 мільярдів гривень. Це що? Це суми, які мали бути сплачені в бюджет без заперечень. У нас борг виникає тільки на узгоджені. Але вони не були сплачені. Все.

Інтервюер: Просто 5600 викликає значну критику через посилення фіскального тиску. Та й інші спірні моменти. Зокрема, от, передбачає, що директор установи, яка має податковий борг, не може виїхати за кордон. Тобто розумна і фахова людина просто не піде працювати на таку посаду, знаючи, що над нею висить 5600.

Інтервюер 2: А запити на подачу інформації, які можливі навіть, цитую: «при наявності даних, які можуть свідчити про порушення». Не «мають підстави стверджувати», а «можуть свідчити». Умовно, якщо конкурент пише заяву на мене, то ви отримаєте всі можливості вимагати видачі інформації. Це ж позапланова перевірка, по суті.

З чого почнемо – із запитів чи з боргів?

Інтервюер: З 5600 давайте.

Давайте з боргів. У нас ця норма (обмеження на виїзд. – редакція) діє зараз. Тільки вона діє щодо боргів, які виникають між приватними особами. Судова заборона на виїзд з країни. Я можу вам сказати, аліменти в тому числі. Це нікого не хвилює? Тобто виникає дивна ситуація. Коли людина заборгувала іншій людині, так, один член суспільства – іншому, то для цього йому можна забороняти виїзд. А коли людина заборгувала всьому суспільству, то це нормально. Хай вона і далі продовжує залишатися боржником. Я якось не зрозумів…

Я можу вам сказати, що в США діє якраз заборона на виїзд для податкових боржників.

Інтервюер: Ні, чекайте. Там мова про директорів. А директори можуть призначатися і приходити на підприємства, яке вже з боргами.

Я перепрошую. А в нас директорів що, на ринку купують? Це твій свідомий вибір.

Інтервюер: Ви ж так коло потенційних директорів дуже сильно звужуєте. А наслідком цього буде зловживання. От будуть у нас такі собі «професійні директори боржників». Професійні Фукси, знаєте.

Я сам прийшов з бізнесу і повернусь туди, коли закінчу працювати в податковій, я тут не збираюсь працювати все життя. Там сьогодні, в 5600, навіть у початковій редакції немає жодної норми, з якою я не готовий був би зустрітися, працюючи в бізнесі. 

Але от давайте повернемося до питання виїзду за кордон. Там не адміністративна, а судова заборона. По судах існує вже дуже розгалужена практика. Як на це дивляться суди? Чи намагається директор погасити ці борги? Якщо намагається, якщо він вживає для цього заходи або якщо в нього об’єктивно немає для цього можливості, суд не застосовує заборону. Суд застосовує заборону тоді, коли він навіть не намагається це зробити.Фото: dpsu.gov.ua

Інтервюер: Ви знаєте, що в нашій країні до судової системи недовіра ще більша, ніж до податкової. Я перепрошую.

Ви знаєте, але в мене тоді виникає зустрічне запитання. Це реальна недовіра? Чи просто дуже зручна позиція, яка дозволяє пояснювати собі власну, даруйте мені, нечесність щодо суспільства. Тобто вони всі погані, я нікому не вірю. Тому я не плачу податки, тому не треба мене примушувати, тому не смійте контролювати. Ну чудово. Давайте тоді визначимося. Ми взагалі що будуємо? Ми будуємо європейську державу чи якесь дике поле? От хоча б у цьому собі чесно відповімо на це питання. Я готовий прийняти будь-яку позицію суспільства. Крім однієї. От чого я категорично не сприймаю, це лицемірства. Все. Будьмо чесними одне з одним. Ми не хочемо, щоб держава щось контролювала, от не хочемо, все, домовились. Але тоді погодьмося, що і розраховувати на якісь нормальні послуги ми теж не будемо. Давайте їх обмежимо якимось там мінімумом – і хай всі виживають як хочуть. 

