Categories
Росія Світ Україна

Частина російської методички: Блінкен прокоментував підготовку «держперевороту» в Україні

США відстежують ситуацію навколо України після того, як президент Володимир Зеленський заявив про підготовку державного перевороту в країні. Зусилля з дестабілізації України відповідають тим, що наказано робити російськими методичками.

Про це заявив державний секретар США Ентоні Блінкен під час брифінгу 30 листопада в Державному департаменті.

«Ми багато разів бачили російську методичку. І частиною цієї методички є спроба створити так звану провокацію як виправдання того, що Росія планувала зробити весь час. Я не знаю, чи вписується ця ситуація в методичку, але ми дуже стурбовані рухами, які ми бачили вздовж кордону України… Ми знаємо, що Росія часто поєднує свої зусилля зі спробами внутрішньої дестабілізації країни. Це частина методички» – пояснив він свою позицію.

Як повідомлялося, президент України Володимир Зеленський на пресконференції в п’ятницю повідомив, що, за агентурними даними, в Україні міг готуватися державний переворот 1-2 грудня із залученням бізнесмена Ріната Ахметова.

29 листопада стало відомо, що Головне слідче управління СБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо здійснення дій, спрямованих на захоплення державної влади.

В Україні, за даними Служби безпеки України (СБУ), на розхитування і дестабілізацію ситуації в країні працюють близько семи тисяч співробітників російських спецслужб, які діють за всіма можливими напрямками.

Categories
Авторське Росія Світ

Ціна монаршої довіри

Акції компанії “Русал”, яка є одним з основних активів бізнесмена Олега Дерипаски, впали майже на 7% на торгах Московської біржі. Це сталося на тлі повідомлень іноземних ЗМІ про обшуки, які проводить ФБР у приватних будинках Дерипаски, що розташовані в районі Embassy Row у Вашингтоні та районі Грінвіч-Віллідж на Манхеттені у місті Нью-Йорк.

Прес-секретар Дерипаски Лариса Бєляєва повідомила в текстовому повідомленні, що ФБР «проводить обшук в двох будинках, розташованих у Вашингтоні та Нью-Йорку, що належать родичам пана Дерипаски. Обшуки проводяться на підставі двох постанов суду, пов’язаних з санкціями США. Будинки не належать пану Дерипасці».

Питання до Дерипаски збоку американської влади виникли ще в далекому 2006 році, коли йому заблокували американську візу, видану в 2005 році, через підозри у зв’язках з організованою злочинністю. Тоді усі звинувачення у зв’язках з кримінальним світом Дерипаска відкинув.

У вересні 2017 року ЗМІ з’явилася інформація про те, що в 2016 році Пол Манафорт, глава передвиборчого штабу Дональда Трампа, за два тижні до обрання Трампа, пропонував Дерипасці по електронній пошті особисті консультації про хід виборів в США. Дане повідомлення одне з тисяч документів, вивчених в ході розслідування зв’язків соратників Трампа з Росією і можливого втручання Росії в президентські вибори в США 2016 року.

53-річний Дерипаска був в числі семи російських олігархів, щодо яких персонально та на їхні компанії в 2018 році були введені санкції Міністерством фінансів США. У відомстві заявили, що діяли у відповідь на «зловмисні дії Росії в усьому світі», включаючи широкомасштабну кампанію втручання у вибори в США в 2016 році і кібератаки. Представники Міністерства Фінансів США зазначили тісні зв’язки Дерипаски з Кремлем, заявивши, що він діяв «від імені . . . високопоставленого чиновника російського уряду», тобто Путіна, і в різних випадках стверджував, що діє від імені уряду РФ.

Цьогорічна спроба Дерипаски звільнитися від санкцій США, введених в 2018 році, зазнала невдачі в федеральному суді. Він оскаржив своє включення в звіт Міністерства фінансів про російських олігархів, заявивши, що звинувачення засновані на чутках і інсинуації і що санкції завдали йому фінансових збитків, відповідно до його позовом, поданим до окружного суду США у Вашингтоні.

У червні окружний суддя США Аміт Мехта відхилив позов, виявивши, що у міністерства фінансів є достатні підстави для свого рішення і що у бізнесмена немає правоздатності або доказів, що підтверджують деякі з його вимог.

Уряд США в 2019 році зняв санкцій з деяких компаній, пов’язаних з Дерипаскою, після того, як він зменшив свої частки володіння, але Сполучені Штати зберегли санкції відносно самого бізнесмена. Як повідомляє Financial Times, в січні 2020 року в листі юристам Дерипаски Міністерство фінансів США обґрунтувало санкції, пославшись на повідомлення про те, що Дерипаска допомагав Путіну відмивати гроші.

Департамент по Управлінню контролю за іноземними активами пише, що в 2016 році Дерипаска «визначений в якості однієї з осіб, що мають активи і відмивають кошти від імені президента Росії Володимира Путіна». Як повідомляється, бізнесмен скасував лістинг на IPO компанії «Газ», щоб приховати відмивання грошей Путіним.

Яку роль зіграв в президентських перегонах в США в 2016 році Дерипаска, залишається одним з головних питань розслідування спецпрокурора Роберта Мюллера III про втручання Росії у вибори у США. Але питання правосуддя США до Дерипаски не обмежуються тільки 2016 роком.

Міністерство фінансів США заявило, що: «Дерипаска знаходиться під слідством у справі про відмивання грошей і звинувачується в загрозі життю конкурентів, незаконному прослуховуванні телефонних розмов з державним чиновником і участі в здирництві та рекеті».

