Categories
Ексклюзив Росія

Росія стала колискою неонацизму: скільки в РФ діють праворадикальних організацій

Згідно зі статистикою, в Росії відбувається набагато більше злочинів на расовому ґрунті, ніж в інших країнах. У РФ щорічно гине понад 4500 осіб від нападу праворадикалів.

Про це пише дослідник-аналітик Курбан Вахідов.

Кремль, а слідом за ним близькі до влади пропагандисти і політологи люблять називати українську владу «фашистською». Їх не бентежить, що президент Володимир Зеленський зовсім не схожий на харизматичного диктатора, що «політичний режим» в Україні далекий від авторитарного, а праві партії і рухи націоналістичного спрямування ледве набирають всі разом 7-10 відсотків голосів.

Помірні фашистські організації Росії – 23:
Російський загальнонародний союз – РЗС
Національно-Демократична Партія – НДП
Нова Сила
ЕО Росіяни
Велика Росія – ВР
Націонал-демократичний альянс – НДА
Народний собор – НС
Російський Імперський Рух – РІР
НСР (Національний Союз Росії)
Собор російського народу – СРН
Російський громадський рух – РГР
Національний російський визвольний рух – НРВР
Партія захисту російської Конституції «Русь» – ПЗРК «Русь»
Націонал-патріоти Росії – НПР
Націонал-демократичний рух «Російський Цивільний Союз» – НДР РЦС
Нація Свободи – НС
Російський Націонал-патріотичний рух
Опір
Національна Соціалістична Ініціатива – НСІ
Конгрес російських громад
Реструкт
ГР “РАССВЕТ” (Громадський Рух “РАССВЕТ”)
Національна організація російських мусульман

Радикальні – 22 організації:
Народне ополчення імені Мініна і Пожарського – НОМП
Інша Росія
Російський Фронт Визволення «Пам’ять» – РФВ «Пам’ять»
ООПД «Російська національна єдність» – “Гвардія Баркашова”
ВОПД «Російська національна єдність» – ВОПД РНЄ
Рух «Олександр Баркашов»
Національно-державна партія Росії – НДПР
Народна національна партія – ННП
Істинна російська національна єдність – ІРНЄ
Балтійський Авангард Російського Опору – БАРО
Російський об’єднаний національний альянс (РОНА)
Гвардія Христа
Національна спілка – НС
Союз православних хоругвеносців- СПХ
Союз російського народа – СРН
Північне братство – ПБ
Чорна Сотня
Рух Парабелум
Націонал-соціалістична партія Русі – НСПР
Партія Свободи – ПС
Російський Образ
Націонал-синдикалістський наступ – НСН

Заборонені – 8 організацій
Рух проти нелегальної імміграції – РПНІ
Націонал-соціалістичне суспільство – НСС
Націонал-більшовицька партія – НБП
Слов’янський союз – СС
Фронт націонал-революційної дії (ФНРД)
Російський загальнонаціональний союз – РЗНС
Ліга оборони Москви
Формат 18

Для уточнення російські громадські працівники вивчали, скільки в Україні правих організацій – виявилося чотири. ЧОТИРИ організації націоналістичного спрямування, «нацистськими» які може вважати хіба що російська пропаганда. Організації в Україні:
ВО Свобода
Конгрес українських націоналістів
УНА-УНСО
Українська національна асамблея, на базі якої нещодавно створений Правий Сектор.

І ВСЕ! Так які ще потрібні докази? Які ще потрібні аргументи, щоб довести – сучасна Росія – це і є Четвертий Рейх?! Не знаю як європейці, але азербайджанці, грузини, татари, дагестанці, північно-кавказці, казахи, узбеки, туркмени, киргизи, таджики, башкири, чуваші та інші тюркські народи Росії хочуть бути подалі від такої країни. І якщо не на іншому континенті, то хоча б рови по межі, і десятиметровий паркан”, – пише Курбан Вахідов.

Джерело.