Інтервюер: Добре. Оця друга позиція…

Я перепрошую, що перервав, але. От ми кажемо, ми не довіряємо державі. Скажіть, а коли цих людей, боронь боже, прихопив COVID, вони не йшли в лікарні через недовіру? Чи там з довірою все гаразд було? Вони бігли…

Інтервюер: Лікарям довіряють більше. Я перепрошую, все по-різному. Хоча подивіться на кількість антивакцинаторів …

Або коли, даруйте мене, їм по голові дали або в квартиру хтось ломиться, вони викликають поліцію, якій не довіряють? У нас поліції теж не довіряють, але її викликають. 

Знаєте, не можна так будувати систему, не можна так будувати державу. Доведеться все ж таки погоджуватись на щось. Тому скажу чесно, що стосується тих самих запитів. Уявіть собі на хвилинку ситуацію: ми приймаємо закон про ЗМІ, в якому пишемо, що журналіст має право поставити запитання, тільки якщо має доведений факт. А якщо в нього доведеного факту немає, то запитання ставити не можна. Для податківця це вважається нормальним. Тоді давайте не розповідати про те, що в нас буде ризикоорієнтована система, про те, що ми будемо відбирати об’єкти для перевірки. Її не буде.

Бо логіка сьогоднішнього закону полягає в наступному – я можу спитати у вас про порушення, якщо довів порушення. Можна запитати, а нащо я у вас тоді взагалі щось питаю? Воно ж у мене доведено. Все. У чому логіка?

Навпаки, система запитів, вона дозволяє дистанціюватися від цього. У мене є запитання? Є сумнів? Я поставив його тобі. Ти мені відповів. Я не задоволений відповіддю, я можу спробувати ініціювати перевірку. Ти не згодний зі мною, ти ідеш до суду.

І платники, до речі, цим дуже регулярно користуються. От правда. Дуже регулярно. Вони не бояться, вони кажуть, що вони бояться. А це інше.

Інтервюер: Добре. Загалом тоді оцінку 5600. Плюси і мінуси.

Скажімо так, порівняно з тим, що є зараз, це буде крок вперед. І крок, на мою думку, в правильному напрямку. Знаєте, чому я так за 5600? Бо я прихильник еволюційного, а не революційного шляху. Наведу інший приклад. Багато років піднімалося питання кращого контролю за функціонуванням ПДВ. Постійно на всі пропозиції казали – це фіскалізація, надмірний тиск, катастрофа, бізнес помре. Було? Було. Чим усе закінчилось? Я нагадаю. Податкові доходи складають 34% бюджету – і все. А в нас війна, у нас бюджетна сфера, яку треба утримувати. Катастрофа вже інша. Нам стільки не позичать. І що? І 1 липня 2015 року приймається система електронного адміністрування. Аж бігом. Так? Усе. І вже ніхто не звертає уваги на протести, скарги і все решту. Як ми бачимо, система функціонує вже 6 рік. Ну і нічого, все нормально.

Але якщо ми не рухаємось еволюційно, запроваджуючи поступово нові норми і вивчаючи досвід їх використання, виправляючи помилки, якщо вони виникли, а просто ігноруємо проблему, то, зрештою, ми отримуємо ситуацію, коли в нас буде бюджет, який переважно йде на борги. І тоді перед загрозою фінансового краху ми приймемо такі норми, яких навіть я злякаюсь.

Під час розслідування головне не вийти на самого себе

Інтервюер: А наскільки допомагає в наповненні бюджету така практика, як блокування податкових накладних? На це багато скарг. 

Я дуже довго відучував колег із пресслужби від цього слова. Насправді існують дві процедури. Перша – це дійсно блокування. Але блокування може застосувати виключно правоохоронний орган і виключно за рішенням суду. Це арешт активів. 