Наслідки обшуків передбачити поки дуже складно. Вони можуть стосуватися і лобістів Дерипаски в США, і питань власності і управління алюмінієвими заводами в Росії, і навіть самої верхівки російської влади. Як би там не було, щоб уникнути ситуації, при якій офіційна влада США могли б видати ордер на затримання російського олігарха Олега Дерипаски в Австрії, бізнес-джет Gulfstream G550 (бортовий номер EI-EGO), який йому належить, імовірно з бізнесменом на борту вилетів з Відня і вже приземлився в московському аеропорту Внуково.

Цікаво те, що на своєму шляху бізнес-джет обійшов територію Білорусії, віддавши перевагу для прольоту повітряному простору над Литвою і Латвією. 

Автор: Юрій Федоренко.

Categories
Авторське ОРДЛО Росія Світ

Росія взяла в заручники місію ОБСЄ на Донбасі

Безпрецедентна провокація російських спецслужб

Мовою оригіналу:

Россия взяла в заложники миссию ОБСЕ на Донбассе чтобы обменять их на взятого в плен российского офицера Андрея Косяка.

Беспрецедентная провокация российских спецслужб – сегодня в Донецке и Горловке оккупанты захватили сотрудников специальной мониторинговой миссии ОБСЕ, и запретили им выход за пределы места проживания. СММ ОБСЕ обеспечивает контроль за ситуацией на линии фронта согласно Минских соглашений. Украинская делегация в Трехсторонней контактной группе справедливо осудила это нападение как «международный терроризм». Ждем реакции президента и МИД, это преступление по сути уничтожает Минские соглашения.

Россия выдвинула условие Украине: если мы хотим освободить наблюдателей ОБСЕ, Украина обязана немедленно освободить гражданина РФ, офицера 6-го мотострелкового полка ВС РФ Андрея Косяка, который был взят в плен во время разведки украинских позиций 13 октября в районе Золотого. Оккупанты заявляют абсурдные вещи, что российский офицер Косяк имел документы Совместного центра контроля и координации – СЦКК, и потому ОБСЕ обязана за него отвечать..

Разумеется, никаких прав вести разведку и заходить на украинские позиции у Косяка не было, разумеется, ОБСЕ не несет никакой ответственности за происшедшее, поскольку не имеет никакого отношения к самостоятельным действиям российских военнослужащих на фронте, к выдаче им каких-либо документов.

Никаких оснований для освобождения Косяка нет. Полномочия СЦКК сама Россия фактически уничтожила в декабре 2017 года, тогда Россия заявила о выходе из СЦКК. В СЦКК от РФ остались представители оккупационных войск «ЛДНР», полномочия которых Украина не признает и стороной переговоров не считает. Поэтому все «документы СЦКК» от оккупантов для Украины ничтожны. Если Косяка отпустить – то завтра россияне нацепят на всю свою армию синие повязки своего СЦКК и будут требовать не стрелять и не брать в плен.

Украина не может признавать любые решения «ЛДНР» и любые их документы. Косяк должен сесть в тюрьму – тем более, что Россия незаконно захватила в заложники свыше 400 украинских граждан, над которыми издеваются в тюрьмах и подвалах.

Это терроризм и шантаж, который еще раз показывает – никакого мирного решения войны на Донбассе не существует, попытки «заглянуть в глаза» и мириться любой ценой воспринимаются Путиным как слабость руководства Украины. РФ терроризирует не международных посредников – это прямое давление на президента Украины, чтобы выбить новые уступки и заставить Украину признавать решения оккупантов.

Автор: Юрій Федоренко.

Categories
Ексклюзив Росія Світ

Путін подає африканський приклад Лукашенку

Олександр Лукашенко дав зрозуміти, що за його, так званого, правління, Білорусія більше не буде співпрацювати з Європою. Останньою крапкою неповернення стало захоплення літака європейської авіакомпанії з білоруським опозиціонером на борту. Тепер у Лукашенка залишається один вихід – інтеграція з Росією. Варто відзначити, що Кремль також не користується повагою у Заходу.

Незважаючи на заяви обох країн про самодостатність, вони не можуть вижити без торгівлі з іншими державами. І якщо Росія може похвалитися серйозними покладами природних копалин, то Білорусія залишається швидше аграрною країною, основною статтею експорту якої є сульфати.

Розуміючи, що майбутня “частина Росії” не зможе витримати економічної блокади Європи, а грошей в РФ не вистачить, щоб утримувати таку велику територію, Путін почав подавати Лукашенку, свого роду, подачки, у вигляді доступу до покладів золота та інших дорогоцінних металів в Африці.
Використовуючи ПВК Вагнера, Росія прокладає собі шлях крізь африканський континент, заповнюючи вакуум після французів і португальців. Пригожин знімає “вершки” і залишає крихти “останньому диктатору Європи”.

Оскільки Лукашенко, в своєму становищі, не може гидувати незаконним видобутком природних копалин в Африці, він без проблем веде діяльність на іншому континенті. Проте, використовуючи своїх соратників і підлеглих, таких як Віктор Шеймман.

Віктор Володимирович Шейман – один з найближчих соратників Олександра Лукашенка. В останній рік він часто бував в Африці. Звідти він повернувся з безліччю укладених угод і угод, які дозволять Білорусі добувати сотні кілограмів золота. Отримані документи показують, що бенефіціари цих угод – це близьке оточення самого Шеймана.

Основною країною, з якою “співпрацює” Білорусія, є Зімбабве. По правді сказати, Олександр Лукашенко вже не перший рік веде справи з африканською державою.