Categories
Авторське Ексклюзив

Громадська спілка РПЦвУ «Миряни» та запланований т.зв. «Чорногорський сценарій»

Як і очікувалося, новостворена громадська організація «Миряни», на чолі з РПЦвУ, дуже швидко і дуже ґрунтовно увірвалася в інформаційний потік українського сегмента.

ГО “Миряни”, було засновано на початку цього року, хоча свою активну діяльність організація розпочала лише на початку червня. І почала її з вже нам добре відомих наративів, спрямованих на дестабілізацію суспільно-громадського порядку в Україні, що в свою чергу, при позитивному розвитку подій для даної структури, має на меті як мінімум зірвати візит Вселенського патріарха в Україну, на 30-річчя Незалежності, а як максимум — реалізувати у нас в країні т.зв. «Чорногорський сценарій».

Про те, що РПЦвУ намір реалізувати в Україні «Чорногорський сценарій» стало очевидно досить давно. Це було очевидно ще на початку 2020 року. Причому, проєкт цей зародився відразу після того, як в самій Чорногорії його успішно вдалося реалізувати Сербській православній церкві, під пильним наглядом РПЦ і ГУ ГШ ЗС РФ (ГРУ), агенти якого навіть проводили консультації з сербським духовенством, і так само з РПЦвУ.

Саме митрополит РПЦвУ Онуфрій був відправлений патріархом Кирилом в Чорногорію для участі в комплексі пропагандистських акцій спільно з митрополитом Чорногорським і Приморським Амфілохієм (Радовичем). Але, пандемія коронавірусу і суворі карантинні заходи завадили РПЦвУ реалізувати даний сценарій, обмеживши цей період лише інформаційними кампаніями.

З іншого боку, пандемія дозволила РПЦвУ провести найширший спектр епідеміологічних диверсій.

Так, під патронатом РПЦвУ, починаючи з 2020 року, поширювалися фейки, у зв’язку з прибуттям в Україну перших евакуйованих українців з Ухані, був реалізований терористичний акт, по сприянню максимальному зараженню прихожан коронавірусом на Вербну неділю та Великдень, з подальшою деструктивною інформаційною хвилею про «гоніння церкви». Почався новий етап дестабілізації нашої країни даною структурою. Причому його організатори навіть не приховують, що лекала зняті з «чорногорської» методички.

Варто відзначити, на початку 2021 року активна фаза діяльності ГО “Миряни” була знижена, оскільки саме в цей період мали місце внутрішні тертя в структурі, як філії, так і материнській компанії, з офісом в Даниловому монастирі. Зокрема, РПЦвУ перебувала в стані транзиту заступництва, від табору Вадима Новінського, який вважався до недавну абсолютним монополістом у релігійних питаннях філії РПЦ в Україні, до табору Віктора Медведчука.

Це, до речі кажучи, виявлялося і в методах, які РПЦвУ в своїх акціях запозичила у ОПЗЖ. Але, після того, як медійні майданчики Медведчука, 112UA. ZiK і NewsONE були закриті, головним рупором пропаганди «русского мира» в Україні стала саме РПЦвУ. По суті, на сьогодні, саме РПЦвУ має наймасштабнішу «аудиторію» з числа прихожан, яким під час проповідей, регулярно і масово, вливаються основні наративи російської пропаганди. Жоден телеканал Віктора Медведчука не міг похвалитися настільки широкою аудиторією, що опинилася одночасно під впливом тих, з ким і сперечатися заборонено — адже вони «святі люди!»

І під акомпанемент збігу всіх цих подій, виникає нова структура «Миряни», яка спочатку створювалася як рупор незгоди з перейменуванням УПЦ МП в РПЦвУ, але будучи багатопрофільною структурою, яка до того ж отримала медійну підтримку від тих, хто є розкритими агентами російської розвідки, буде охоплювати куди більше напрямків і цілей.