І друге – це система моніторингу реєстрації податкових накладних. Яку теж називають блокуванням. Але через цю неправильну назву виникає відразу купа проблем. Це неправильне сприйняття інструменту самою податковою службою і неправильне сприйняття бізнесом, це зайві очікування правоохоронних органів щодо використання цього інструменту. Те, з чим працюємо ми, це система моніторингу реєстрації. Її багато хто намагається представити як заборону. А правильно її уявити для пересічного громадянина як роботу, ну, наприклад, митниці. От ви прилітаєте у країну і можете йти зеленим коридором або червоним. Правильно? У зеленому коридорі ви просто ідете вільно і вас ніхто не зупиняє. У червоному ви обов’язково маєте зупинитися, задекларувати, пройти огляд речей. І після цього все одно проходите. Так от, система моніторингу, вона якраз про це. Більша частина накладних, а це 99,5%, ідуть зеленим коридором. Ми їх не зупиняємо. І тільки 0,4-0,5 потрапляють у червоний коридор. І там відбувається зупинка реєстрації.

Але зупинка реєстрації – це не заборона.

У чому принципова відмінність?

Зупинка означає, якщо ми зупинили реєстрацію податкової накладної, будь ласка, надай нам підтвердження, що та операція, яка в ній зазначена, дійсно була. Дайте нам документи. І все. Якщо ти їх даєш, то твоя податкова накладна реєструється. 

Ну візьмімо, наприклад, серпень цього року. Отже, нам 180 тис. платників податків подали на реєстрацію 27 млн податкових накладних, які були зареєстровані. При цьому в 19 тис. платників податків 145 тис. накладних реєстрацію було призупинено. За кількістю накладних це 0.54 відсотка від загальної кількості. За сумою це 1,1 відсотка від загальної суми, яка подана на реєстрацію. 

Що відбувається далі? Зупинили в накладних у цифрах на 2,2 мільярда гривень. А на 1,7 мільярда подано звернень про реєстрацію. На решту не подали. 100-відсоткове влучання з нашого боку. Тобто тут платник податків розуміє, що навіть не варто намагатися ні через нас, ні через суд домагатися повернення, бо підстав немає. Тоді як судова практика в цих питаннях до останнього часу була дуже лояльна. Але навіть у цій ситуації з цих 1,7 млрд грн, які залишились, 1,5 млрд ми потім відреєстрували самостійно. Тобто за поданими зверненнями. І тільки фактично 230 млн гривень – це там, де платник звернувся, але ми відмовили. Вони погодяться або підуть до суду. От і все. Тобто система насправді дуже дружня до платника податку. Якби було по-іншому, ми дійсно зупинили б економіку.

Тому в локдауни ми мали зростання реалізації товарів і послуг на 20 відсотків. Це що? Невже реально негативні наслідки блокування?

От конкретний кейс. Звертається платник податків. У мене заблокована діяльність, я не можу виписувати податкові накладні. Чому? Мене визнали таким, що відповідає критеріям ризиковості. І що? Ну як же, не можна виписувати? Чому не можна? Виписуй. Подавай на реєстрацію. Так, вона зупиниться. У тебе червоний коридор. Надаєш документи, ми подивимось, все нормально, твоя накладна буде зареєстрована. Ми зареєструємо – і все буде добре. Фактично це для нас можливість подивитись уважніше на твою діяльність. Наскільки вона відповідає, скажімо так, вимогам законодавства. І все. 

Але через термін «блокування» платник цього не розуміє. Для нього це асоціації… Мовляв, ні, взагалі не можна працювати. Те саме відбувалося доволі тривалий час і в податковій службі. Ми це виправили. І вже з цим працюємо. Єдине, що можу відразу сказати – тут у нас наджорсткий конфлікт з правоохоронцями. Бо їм дуже хочеться, щоб ми фактично перетворити цей моніторинг на, так сказати, інструмент дійсно тотальної заборони реєстрації і бажано за їхнім повідомленням. Тобто вони написали листа – а ми будемо все зупиняти.Державна податкова служба України

Інтервюер: А якими конкретно силовиками?

Переважно це якраз була ДФС. Інколи до них додається ДБР, але епізодично. У принципі, там набагато розумніші люди. 