Результатом регулярних поїздок Шеймана стали угоди на сотні мільйонів доларів. “Друг” Лукашенка також похвалився домовленістю про спільну білорусько-зімбабвійську компанію з видобутку золота в Африці. Про все це Володимир Шейман повідомив особисто своєму босові.

Все це транслювалося по білоруських державних каналах. Однак отримані документи показують, що бенефіціари цих угод залишилися за кадром і є близьким оточенням Лукашенка і самого Шеймана. Наприклад, створення “спільного підприємства” з видобутку золота відбувалося не між Білоруссю і Зімбабве, а між Зімбабве і сином Шеймана, а також Олександром Зінгманом, бізнесменом з неоднозначною репутацією, зате почесним консулом Зімбабве в Мінську.

Після виявлення “чорної” бухгалтерії, Зінгману, адміністрації Лукашенка і Шейману були направлені відповідні запити, з проханням прокоментувати ситуацію за фактом незаконного видобутку природних копалин в Африці. Відповідей від Лукашенка і Шеймана отримано не було. А ось Зінгман встиг відправити погрози, що звернеться до суду.

Віктора Шеймана часто називають сірим кардиналом або другим в Білорусі після, так званого президента. Він супроводжує Лукашенка з моменту його першого президентського терміну.

Понад два десятиліття поряд з диктатором Шейман займав багато високопоставлених посад – від генерального прокурора до глави адміністрації президента. І став одним з перших суб’єктів білоруської політичної еліти, які потрапили під санкції.

Євросоюз застосував санкції до В. Шеймана ще в 2004 році. Він несе відповідальність за зникнення і смерть кількох відомих критиків Лукашенка.

Віктор Шейман

Після перших введених санкцій проти Лукашенка і його наближених, деякі представники білоруської еліти вийшли з кола “соратників”, як, наприклад, Юрій Чижас. Він був олігархом і так званим, “гаманцем” Лукашенка.

У випадку з Віктором Шейманом інша справа. Незважаючи на санкції, Лукашенко залишив свого товариша поруч, доручивши йому проводити різні важливі заходи. Наприклад, представлення інтересів Білорусії в Африці.

Зімбабве – африканська країна, з якою у РБ, ймовірно, найкращі стосунки. У березні 2018 року Шейман повернувся з Зімбабве з хорошими для Лукашенка новинами. Він повідомив про великі угоди загальною вартістю в 58 мільйонів доларів. Також Шейман повідомив, що планує збільшити цю цифру до одного мільярда до 2020 року.

Але мова йшла не тільки про цифри. “Що стосується видобутку корисних копалин, було прийнято рішення про створення спільної гірничодобувної компанії між Зімбабве і Білорусією. Ми будемо займатися найрізноманітнішими корисними копалинами. Що знайдемо – відкопаємо”, – розповів Шейман в інтерв’ю державному телебаченню.

Проте, соратник Лукашенка “забув” згадати ще двох людей, які були з ним в делегації. Вони обидва були представлені в місцевих ЗМІ як радники Шеймана. Перший – Сергій Шейман, син Віктора Шеймана. Другий – бізнесмен Олександр Зінгман.

Зінгман має неоднозначну репутацію. Його неодноразово публічно називали торговцем зброєю. У березні цього року Зінгман був затриманий в Демократичній Республіці Конго. Відео затримання незабаром розлетілося по Інтернету.

Дванадцять днів по тому Зінгман був звільнений без будь-яких підозр. У заяві, поширеній самим бізнесменом, говорилося, що африканські державні ЗМІ повідомили про те, що він прибув в Конго, щоб організувати державний переворот. Зінгман категорично заперечує будь-який зв’язок з торгівлею зброєю.

Олександра Зінгмана заарештували в аеропорту Демократичної Республіки Конго

Тим часом, документи, що просочилися, показують, що він і син Шеймана стояли за “спільною гірничодобувною компанією Зімбабве і Білорусії”.

У 2017 році було створено нову юридичну особу під назвою «Midlands Goldfields Foundation». Компанію зареєстрували в грудні на офшорних Сейшельських островах. Вона була створена за кілька місяців до “сімейного” візиту в Зімбабве. Як видно зі знайдених документів, главами компанії в рівних частках, стали А. Зінгман і С. Шейман.

Сертифікат реєстрації юридичної особи, оформлений на Зінгмана і Шеймана молодшого

Компанія з дуже схожою назвою – «Midlands Goldfields Limited» – 22 грудня 2017 року було зареєстровано в Лондоні. У записах компанії в реєстрі Сполученого Королівства немає ніякого зв’язку з Сейшельським фондом, Зінгманом або Шейманом. Єдиним акціонером компанії названий британець Роберт Майкл Фрідберг.

В ході розслідування виявлено, що імена компаній були схожі не випадково. Серед інших паперів, вдалося ідентифікувати документ, який був підписаний англійцем Фрідбергом, в якому говориться, що лондонська компанія насправді була створена для «Midlands Goldfields Foundation».

Таким чином, лондонська компанія фактично контролювалася Сейшельських фондом, що належить Зінгману і Шейману. Назви обох організацій наводять на думку про те, що офшорний бізнес може бути пов’язаний з золотодобуванням в Африці.

Трохи покопавшись в білоруських компаніях, що здійснюють свою діяльність в Африці (а таких насправді небагато), вдалося виявити зімбабвійську золотодобувну компанію, яка співпрацювала з білорусами. Нею виявилася «Zim Goldfields».

Вона також була представлена в публічному просторі як спільна зімбабвійсько-білоруська компанія. Так що це дійсно було схоже на похідну, про створення якої Віктор Шейман говорив в 2018 році.