Очевидно, що однією з них є реалізація «Чорногірського сценарію» в Україні, або, хоча б його подібності. І головним рупором цього проєкту стане саме новий бренд РПЦвУ — «Миряни». Чи доречніше буде сказати – новий бренд російської розвідки в Україні, під прикриттям РПЦвУ.

Categories
Ексклюзив Росія

Кремль ігнорує факти, викладені в розслідуваннях Навального

Олексій Навальний, російський опозиціонер, організатор Фонду по боротьбі з корупцією протягом декількох років випускав розслідування, доводячи, що кремлівська влада обкрадає власний народ. Він випустив таке ж розслідування після отруєння. Проте, при наявності доказів, свідчень і навіть зізнання одного з отруйників, Кремлю не тільки вдалося “вийти сухим з води”, але і посадити головного опонента Путіна до в’язниці.

За словами Навального, він був отруєний двічі і обидва рази тим, хто отруїв, не вдалося завершити задумане. Одного разу була отруєна його дружина Юлія. Після другого випадку замаху на його життя, опозиціонер разом зі своїми колегами з ФБК, а також за підтримки інших незалежних ЗМІ провели розслідування, в ході якого змогли з’ясувати імена тих людей, які труїли Олексія. Більш того, в ході розслідування стало відомо, що ці ж люди супроводжували Навального в багатьох поїздках. Також вдалося встановити, що всі вони є співробітниками ФСБ. Завдяки помилці одного з них, Олексій зміг в подробицях дізнатися, як проходила операція, що робили з його речами, куди наносили отруту і те, що саме вони, співробітники Федеральної служби безпеки, намагалися його отруїти.

Розслідування було проведено вже після того, як Навальний вийшов з коми і почав одужувати. При цьому в МВС продовжували ігнорувати запити про порушення кримінальної справи. Всі вищі органи влади вимагали від німецьких лікарів передачі біоматеріалів опозиціонера, щоб почати розслідування. Однак згідно з міжнародним правом, Німеччина не зобов’язана була відправляти ніякі результати експертизи.

Тим часом Кремль продовжував вигадувати версії, приховуючи істину. В одній з них Навальний щось з’їв, в іншій – щось випив, в третій сам інсценував отруєння, в четвертій ця вся ситуація – “підступний західний план, щоб ввести нові санкції проти Росії”.

Десятки країн вимагали провести РФ офіційне незалежне розслідування, на що в Кремлі відповідали – “Росія нічого нікому не винна”.

Зібраних матеріалів вистачило, щоб ввести санкції проти РФ. Влада РФ проігнорувала всі звинувачення Навального.

Крім того, опозиціонеру висунуті звинувачення в наклепі на президента.

Уряд Росії проєктує власну реальність. У ній, як сказав Путін, вони “білі і пухнасті”, а навколо їхньої країни одні “Шерхани і підлі Табакі”, які будують підступи і хочуть захопити владу. Ці судження – частина гібридної війни, призначеної для власного народу.

Джерело.

Categories
Ексклюзив

Смерть білоруського активіста Шишова: факти свідчать про самогубство?

Нещодавно Україну сколихнула новина про смерть білоруського опозиційного активіста, співзасновника ГО «Білоруський дім в Україні»  Віталія Шишова, якого було знайдено повішеним в одному з Київських парків. Напередодні події, 2 серпня Шишов вийшов на пробіжку і більше не повернувся, що стало причиною занепокоєння у середовищі його знайомих.

За даним фактом поліцією було відкрито провадження за статтею 115 КК України та висунуто ряд версій – від самогубства до навмисного вбивства. Як водиться вже в Україні,  смерть будь якого активіста  часто розглядається громадськістю в розрізі його діяльності, що інколи спонукає до виникнення ледь не конспірологічних версій. А враховуючи останні події з переслідуваннями опозиційних до режиму Лукашенка активістів, відразу ж породило версію про можливу причетність лідера Білорусі та підконтрольних йому спецслужб до смерті Шишова.