Знаєте, свого часу в мене було багато дискусій з цього приводу. І якось я так його сформулював, сказав, що хлопці, ви маєте зрозуміти одну просту річ. Податківець, якщо він допустив корупційне порушення, повинен відповідати. Я тоді казав російською мовою, краще римувалося: «Налоговик может сесть вместе с конвертатором, но не вместо конвертатора». Щоб притягнути до відповідальності податківця, ви маєте довести, що дійсно була фіктивна операція. Це ж, по суті, не складно – якщо будете розслідувати належно, у вас не буде проблеми довести корупцію податківця. Бо якщо отримуєте телефон цього хлопця (конвертатора), листування цього хлопця, ви точно встановите, доказово встановите, хто з наших співробітників надавав йому сприяння. Якщо надавав. Але чомусь цього не трапляється. Як там кажуть: під час розслідування головне не вийти на самого себе? Тому в цих дискусіях інколи в мене таке відчуття є. Хоча, звісно, я нікого ні в чому не звинувачую, не маючи доказів.

А ще можу сказати, що в нас у створенні системи протидії економічній злочинності просто не врахували один важливий момент – якраз щодо тих самих речових доказів. У чому головна загроза для бізнесу з боку правоохоронців? Можливість вилучення. Я приходжу до вас, проводжу обшук, забираю обладнання, товар, гроші, і ви не можете їх швидко повернути, навіть отримавши рішення суду. І можу сказати, що в офісі бізнес-омбудсмана купа таких кейсів. Ми у ДПС починаємо розуміти масштаб проблеми. Багато платників податків звертаються до суду з питань, що в них були вилучені речі під час обшуків. Вони отримали рішення суду повернути, а його не можуть виконати. Речових доказів або нема, або вони десь є, але їх не можуть знайти. І вони починають вимагати грошову компенсацію. Але питання в тому, що до цього вони судилися з ДФС. Відповідно, що там відбувається, знала тільки ДФС. А зараз, оскільки ДФС ліквідується, вони починають замінювати сторону на ДПС. А от коли ми побачимо, що і скільки, от тоді я гарантую, що я цих хлопців оптом і в роздріб здам у прокуратуру.

Інтервюер: Головне, щоб прокуратура була готова їх прийняти…

Ну, кожен відповідає за свою ділянку.

Яке головне запитання завжди ставили керівнику податкової? Гроші в бюджет.

Інтервюер 2: У своїх інтерв’ю ви згадуєте про перетворення, зміну структури і підходів у роботі. Можна деталі?

Почнімо з того, як оцінюють нашу роботи громадяни і бізнес. Ви знаєте, що ми в цих питаннях працюємо з двома місіями: місія МВФ технічна, яку підтримує казначейство США, і та, яка нас підтримує радниками, – це місія ЄС.

Вони нещодавно проводили опитування платників. Ми, в принципі, самі попросили про це. Бо зрозуміло, нам проводити його нема сенсу. Ми не можемо на це виділяти гроші. Знову-таки, є питання довіри. Так от, його проводили самі європейці і поділилися з нами інформацією. Отже, що ми бачимо. Бізнес нас оцінює доволі непогано, а громадськість, навпаки, переважно погано.

Чому так? У бізнесу власні враження від контакту з нашою службою. Громадськість переважно бере інформацію з телевізора. Ну от і все.

От скільки б там не розповідали про те, що податкова має стати сервісом дружнім… Яке головне запитання завжди ставили керівнику податкової? Гроші в бюджет. Все. До чого це призводило? До того, що фактично головне – отримати гроші. За будь-яку ціну. Все. А далі, ну, якщо ви розумієте, що все, що ви розповідали про сервісність, то воно нічого не варте, бо нікому реально не потрібне…Державна податкова служба України

Що зробили ми? Фактично ми спробували повноцінно втілити ту систему, яка функціонує в ЄС. Отой прогрес, про який кажуть наші партнери, насправді він багато в чому завдяки цьому. Просто намагалися брати і робити те, що вони радили. Не імітувати, що ми робимо, а робити. Так функціонує система в ЄС. До речі, в США так само.