«Zim Goldfields» була заснована в квітні 2018 року, приблизно через місяць після візиту Шеймана. У травні того ж року компанія отримала дозволи на розвідку золотих ресурсів на декількох різних ділянках загальною площею близько 60 тисяч гектар.

Частина «Zim Goldfields» дійсно належала зімбабвійській державі. 30% акцій належало державній гірничодобувнійкомпанії «Zimbabwe Mining Development Corporation» (ZMDC). Однак документи з назвою «Zim Goldfields», спільне підприємство двох країн не допускало. 70% акцій «Zim Goldfields» належали лондонській компанії «Midlands Goldfields Limited». Та сама компанія, за якою таємно стояли Зінгман і Шейман молодший.

Бенефіціари «Midlands Goldfields Foundation» (зліва) і структура акціонерів «Zim Goldfields»

Після виявленої інформації синові Шеймана, «ZMDC» і Зінгману були відправлені запити з проханням прокоментувати причетність до офшорної і лондонської компанії. Тільки в адміністрації Зінгмана дали відповідь через свою організацію в Дубаї «Aftrade DMCC».

У першому листі «Aftrade DMCC» категорично заперечували зв’язок Зінгмана з «Zim Goldfields»: “Пан Зінгман не має абсолютно ніяких відносин ні з«Zim Goldfields», ні з «Midlands Goldfields Limited»”, – сказали в «Aftrade DMCC». Компанія також заявила, що задані їй питання створювали враження, що мета полягала в тому, щоб “нашкодити пану Зінгману і «Aftrade DMCC»”. Компанія Зінгмана завершила лист натяками на те, що публікація історії може закінчитися судовим розглядом.

Після запиту додаткових коментарів і надання витягів з документів, що показують відносини Зінгмана з «Midlands Goldfields Foundation», відповідь була вже іншою: “Пан Зінгман не має ніякого відношення до діяльності, інвестицій або фінансових операцій компаній, згаданих в вашій заяві. Пан Зінгман також не пов’язаний з паном Сергієм Шейманом в ділових відносинах або операційних компаніях”. У «Aftrade DMCC» відмовилися коментувати копії поданих документів.

«Midlands Goldfields», як в Лондоні, так і на Сейшельських островах, більше не існує. Обидві компанії були ліквідовані в вересні 2020 року. Це відбулося незабаром після того, як влада Зімбабве заборонила видобуток золота в руслах річок. «Zim Goldfields», якому належав контрольний пакет акцій «Midlands Goldfields», також працював в руслах річок.

У листопаді минулого року, після ліквідації згаданих компаній в Лондоні і на Сейшельських островах, назва «Zim Goldfields» привернула увагу ЗМІ. В кінці 2020 року в районі Мутаса, підрядна організація з Китаю почала засипати відкриті кар’єри на ділянці, що належала «Zim Goldfields» ще до того, як їх покинули всі добувачі. В результаті похованими заживо виявилися десять місцевих працівників, тіла тільки двох з них були знайдені. Родичам цих двох золотошукачів виплатили компенсації в розмірі 955 доларів. Ця новина і згадка про сплату податків в районі Мутаса, стало єдиною появою гірничодобувної компанії «Zim Goldfields» в відкритих джерелах.

Золоті копальні в Зімбабве

Китайські підрядники, які виконували роботи, оголосили, що місцевих працівників-нелегалів попередили про підготовлювані роботи на кар’єрі, а інформація про людей в цьому районі була отримана надто пізно.

Невідомо, кому належав контрольний пакет акцій «Zim Goldfields» під час події. У компанії Зінгмана «Aftrade DMCC» також як і інших адміністраціях замішаних в цьому осіб, не відповіли на прохання прокоментувати інцидент зі смертельним результатом.

Крім того, Зінгман також став фігурантом й іншої незаконної діяльності в Африці. Цього разу його партнером виявився відомий білоруський олігарх Олександр Шакутін.

У 2016 році Зінгман і Шакутін заснували компанію «Afex Company Limited», зареєстровану в Гонконзі. Згідно з документами, основною діяльністю «Afex» була торгівля обладнанням між Білоруссю і африканськими країнами. У тому ж році в Білорусії була заснована компанія «Afex Global», бенефіціаром якої була організація Зінгмана і Шакутіна в Гонконзі. Саме ця компанія, по публічних даних, займалася поставками білоруської техніки в Африку. «Afex Global» визначила як мінімум дві державні білоруські компанії в ролі своїх “воріт” в Африку. В одному з повідомлень також згадувалося, що поставлене обладнання є частиною договору, в якому також бере участь компанія Шакутіна – «Амкодор». Білоруська «Afex Global» ліквідована в жовтні 2018 року. Зінгман і Шакутін відмовилися від бізнесу в Гонконзі в тому ж році, і компанія «Afex Company Limited» була передана зімбабвійському юристу Фараю Мутамангіре.

Шакутін підтвердив, що «Afex» працює в Африці, але заявив, що не знає подробиць діяльності компанії. Він також пояснив, що припинив свою участь в компанії через європейські санкції. Організація Зінгмана «Aftrade», зі свого боку, заявила, що «Afex» і її дочірня компанія в Білорусі “не проводили ніяких торгових операцій” і були ліквідовані.

Велика кількість документів і раніше прихованої інформації було видобуто завдяки «досьє Пандори». Проте, важко повірити, що Лукашенко міг не знати, чим займаються його найближчі соратники. Тим більше, що одним з головних олігархів, замішаних в африканських махінаціях, став його близький друг. А це означає, що Олександр Лукашенко, займаючи пост президента Білорусії, свідомо дозволяв своїм наближеним вести діяльність, використовуючи офшорні компанії, таким чином, обходячи податкове законодавство своєї ж держави.