Проте, життя більшості активістів – це не лише фанатична боротьба проти конкуруючих політичних еліт чи  публічна демонстрація громадської позиції. Ні. Як і життя будь якого пересічного громадянина, життя активіста має і багато таємниць, що не виходять на публічний огляд. Тому розглядати смерть білоруса виключно через його громадську діяльність та зводити версії виключно до політичних мотивів було б досить примітивно, хоча би до завершення слідства.

Активіста Шишова тісно пов’язували з іншими відомими білорусами, які перебувають в Україні, зокрема Родіоном Батуліним (співзасновник ГО «Білоруський дім в Україні»), який вже встиг прокоментувати подію одному з російських видань. Батулін також запам’ятався в Україні і як учасник розбірок між правими групами, котрі активно приймають участь у «будівельних інтригах». Так, нещодавно в мережі Інтеренет було опубліковано відео, як Батулін з декількома своїми поплічниками приїхали до інших молодиків встановлювати свою правоту з ножами в руках. Нещодавно стало відомо, що Батуліну СБУ заборонила в’їзд в Україну у зв’язку з тим, що останній може носити загрозу національній безпеці України.

Загалом же, діяльність «БДУ» здебільшого зводилась до проведень акцій протесту проти політики Лукашенка, а також у допомозі, легалізації та підтримці громадян Білорусі в Україні, в тому числі й можливим корупційним шляхом, про що можуть свідчити слова співрозмовників виданню «Бабель». Фінансується організація на закордоні кошти, які надходять у вигляді добровільних пожертв.

Але як інколи водиться в подібних організаціях –  прибутки часто не обходять повз кишені керівників. В окремих, дотичних до діяльності «БДУ» колах давно ходили чутки про привласнення керівниками організації коштів. Шишов же як один із лідерів організації навряд чи стояв осторонь, враховуючи, що іншого заробітку в Україні він не мав. Тому, якщо відкинути конспірологічні версії смерті Шишова, версія про самогубство на фінансовому підгрунті може виглядати цілком вірогідною.

Наразі, поліція розглядає декілька версій смерті Шишова. Зі слів очільника Національної поліції Ігоря Клименка, перевіряються дві основні версіїї – самогубство та вбивство, замасковане під самогубство.

Проте, на даний час, факти свідчать, що версія з самогубством є більш достовірною, адже обставини, які б могли наводити на беззаперечні докази навмисного вбивства поки що у слідства відсутні і скоріше продиктовані суспільним резонансом та громадсько-політичною діяльністю Шишова.

За отриманою інсайдерською інформації від правоохоронних органів, під час огляду поліцією помешкання та місця смерті – явних ознак боротьби чи  насильницької смерті у покійного не виявлено, лише невелике ушкодження, що скоріше схоже на таке, яке можна отримати в побуті.

Отримані редакцією документи лише можуть додатково вказувати, що версія про самогубство має право на розгляд як основна.  

Також цікавим фактом є те, що в помешканні Шишова було знайдено чек про купівлю мотузки, а також шматок такої ж мотузки закрученої з петлею на кінці. Тобто, дані обставини свідчать, що Шишов міг, з невідомих поки для слідства причин, давно готувати самогубство. Тому, на даний час, варто утриматись від однозначних висловлювань про смерть Шишова як жертви політичних переслідувань. Остаточне слово буде за результатами слідства.

Categories
Авторське Ексклюзив

М’ясники Білецького вбили підлітка

Погребинский объяснил, почему США могут признать «Азов» террористами |  Насправдi

Мало хто знає але 15 травня 2017 року в Маріуполі сталась подія, здатна змінити відношення до українських націонал-патріотів.