Відповідно, ми спробували такий підхід застосувати в нас. У чому він проявився? В оцінці роботи кожного головного управління в регіоні не за показником виконання планів, а за відповідністю результатів економічним моделям. Так, ми формуємо для них індикатив за надходженнями. Це наші сподівання на те, що воно так буде. Якщо за результатами місяця фактична база буде відрізнятись у менший бік, ми індикатив коригуємо. Ми його зменшуємо. Але якщо база виявиться більшою, то і надходження мають перевищити індикатив. Виконання формального індикативу, якщо в тебе база була більшою, тобі не допоможе.

І от коли ми застосували цей підхід, ба більше, коли ми довели колегам, що він дійсно працює, що ти можеш не боятися не виконати індикатив, якщо для цього об’єктивно не було підстав, ми почали отримувати постійне перевищення індикативів, які нам доводив Мінфін. Але не тому, що Мінфін їх там занижував. Ні. Питання полягало в іншому. Та модель, яку використовує Мінфін, враховує іншу систему управління податковою. Вона враховувала дуже велику корупційну складову. А коли в тебе вибудовується система, яка базується на макроекономіці, її дуже важко обманути.

Інтервюер 2: Давайте стосовно цього, наприклад, більш детально про принципи роботи з великими платниками.

Два підходи. Галузева компетенція і конкуренція. До цього в нас система роботи з великими платниками, вона будувалась як? Одна велика структура, офіс платників, що має регіональні відділення, розгалуження. Але все це замикається в одну структуру. Минулого року ми розділили структуру на 5 окремих офісів за галузевою компетенцією. Захід – це переважно паливно-енергетичний комплекс. Південь – аграрка. Схід – металургія, гірничо-металургійний комплекс. Північ – акциз. І центральний – це фінансова сфера, торгівля і т.д. І як тільки ми це зробили, ми відразу отримали зовсім інші показники надходжень як мінімум. Бо 5 офісів конкурують між собою. Є з чим порівняти. І якщо ми бачимо, що хтось відстає, ми відразу розуміємо, що треба поставити питання.

У податковій службі з 1995 року накопичується інформація про всі офіційні доходи кожного громадянина

Інтервюер 2: А тоді контроль за витратами громадян. У нас бояться саме його, а ви наполягаєте. Яким чином бачите його впровадження в майбутньому?

Дивіться. У нас на сьогодні фактично вже є контроль за витратами. І ми його застосовуємо. Просто непрямими методами. Я ж наводив приклади.

У нас у податковій службі з 1995 року накопичується інформація про всі офіційні доходи кожного громадянина, якщо він узагалі якось мав відносини з державою, зареєстрований.

Дивіться, тут мова буде йти про наступне. Найпростіший спосіб порахувати: ми беремо всі доходи, які людина отримала протягом свого життя. Ми додаємо до них ті припущення, які закладені в законі про одноразове декларування. Тобто ще 400 тис. грн. Ще квартира, ще будинок, ще автомобіль. І після цього дивимося на відомі нам витрати. Отут більше непрямі методи будуть. Сьогодні в нас інформація про великі витрати, вона майже до нас не доходить. Отут і може виникнути питання про те, що їх треба декларувати. Ну ми бачимо, що людина здійснила витрати, які, ну скажімо, на мільйон або два перевищують її доходи.

Інтервюер 2: А чому не доходить ця інформація?

А сьогодні це законом не передбачено. Цю інформацію ми, як правило, отримуємо під час перевірок інших платників. У тому числі коли ми бачимо, наприклад, що хтось здійснив велику покупку і був великий рух коштів. Ну, знов-таки, один з кейсів, який, як на мене, найбільш показовий, це було десь влітку. За чотири роки фізична особа отримала на свою картку 72 млн гривень.

Інтервюер 2: Пригадую повідомлення вашої пресслужби. Це про інтернет-магазин?

Так, інтернет-магазин, який вони просто взяли і прив’язали до карти фізичної особи. Ну даруйте, отут несплата податків – це що? Через недовіру? Через зубожіння? Чи просто через небажання їх платити? Давайте будемо чесними. Через небажання. Все.

Отаких людей ми маємо прийти і обов’язково перевірити.