З іншого боку, Африканський континент залишається досить небезпечним місцем, щоб просто так, навіть з дозволу лідерів африканських країн, вести видобуток золота. Для цього необхідна збройна військова охорона. Не виключено, що пізніше будуть надані докази участі деякої кількості найманців з ПВК Вагнера, які забезпечували охорону працівникам зімбабвійсько-білоруської компанії. Якщо така інформація підтвердиться, то стане зрозуміло, що інтереси Путіна в Африці охоплюють значно більші території, ніж є зараз.

Завдяки численним розслідуванням, в тому числі цьому, видно, що підсанкційна Росія і Білорусія використовують офшорні компанії, щоб приховати реальні доходи з африканських країн, частина яких йде в кишені ПВК, а інша частина – на особисті рахунки президентів і їхніх наближених.

Джерело.

Categories
Росія Світ Україна

Навчання Rapid Trident в Україні: відкрита загроза для РФ або черговий виток антиукраїнської істерії Кремля

Багатонаціональні навчання Rapid Trident за чисельністю малочисельніші за минулі Захід-2021, так чому вони викликають таке люте обурення у РФ?

Для початку, союзники РФ і РБ в навчаннях Захід-2021, кажучи дипломатичною мовою, не були геополітичними гігантами: Киргизія, Казахстан, Таджикистан, Монголія, Індія, Шрі-Ланка, Вірменія, Сербія.

До України в міжнародних навчаннях приєдналися більшість «Великої сімки», а також представники Швеції, Словаччини, Грузії, Йорданії, Литви, Латвії, Молдови, Угорщини, Польщі, Румунії. За роки навчань (з 2006 р.) Україна підтвердила взаємосумісність своїх підрозділів з партнерськими на тактичному та організаційному рівні, а це означає, що країна успішно приводить свою обороноздатність під стандарти НАТО. Сьогодні Україна отримує регулярну інструкторську і матеріально-технічну підтримку, а також ділиться власним бойовим досвідом протидії РФ.
 
РФ лякають не так самі навчання, а їхній символізм. Підтримка України більшістю світових демократій означає, що РФ програє гібридну війну. Диверсії і вбивства опозиції силами розвідки, використання агентів впливу і ПВК, дезінформація і бот-ферми, газові угоди з європейськими країнами – ці зусилля так і не змогли переважити шальки терезів на бік Росії на світовій арені. Поки РФ «ображається» на черговий пакет санкцій, Україна продовжує розвивати свій потенціал і зміцнювати зв’язки з партнерами.
 

Якщо 10 років тому ніхто не міг уявити, що РФ порушить норми міжнародного права і вирішиться окупувати частину суверенної держави, то тепер цю загрозу сприймають серйозно всі країни. Наївно вважати, що світ не буде готуватися оборонятися від такої загрози.

Інформаційні операції РФ мають помітний патерн – звинувачення для самовиправдання:

• Розміщення турецьких F-16 і американських систем ППО в Польщі – виправдання для посилення військової присутності в Білорусі;
• навчання НАТО в Чорному морі – привід для провокацій в окупованій акваторії;
• навчання Rapid Trident «змушують» до перекидання дивізій РФ в Крим.

Ці наративи діють переконливо тільки на «внутрішній ринок», тобто, для російської аудиторії. А військові експерти припускають, що наступну світову війну РФ може розв’язати за сценарієм Другої світової (нагадаємо, тоді німці переодяглися у форму поляків і напали на німецький прикордонний об’єкт).

Останні роки РФ вже намагалася визначити «міру нахабства», кілька разів вторгаючись в повітряний простір Туреччини в 2015, демонстративно збільшивши свою підводну присутність в Атлантичному океані поблизу східного узбережжя США, і так далі.

Поки у США та інших членів НАТО вистачає терпіння не піддаватися на провокації. Набагато складніше доводиться Україні. РФ непослідовна в своїх словах і справах, на що вказав Зеленський, процитувавши Путіна під час свого виступу на Генасамблеї ООН. РФ називає терористів на сході України ополченцями, опозиціонерами, а інсценований після окупації Криму референдум – вільним волевиявленням.

Чому ж Росія не визнала референдум в Чечні в 1991 році і вела багаторічну війну за «відновлення конституційного порядку»? Чому десятиліттями підчищає реальні відомості про трагедію в Беслані, яка трапилася через відмову влади йти на переговори?

Навчання Rapid Trident, політика колективної безпеки НАТО, нове озброєння США – це не загроза миру, а тільки привід: РФ використовує конфлікти, власні інсценування і провокації для виправдання своєї агресії. Це єдине, в чому політика Кремля незмінна.

Джерело.

Categories
Росія Світ

США відмовилися визнати вибори в Держдуму РФ на окупованих територіях України

Державний департамент США опублікував офіційну заяву, в якій говориться, що США не визнають вибори в Держдуму РФ, які пройшли 17-19 вересня на тимчасово окупованих територіях України.

«Вибори в Думу 17-19 вересня в Російській Федерації відбулися в умовах, які не сприяють вільному та чесному їхньому проведенню», – зауважили в Держдепартаменті.

При цьому підкреслюється, що застосування російських законів щодо «екстремістських організацій», «іноземних агентів» і «небажаних організацій» серйозно обмежило політичний плюралізм і «завадило російському народу реалізувати свої громадянські і політичні права». Крім того, в РФ широко здійснювалася маргіналізація незалежних політичних діячів, створювалися перешкоди для спостерігачів ОБСЄ, що «істотно знизило прозорість» голосування.