Цього дня біля кафе «Іліус» в Приморському районі Маріуполя група бійців «Азову» цинічно вбила учня будівельного коледжу Савченко Данила Сергійовича, 1998 р.н.
Перебуваючи у стані «ломки», компанія «Азовців» намагалась придбати наркоту. З цією метою вони зловили місцевого жителя – Миколу Ліготського та почали з ним «працювати». Не витримавши катувань озвірілих наркоманів, щоб полегшити власні страждання Ліготський сказав, що драг-дилера може знати його знайомий — Данило Савченко, який мешкав неподалік. Це зберегло життя Ліготського, але призвело до загибелі ні в чому не повинного Данила.
Для початку кривавих розборок, які супроводжувались катуваннями та подальшим жорстоким вбивством маріупольчанина, «Азовцям» було достатньо «показів» приятеля загиблого — Миколи Ліготського.
Виманивши Данила Савченко з дому під приводом спілкування з Ліготським, «Азовці» закатували його до смерті на пустирі неподалік від кафе «Іліус» та авто мийки «Бриз». Можливі свідки нацистів не турбували, бо вони були впевнені, що їх «білий вождь» Білецький через свої зв’язки в МВС «відмаже» своїх васалів. Ця впевненість у власній безкарності була доведеною до абсолюту — під час катувань нелюди навіть відповідали на телефон Данила. Хлопцеві першою зателефонувала бабуся Н.Криленко, з якою він жив, а потім — родичі та приятелі, які почали розшукувати Данила, бо той вийшов «на 5 хвилин» та зник.
Така цинічна поведінка вбивць дозволяє зрозуміти звірячу сутність м’ясників Білецького, які вже втратили людську подобу.
Наступного дня місцева поліція виявила тіло, встановила та затримала підозрюваних у вбивстві. Нажаль, заслуженої кари вбивцям вдасться уникнути, оскільки цього ж дня до Маріуполя прибув лідер «Азову» Білецький у супроводі заступника Авакова – Трояна. Делегація одразу ж почала тиснути на місцевих, вимагаючи закрити справу. Сходу це у них не вдалось. Маріупольці не бажають жити під «беспределом» «Азову» та їм не потрібний розгул злочинності у рідному місті.
Відчувши опір місцевих правоохоронців, Білецький підняв по тривозі місцевий підрозділ «Азову» особисто надав наказ озброїтись та готувати штурм райвідділку.
Станом на вечір 16 травня, після особистих погроз Білецького та Трояна керівництву маріупольської поліції, та озброєного протистояння полку «Азов» з маріупольською поліцією, м’ясники Білецького вийшли на свободу.
Тепер ці звірі безкарно ходять по моєму місту та дивляться у очі мешканцям.
Я та мої друзі-патріоти з Маріуполя з перших днів підтримали Революцію Гідності. З перших днів ми боронили нашу свободу. Ми завжди з розумінням ставились до окремих «перегибів» в роботі «Азову». Ми розуміємо що зараз йде війна, а на війні як на війні. Але це вбивство стало останньою краплею.
Не за це стояв Майдан.
Не таких «патріотів» потребує Україна.
Україна – понад усе. Повторюю – Україна, а не горстка озброєних відморозків під керівництвом Білецького, який здається остаточно увірував у власну «обраність».

Авторство анонімне. Джерело.

Categories
Авторське Без категорії Ексклюзив Київ Кібербезпека Корупція Кримінал Новини ОРДЛО

Позиція СБУ щодо останніх подій навколо екссудді М.Чауса

Служба безпеки України не «викрадала» колишнього суддю Дніпровського районного суду м. Києва Миколу Чауса, а діяла в межах закону та своїх повноважень.

Нагадаємо: саме СБУ з травня 2021 року здійснює досудове розслідування кримінального провадження за фактами викрадення екссудді Чауса та незаконного переправлення його через державний кордон.

У своїх діях Служба безпеки України виходить з того, що згідно з Конституцією України життя людини є найвищою цінністю. І співробітники СБУ виконували свої посадові обов’язки в рамках розслідування відповідного кримінального провадження. Будь-які спроби представити суспільству інформацію в іншому ключі є звичайними маніпуляціями.