Той, хто не сплачує податки, він не мене обманює. Він обманює не абстрактну державу. Він обманює свого сусіда. Бо живе за його рахунок, користується держпослугами за його рахунок. А це неправильно.

Інтервюер 2: Тобто ви хотіли отримувати більше інформації про саме придбання громадян.

Про великі видатки.

Інтервюер: Великі – це від якої суми?

Коли розглядати для цілей аналізу, то десь від 500 тис. грн. Менше немає сенсу. 100 тис. грн – це насправді небагато. 500 тис. грн разово – це вже є про що питати. Як мінімум це вже привід подивитися на наявні доходи.

Інтервюер: Дивіться. А от ви сказали, що квартира, будинок і плюс зверху 400 тис. Тобто в 400 тис. усе це не входить, правильно?

Ні. Усе, що у вас задекларовано, плюс ще 400 тис., плюс будинок, плюс квартира.

Інтервюер: Ну, 400 тисяч чи 20-30 тис. доларів, плюс-мінус так. Так у нас людина, навіть яка працює на невеликій посаді, за весь період незалежності вона точно заробила більше ніж 30 тис. доларів.

Без питань. Але вона їх заробила офіційно чи ні? Сплатила з них податки?

Давайте простіше. У нас у країні тільки надходження держбюджету від податку на доходи фізосіб на сьогодні складають, на хвилиночку, 137 мільярдів гривень.

Тоді запитання. Якби всі отримували ЗП у конвертах, звідки взялися б ці мільярди? Я розумію, дуже зручне твердження, що в нас усі не сплачують. У нас переважно сплачують.

Якби було по-іншому, у нас не було б такого надходження ПДВ, як ми отримали за півтора року.

Інтервюер 2: До речі, цікаво, чому в нас зростають надходження цього податку?

А це якраз система адміністрування. Що стосується ПДВ, я вам можу сказати абсолютно відверто. Якщо минулого року ми починали системно протидію вимиванню його на скрутках, то тепер спроби реєстрації великих сум на таких схемах це вже скоріше винятки. А рік тому, коли я тільки починав, ці операції бачив кожного дня. Причому одномоментно. І коли ми почали все це намагатися зупинити, то доволі швидко в нас виникла потреба в комунікації з бізнесом, який поставив нам одне просте питання. Знаєте – яке? А ви гарантуєте, що ці правила будуть для всіх? Якщо ви гарантуєте, ми готові платити податки.

І це вже трансформація у ставленні до податкової. Я просто можу порівняти. На початку 2000-х податкова серед бізнесу союзників не мала. Найкраще, на що ми могли розраховувати, – це ну такий, скажімо так, ворожий нейтралітет. Невтручання в певний конфлікт. І все.

На сьогодні більша частина бізнесу готова сплачувати податки.

Але вони ставлять питання. Ви гарантуєте рівність умов? Ви гарантуєте чесну податкову конкуренцію? Гарантуєте – ми будемо платити.

Тому сьогодні в моєму розумінні податкова – це дві функції. Перша – це реальна сервісна функція. Тобто якщо ти хочеш сплачувати податки, то в нашій особі ти знайдеш тих, хто розповість, допоможе, проконсультує. І друга складова – це гарант дотримання правил. Тобто податкова – це не про те, скільки там запланували в бюджеті, це питання про те, скільки має надійти податків, якщо всі платники належно виконали закон.

І наш підхід виявився ефективним, бо вже другий рік ми стабільно перевищуємо індикативи, які закладалися в бюджет.

Інтервюер 2: Тобто план надходжень до бюджету до кінця року ви виконаєте?

У цілому можу вам сказати – так. Нам до кінця року все одно залишається лише 22%. Тому за цей рік я можу гарантувати, що точно індикативи будуть виконані.

Categories
Ексклюзив Україна

Президент підписав указ про помилування 31 засудженого захисника України

За ініціативою Консультативної ради з питань забезпечення прав і свобод захисників України Комісія при Президентові України у питаннях помилування рекомендувала Главі держави звільнити або ж частково зменшити термін відбування покарання для 31 засудженого військового.