«Ці дії суперечать зобов’язанням Росії, в тому числі відповідно до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а також її зобов’язанням перед ОБСЄ та іншими міжнародними і регіональними органами», – підкреслили у Вашингтоні.

Американська сторона закликала РФ виконувати міжнародні зобов’язання, поважати права і основні свободи людини і припинити тиск на суспільство, опозицію і незалежні засоби масової інформації.

«Крім того, ми не визнаємо проведення виборів до російської Думи на суверенній українській території і підтверджуємо нашу непохитну підтримку територіальної цілісності і суверенітету України», – підкреслили в Держдепартаменті США.

Джерело.

Categories
Світ

Тактика дрібних капостей: що означає “розстріляний” знак Білорусі

Прикордонний знак застави «Сваринь», пошкоджений мисливськими кулями, може стати символом військових навчань «Захід-2021», де Росія на пару з Білоруссю брязкає зброєю біля кордонів України і Євросоюзу.

Ми зібрали все, що відомо про ситуацію, адже Сваринь – це сусіднє село. До найближчого населеного пункту на Волині – села Ветли – всього 10 кілометрів через ліс, кущі, болото і канал.

Завозити військову техніку під Брест і на інші білоруські полігони РФ почала ще з середини літа, тоді як навчання мали проводитися 13-16 вересня.

Якщо вірити повідомленням російських ЗМІ, то серед військових, які беруть участь в навчаннях, лютує коронавірус. Навіть Володимир Путін після відвідування заходу пішов на самоізоляцію, тому що заразилися десятки людей з оточення президента РФ.

Оскільки гібридні війни в стилі Росії, то українські спецслужби прогнозували в рамках цих навчань різного роду інформаційні провокації.

Одна з них і прокотилася 15 вересня. На офіційному сайті Державного прикордонного комітету Республіки Білорусь розмістили фото обстріляного прикордонного стовпа.

У повідомленні говорилося, що “прикордонники Пінського загону біля  застави «Сваринь» виявили пошкодження прикордонного стовпа і щитка із зображенням Державного герба Республіки Білорусь у вигляді пробоїн від дробу, ймовірно, пострілом з мисливської рушниці. Результати проведеної зустрічі з українською стороною показали, що постріли робилися з території України”.

Це коротке повідомлення передрукували державні білоруські інформагентства, а звідти воно миттєво перекочувало в російські ЗМІ.

Коли ж українські журналісти звернулися за офіційними коментарями, то з’ясувалося, що це чергові Луцького прикордонного загону, які патрулювали місцевість на човні, виявили обстріляний знак.

Як прокоментували в Луцькому прикордонному загоні, знак могли пошкодити, якщо пересувалися на човні, а сам інцидент стався поблизу саме того каналу, який розділяє території України і Білорусі. Гільз, до речі, на місці події не знайшли.

При цьому, обстріляний стовп виявили ще 11 вересня і відразу ж про це повідомили білоруським колегам. З якого боку могли стріляти по стовпу, невідомо, тому зафіксували, що жодна зі сторін претензій не має.

Але через чотири дні новина про «обстріляний з України» стовп рознеслася по просторах Інтернету фоновим шумом в заявах самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка, 15 вересня в столиці Таджикистану Душанбе на саміті Організації Договору колективної безпеки (в ОДКБ входять РФ, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан і Таджикистан).

Як передає слова Лукашенка одне з видань, не вщухає шум сусідніх країн на навчаннях «Захід-2021», а загрози від Білорусі сусідам уявні.
«Наші сусіди – країни Балтії, Польща і Україна – вельми нервово реагують на планові білорусько-російські навчання «Захід-2021». Вони вже фактично закінчилися, а шум з території Заходу досі розноситься по всьому світу. Хоча ці вчення мають виключно оборонну спрямованість», – сказав Лукашенко.
Диктатор додав, що РФ і РБ хоча б проводять навчання там, де вони розташовані, а ось США прилетіли в Україну за тисячу кілометрів.
 
Особливо Лукашенка обурили висловлювання Володимира Зеленського.
«Український президент взагалі договорився до того, що на білорусько-російських навчаннях відпрацьовуватимуться варіанти захоплення Києва, Одеси, Харкова. У той самий час сама Україна постійно бере участь в натівських маневрах, які явно мають не оборонну тематику», – сказав він.
Можливо, Лукашенко натякає, що це солдат НАТО з мисливською зброєю підкрався на човні, вистрілив в знак і зник у волинському лісі?

А тим часом навчання «Захід-2021» дійсно турбують Євросоюз. Як передає литовське видання Delfi, в Ризі 13 вересня вперше відбулася зустріч міністрів закордонних справ і оборони країн Балтії та Польщі.

Чиновники розцінюють спільні військові навчання РФ і РБ як гібридну загрозу безпеці зовнішньому кордону ЄС, адже Литва, Латвія і Польща вже натерпілися від навали мігрантів, яких переправляє Мінськ.

У той самий день Лукашенко на полігоні заявив про наміри розмістити на білорусько-українському кордоні російські зенітно-ракетні комплекси C-400.

У Міністерстві закордонних справ України теж стурбовані безпекою українсько-білоруського кордону, протяжність якого становить понад тисячу кілометрів.
«Ми недостатньо інвестували в кордон, і зараз ми бачимо його ідеальну вразливість для диверсійних груп або мігрантів, яких Лукашенко може переслати», – сказав міністр МЗС Дмитро Кулеба британському виданню Independent.
Але найбільшу загрозу російська присутність на кордоні з Україною становить для суверенітету самої Білорусі.