Окремо звертаємо увагу на те, що вчора на гарячу лінію Служби безпеки звернулася особа, яка повідомила, що до однієї з селищних рад Вінницької області прибув чоловік, який представився Миколою Чаусом і попросив викликати саме співробітників СБУ.

Згодом слідчі СБ України отримали від Миколи Чауса дані, які свідчать про його викрадення, позбавлення волі та застосування до нього інших протизаконних дій. У зв’язку з відповідною заявою щодо пана Чауса вжито заходів для забезпечення його безпеки.

Зважаючи на його фізичний і моральний стан після тривалого позбавлення волі, наразі йому надається необхідна медична допомога. Про це окремо поінформовано дружину пана Чауса, слідчі СБУ знаходяться в постійному контакті з його родичами.

Служба безпеки України вживає необхідних заходів для встановлення всіх обставин викрадення екссудді Чауса, позбавлення його волі та встановлення осіб, які це скоїли.

Categories
Ексклюзив

Семенченко придбав собі домашній арешт

Афери Семена Семенченка не стільки вражають своєю багатоманітністю як непомірним цинізмом, з яким він привселюдно вихваляється ними. При цьому, жодні докори сумління його не обходять навіть не зважаючи на те, що таке бахвальство ставить під удар як його колишніх поплічників, так і репутацію прохідних персоналій. Бодай навіть судді, яка відпустила Семена під домашній арешт, залишивши міру запобіжного заходу для його побратимів, що і досі обтирають стіни СІЗО за свого вже колишнього лідера, незмінною.

Скільки б не переносили засідання по справі Семенченка, результат був доволі очікуваний – питання полягало виключно у вартості судді Ганни Сергієнко, проте, – на всіх не вистачило.

Нагадаємо, з 26 березня колишній депутат Верховної Ради та екс-командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко знаходився під вартою за створення «приватної армії» задля проведення тилових атак далеко не тільки в інформаційному полі, і вже 14 липня Солом’янський районний суд Києва з якогось дива вирішив пом’якшити обраний йому раніше запобіжний захід.

Про це сам Семенченко повідомив на своїй сторінці у «Facebook» одразу після судового засідання і опублікував ухвалу Сергієнко, яка одразу викликала чимало коментарів.

Відтоді, за рішенням судді Ганни Сергієнко аферист Семенченко перебував під цілодобовим домашнім арештом у Києві. Власне, це викликало незадоволення не тільки ошуканих бійців добробуту, але і правоохоронців, які одразу поставили під сумнів законність подібного рішення, адже інкримінована йому стаття дещо відрізняється від фабульних рішень Сергієнко щодо одомашнених корупціонерів з браслетом на нозі.

Нагадаємо, СБУ вважає, що Семенченко та Євген Шевченко у 2018 році організували громадську організацію з охоронних послуг, яка фактично стала приватною військовою компанією, що функціонувала незнати в чиїх інтересах і діяльність яких, між іншим, на території України заборонена, а відтак вважається незаконним збройним формуванням.

Йому інкримінують  ч.2 ст.28 ч.2 ст.260 (створення незаконного збройного формування), ч.3 ст.260 (керівництво незаконним збройним формуванням), а після розкриття вчинення терористичного акту, а саме обстрілу у липні 2019го телеканалу «112 Україна», швидше за все на замовлення все того ж Медведчука, – ч.3 ст.27 ч.2 ст.258 (організація теракту) Кримінального кодексу. Згодом, йому висунули нову підозру за ч.3 ст.27 та ч.2 ст. 28 та ч.1 ст.263 (придбання та зберігання зброї) ККУ.

До речі, у березні суд заарештував Семенченка навіть без альтернативи застави а відповідні запобіжні заходи були застосовані як до Шевченка, так і  інших фігурантів справи: екс-бійцю батальйону «Донбас» Олександру Новікову та екс-командиру бататальйону «Донбас» Анатолію Виногродському. Проте, на відміну від свого командира і організатора, пом’якшення їм світить навряд. Адже судове рішення, позбавлене будь-якої логіки і не маюче нічого спільного з правосуддям, вартувало Семенчеку мало не всіх його дивідендів від колишніх кампаній «Донбассу».