Беручи до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів, строк фактичного відбуття покарання, особи засуджених, їхній сімейний стан, поведінку до вчинення злочину та після засудження, відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шкоди, думку органів і установ виконання покарань щодо доцільності помилування та інших обставин, відповідно до пункту 27 статті 106 Конституції України Володимир Зеленський підтримав пропозицію Комісії та підписав указ про помилування цих засуджених.

Як зазначив керівник Офісу Президента Андрій Єрмак, таке окреме подання про помилування військових зроблено вперше в новітній історії України. При визначенні осіб для помилування враховували їхні заслуги перед державою.

За словами голови Комісії у питаннях помилування Андрія Готи, під час розгляду справ були відібрані особи, які не вчиняли тяжких злочинів. Президент України особисто ознайомився зі справою кожного військового, якого рекомендували помилувати.

Андрій Гота зауважив, що помилування, зокрема, не стосується справ щодо військових, які скоїли ДТП у стані алкогольного сп’яніння, а також вчинили вбивство.

Голова Комісії зазначив, що зі звільненими від покарання особами спілкуватиметься психолог, який працюватиме над їхніми бойовими травмами й допомагатиме соціалізуватися.

Підписанню указу передувала кропітка робота. Голова Консультативної ради з питань забезпечення прав і свобод захисників України Альона Вербицька відвідала близько 40% колоній, а також виправні центри та слідчі ізолятори й провела зустрічі з понад 200 засудженими військовими.

За словами Андрія Готи, Комісія у питаннях помилування продовжуватиме спільну роботу з Консультативною радою. Заплановані подальші зустрічі голови ради з ув’язненими захисниками та вивчення їхніх справ. До кінця року її представники планують відвідати ще близько сотні місць позбавлення волі.

Водночас Андрій Гота повідомив, що Комісія розглядатиме питання про помилування не лише щодо ветеранів. Перед нею було поставлене завдання не чекати прохань про помилування, а самостійно шукати представників вразливих категорій серед засуджених: неповнолітніх, жінок з дітьми, людей з інвалідністю, детально вивчати кожну справу. Нині в роботі – розгляд прохань про помилування щодо засуджених неповнолітніх.

Надалі засідання Комісії щодо помилування відбуватимуться в міру опрацювання зібраної інформації та проведення зустрічей із засудженими.

Categories
Робота правоохоронців Україна

СБУ запобігла серії терактів на Закарпатті

Співробітники СБУ запобігли терактам в прикордонному районі Закарпаття. Завербований спецслужбами РФ українець мав намір підпалити Генконсульство і замовити вбивство громадського діяча.
 
Про це повідомляє пресслужба СБУ.

“Учасник підривної діяльності намагався скоїти теракти для дестабілізації суспільно-політичної ситуації в регіоні і дискредитації України на міжнародній арені. Встановлено особу-організатора злочинів. За оперативними даними, він переховується на території РФ”, – йдеться в повідомленні.

СБУ направила матеріали кримінального провадження до суду. Тривають заходи щодо розшуку та затримання зловмисника.

За даними слідства, організатором злочину є уродженець Луганської області. Він був завербований представниками спецслужб РФ для проведення розвідувально-підривної діяльності проти державної безпеки України.

“За завданням своїх «кураторів» агент планував здійснити підпали закордонної дипломатичної установи, декількох автомобілів з іноземною реєстрацією і пошкодити історичну пам’ятку на території Закарпаття. Крім того, зловмисник підшукував виконавця для вбивства місцевого громадського діяча. За скоєння злочину він «гарантував» 30 тис. доларів”, – повідомили в СБУ.

Серед інших «завдань» іноземного агента був також збір і передача спецслужбам РФ секретних відомостей про військові об’єкти на території регіону.

Слідчі органів безпеки направили в суд обвинувальний акт щодо організатора протиправної діяльності за ч. 1 ст. 111 (державна зрада); ч. 2 ст. 15, ч. 2 стаття 258; ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258 (терористичний акт) Кримінального кодексу України.

Джерело.