Білоруське медіа Euroradio пише, що навчально-бойові центри, які створює РФ, створюють можливості для постійної і головне безконтрольної присутності російських військових на території РБ.

Видання опублікувало інтерв’ю з директоркою з досліджень міжнародної безпеки Європейської експертної асоціації iSANS Марією Авдєєвою, яка вважає, що градус напруги піднімають постійно, тому що ЄС і Україна не можуть не реагувати на те, що російська база фактично буде створена близько до їхніх кордонів.
«Тактику дрібних капостей Росія завжди успішно використовувала», – каже Авдєєва.
З огляду на ще те, що в Криму і на сході України є велика кількість російського озброєння, територія України опиняється в повній доступності для російських засобів ППО.
«Якщо це не офіційна військова база, то вони не зобов’язані звітувати, скільки людей туди приїхало і в принципі яка їхня роль, крім того, що вони там вчать білоруських військових.

Мета Росії «закріпитися» в Білорусі, поки там є Лукашенко. Він слабкий, надає підтримку. У відповідь на цю підтримку, на те, що він продає частину суверенітету Білорусі, йдуть домовленості про те, щоб збільшити військову присутність.

Фактично це повзуча анексія. Але це все потрібно зробити так, щоб потім було складно відіграти назад. Щоб, коли зміниться Лукашенко, наступний, хто прийде, не міг скасувати ці домовленості», – пояснює Марія Авдиева.
Побоювання експерта про те, що російські війська після навчань з Білорусі нікуди не поїдуть, свідчить і тендер на сайті єдиної інформаційної системи в сфері закупівель Російської Федерації.

Там до 16 вересня (день планового завершення навчань «Захід-2021») тривав прийом заявок на «надання послуг по організації і проведенню комплексного обслуговування казармено-житлового фонду військових містечок Міністерства оборони Російської Федерації, розташованих на території Республіки Білорусь».
Больше информации на портале Матрица Свободы: https://myc.news/ua/politika/taktika_melkih_pakostej_chto_oznachaet_rasstrelyannyj_znak_belarusi

Categories
Росія Світ

Литва висловила свою думку щодо навчань «Захід-2021»

Одна із європейських держав – Литовська Республіка – дуже занепокоєна військовими навчаннями РФ та Білорусії, що повинні відбутись на території останніх держав менше ніж через тиждень, а саме 10 – 16 вересня цього року. Литва розглядає такий хід Москви, як демонстрацію готовності нею до конфлікту.

Литовські дипломати переконані, що сторони використаються військові навчання для подальшої  інтеграції Росії та Білорусі.

“Литва уважно стежить за підготовкою та проведенням спільних російсько-білоруських навчань стратегічного рівня “Захід-2021″. Ми розглядаємо цю регулярну військову подію, як серйозну демонстрацію готовності Росії до військового конфлікту проти держав або коаліції держав на західному стратегічному напрямку”, – резюмували в МЗС Литви.

Крім того, Литва не виключає, що Росія може залишити частину своїх військ у Білорусі навіть після закінчення навчань.

У зв’язку з цим, Міністерство закордонних справ Литви продовжить вимагати від Росії та Білорусі виконання зобов’язань щодо прозорості відповідно до Віденського документа і надання достатньої інформації щодо розміру, мети та сценарію навчань.

Литва на своїх кордонах межує з такими країнами, як Польща та Латвія, а також з однією з держав, що проводять вересневі військові навчання – Республікою Білорусь.

Categories
Світ

Росія освоює Арктику військовими підводними човнами

З глобальним потеплінням, що набирає темпи, морська навігація в холодних водах Північного льодовитого океану з часом може залишатися відкритою навіть взимку.

У зв’язку з цим, Росія почала активно займати нові землі на архіпелагах Арктики. Її активність не випадкова, адже з 2021 року РФ стала головою в Арктичному союзі на два роки. І хоч в Кремлі запевняли, що на період головування вони “збережуть Північний полюс регіоном миру і співпраці”, в березні російські атомні підводні човни пробили півметрові льоди Арктики.
 


Арктичні льоди пробивали раніше і США, і Великобританія, і СРСР. Тим не менш, це було скоріше проявом військових технологій. Підводні човни являли собою судна загального призначення. Росія ж направила в регіон саме стратегічні сили. Атомні підводні човни з ядерною зброєю на борту.
З весни 2021 року супутники світових країн стежать за мілітаризацією регіону. Розвідка спецслужб повідомляє, що арктичні бази росіян розширюються, а військові аеродроми зміцнюються. Також на деяких знімках можна побачити присутність тих самих атомних підводних човнів.

Тож не дивно, що учасники Арктичного союзу, а також деякі інші лідери країн висловлюють заклопотаність присутністю російських ядерних боєголовок на Півночі. Приводу для їхнього розміщення ніхто не давав.
Безсумнівно, мілітаризація Арктики необхідна Кремлю для досягнення певних цілей, які поки невідомі. Проте присутність ядерних сил турбує і змушує проявляти підвищений інтерес збройні сили інших країн. Таким чином Путін продовжує діяти в стилі “Холодної війни”, змушуючи світових лідерів ставитися до Росії як до агресора і порушника світового порядку.
Больше информации на портале Матрица Свободы: https://myc.news/ua/specproekty/rossiya_osvaivaet_arktiku_voennymi_podvodnymi_lodkami

Categories
Світ Україна

«Нічого особистого. Лише бізнес»…

Коли хтось промовляє цю фразу стає цілком зрозумілим його відношення до співрозмовника. Ніяких симпатій, ніякої дружби, тим більше – ніякої самопожертви. Коли ця фраза починає відображати ставлення однієї, потужної на міжнародній арені, країни до іншої, молодої, не такої технологічно розвиненої та впевненої у своїх силах країни, яка робить лише свої перші кроки до майбутньої величі, стає зрозумілим, що сподіватися на беззастережну підтримку від такого «гранда» марно і безпідставно.