Щодо самої Сергієнко у Мережі виявилось доволі багато фактів її некомпетентності та обурених відгуків, на кшталт «Аферистка Сергієнко Г.Л. підробила диплом і купила посвідку судді». Та чи саме некомпетентність є тією рушійною силою, що змушує її приймати подібні рішення? Аж ні як. Видання Proisvol.info опублікувало досить детальний розгляд порушення нею вітчизняних норм права, приховання злочинів, закриття проваджень НАБУ, плюндрування пам’яті Небесної Сотні.

«Дії судді Сергієнко Г.Л. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Сергієнко Г.Л., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, перешкоджає доступу до правосуддя, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні ухвали, затримує розгляд судових справ на вкрай нерозумний строк, перешкоджає діяльності громадських організацій, надає допомогу злочинним особам, культивує і поширює корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, порушує присягу судді, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Сергієнко Г.Л. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України» – говориться у матеріалах Proisvol.info.

Зрештою, після тривалого розгляду клопотань прокурорів суддя Солом’янського суду Вишняк також погодився з незаконністю рішення Сергієнко і 26 липня задовольнив апеляцію сторони обвинувачення. Наступні два місяці Семенченко знову перебуватиме під арештом в ізоляторі тимчасового тримання. Проте, гіпертрофований цинізм екс-командира «Донбасу» не залишився без обуреної реакції громадськості, тож хочеться вірити у пильність уваги суспільства за подальшим розглядом справи, як і у прозорість наступних суддівських рішень.

Джерело.

Categories
Ексклюзив

Як Росія економить воду в Криму

Проблема водозабезпечення Криму лежить повністю на совісті російської влади. Тож не дивно, що, не знаходячи вирішення, кремлівські “підспівувачі” віщають з блакитних екранів про вину України в нестачі води на півострові. Проте нещодавні дощі повинні були ненадовго вирішити водну кризу, наповнивши кримські водосховища, що висихають. Але далеко не всі вони були наповнені і для того, щоб хоч якось заощадити прісну воду в розпал туристичного сезону, в Криму використовують “аварії водних магістралей”.

Росіян агітують приїжджати до Криму на відпочинок, хоча чудово розуміють, що на півострові, як і раніше, не вистачає прісної води, буріння свердловин і дощова вода не зможуть вирішити проблему.

Як наслідок, ті нечисленні туристи, які приїжджають до Криму, витрачають і без того обмежені запаси води, тим самим посилюючи майбутнє становище кримчан.

Поки що, крім того, щоб перекачувати воду з більш заповнених водосховищ в більш порожні, окупаційна влада нічого дієвого не придумала. Так, військові повернулися до Білогірського водосховища, щоб в “потрібний” момент почати качати воду для потреб Сімферополя.

У минулому році поповнювали запаси таким же чином, проте тоді воду брали з Тайганського водосховища. В результаті воно втратило свій запас води, спустошившись до критичної межі. На цей момент кількість води в ньому оцінюється в 1,498 млн кубометрів, що в процентному співвідношенні складає всього близько 10% від норми.

У той самий час, Білогірське водосховище заповнене на 43,4% від проєктного об’єму, що становить 10,1 млн кубометрів. За умови, що сімферопольці споживають по 120 тис. кубометрів води на день, то тільки на потреби цього міста води у водосховищі вистачить всього на неповних 3 місяці. А якщо врахувати, що штучна водойма може живити Судак, Феодосію і Керч, то запасів може не вистачити і на місяць.

Мабуть, тому в Сімферополі регулярно відбуваються аварії на мережах водопостачання, що призводить до частого відключення води. Так сталося і 19 липня. Після оголошення про аварію, в більшості мікрорайонів міста обмежили подачу прісної води. Обмеження також торкнулися сіл Зарічне, Піонерське, Добре, Цегляне. Як довго будуть проблеми з водопостачанням в даних районах, сімферопольська адміністрація не повідомляє.