Схоже на те, що таке омріяне владою України, «європейське партнерство за ради миру» має свої меркантильно-цинічні кордони. І Німеччина, як провідна країна Євросоюзу, в особі пані Меркель незабаром на них вкаже президенту України Володимиру Зеленському.

20 серпня відбувся прощальний візит Ангели Меркель до Росії – в останній раз в ролі канцлера Німеччини. Для політичного курсу Німеччини 2021 рік почався дуже сильно, а на тлі посилюючогося партнерства з Росією, прямий діалог з Путіним під завісу – буде логічним «дембельським» акордом для пані Меркель.

В останній раз Меркель відвідувала Росію в січні 2020 року. З тих пір відносини між Москвою і Берліном стрімко погіршилися зокрема на тлі весняного стягування російських військ до кордону з Україною і отруєння (нині ув’язненого) лідера російської опозиції Олексія Навального, який проходив лікування в берлінській клініці в 2020 році. У травні російська Генпрокуратура визнала «небажаними» три німецьких НКО. Між Берліном та Москвою неначе «пробігла чорна кішка». Але…

Нещодавно Ангела Меркель закликала до встановлення «прямого контакту» ЄС з Росією і Володимиром Путіним, а також до вироблення механізмів єдиної європейської відповіді на російські «провокації» і «гібридні атаки». На саміті ЄС франко-німецьку пропозицію про зустріч керівництва Євросоюзу з Путіним не підтримав ряд країн.

Але стало зрозуміло, що Німеччина зацікавлена у подальшій співпраці з Росією з економічних питань і не готова ставити під загрозу стратегічні плани розвитку країни.

Європейська демократична солідарність безумовно дуже важлива, але інтереси власної держави поперед усе.

20 серпня канцлер Німеччини відвідала Путіна. Результатом зустрічі стали чергові фрази про підтримку територіальної цілісності України та рекомендації пришвидшення процесів у рамках Мінських угод. Та ще ствердження про «незмінність особистої позиції» пані Меркель на весь залишковий термін власної каденції. Тим більше, що до нових виборів у Німеччини залишився місяць…

22 серпня канцлер Німеччини Ангела Меркель збирається завітала у гості до Президента України. Після Москви Меркель прилетіла до Києва переконувати українську владу, що вона домоглася від Путіна гарантій продовження транзиту газу через Україну навіть після запуску «Північного потоку-2». В реальності слова російського президента щодо того, що, мовляв, це європейським споживачам вирішувати, по якій трубі отримувати газ, були настільки туманними, що нам, українцям, навряд чи варто всерйоз сприймати їх як якусь гарантію. Тим більше, що Путін попутно повідомив, що, на його думку, Україна, прийняттям рішення «про політику перехідного періоду» виходить з Мінських угод. Таким чином, Москва після цього теж з себе будь-які зобов’язання знімає.

Пані канцлер не була присутня на святкування 30-ї річниці Незалежності і відмовилась від участі у форумі «Кримської платформи». Чому?

Коли з’явився офіційний розклад «подорожей» Меркель, багато хто з експертів побачив у ньому «загрозу для України». «Вона спочатку домовиться з Путіним, а вже потім, у Києві, просто поставить Зеленського перед фактом прийнятих на зустрічі з Путіним рішень». «Європа злякалася можливих наслідків погіршення взаємин з Росією!». «Європа зраджує Україну!».

Чи так воно насправді і є – час покаже. Безумовно, відчувати у боротьбі з агресором міцний тил у вигляді об’єднаної Європи – значна допомога Україні на шляху здобуття перемоги над зовнішнім ворогом та додатковий важіль у боротьбі з ворогом внутрішнім. Але…

Українська влада і самі українці повинні зрозуміти, що у жорстокій та часто брудній міжнародній політичній грі, будь які союзи створюються або з корисливих інтересів або з сильними партнерами. Знову ж таки, з корисливих інтересів. Причому «корисливість» у даному контексті – це не образливо. Це намагання поставити інтереси власного народу та країни на перше місце. А українці за широтою своєї душі звикли переживати за всіх навколо. Не в першу чергу за себе та власну країну, а за всіх! Ну такими нас створив Бог. Ми швидко знаходимо друзів та починаємо з надією їх ідеалізувати та сподіватися на взаємні почуття. Та в жорсткому сучасному світі інші правила.

Ми не повинні так беззастережно вірити у чиюсь допомогу. У нас повинна бути власна «голова, сила та розум». Повинна бути «корислива єдність національних інтересів». І ось коли вони насправді стануть «понад усе», тоді Україна в цілому і кожен з нас окремо, розквітне і своєї досягне мети – з країни-об’єкту міжнародної політики перетвориться на потужного міжнародного політичного суб’єкта. З яким рахуються, поважають і готові йти пліч опліч до переможного кінця.

Нам залишається лише побажати здоров’я канцлеру Німеччини. Та сподіватися на те, що захист демократичних надбань в кінці кінців для Європи не пусті слова. І Німеччина, як і всі інші країни демократичної Європи, ніяким чином не збирається і не буде «танцювати під дудку» пристаркуватого «бункерного генія».