Стара добра байка комунальників, щоб відмивати гроші, працює тепер на “чесне слово” окупаційної влади. Вони, нібито, “вирішили проблему з водопостачанням на півострові” бурінням свердловин, перекачуванням води з водосховищ, збором дощової води, але, от біда, трапилася “аварія”. Не виключено, що розрив труб або вихід з ладу насосної станції дійсно міг статися, проте в розпал туристичного сезону, під час піку сонячної активності, посухи, адміністрація міста не може вирішити проблему в найкоротші терміни. Все це дуже підозріло.

Джерело.

Categories
Ексклюзив Україна

Відеопривітання президента з річницею хрещення Київської Русі

Володимир Зеленський записав вітальне відео, адресоване українському народу, в якому він згадав історію хрещення Київської Русі-України.

“Князь Володимир зробив цивілізаційний вибір. І через тисячу років після нього Україна є демократичною державою, територією свободи і поваги, де існує релігійне різноманіття і міжконфесійна злагода”, – сказав Зеленський.

Categories
Ексклюзив Україна

Кудрицький: в Україні вже усвідомили, що об’єднання з ENTSO-E точно відбудеться

На шляху до інтеграції з європейською енергомережею лишилося пройти ще три ключові кроки: отримати висновок про технічну готовність, сертифікувати «Укренерго» та пройти тест енергосистеми у ізольованому режимі.

Кудрицький: в Україні вже усвідомили, що обєднання з ENTSO-E точно відбудеться

Україна в 2023 році готується стати частиною європейського енергетичного простору – cпільної континентальної мережі операторів системи передачі електроенергії ENTSO-E. Після синхронізації українські виробники електроенергії отримають доступ но нових платоспроможних ринків, а трейдери і споживачі – до нових постачальників з різноманітними умовами. Також зникне необхідність обмежувати імпорт з Білорусі та Росії, адже Україна фізично від’єднається від об’єднаної з ними енергомережі.

Як технічно відбуватиметься об’єднання, які завдання потрібно виконати Україні та які підводні камені можуть виникнути на шляху до синхронізації – розповів «Українській енергетиці» голова правління ПрАТ «НЕК «Укренерго» Володимир Кудрицький.

Як влаштовані енергосистеми України та Європи? Чи є якась принципова різниця між ними?

– Енергосистема України поділена на дві частини. Основна – «Об’єднана енергосистема України» (ОЕС України), на яку припадає близько 96% обсягів споживання. Інша частина – «острів Бурштинської ТЕС». ОЕС України та «острів» повністю відокремлені один від одного, між ними немає фізичних перетоків електроенергії. Водночас «острів Бурштинської ТЕС» фізично з’єднаний (синхронізований) з енергосистемою Європи, а ОЕС України – з енергосистемами Росії, Білорусі та Молдови.

І ОЕС України, яка з’єднана з Росією та Білоруссю, так і «острів Бурштинської ТЕС», що з’єднаний з Європою, працюють з однаковою частотою — 50 Гц, але вони не синхронізовані. Це означає, що з обох боків електричні генератори обертаються з однаковою частотою, але при цьому не синхронно.

Щоб було зрозуміліше, можна навести аналогію із серцями двох людей: у нас з вами може бути однаковий сердечний ритм (70 ударів на хвилину), але це не означає, що наші серця б’ються синхронно. Швидкість однакова, але удари — не синхронні.

Але коли ОЕС України буде об’єднано (синхронізовано) з енергосистемою Європи, з точки зору фізики ми отримаємо єдиний енергетичний простір, в якому всі елементи, всі мережеві підстанції, вся інфраструктура в Україні, Чехії, Іспанії, Італії та інших країнах Європи матимуть фізичний зв’язок та працюватимуть синхронно.

Що технічно необхідно зробити, щоб синхронізувати нашу енергосистему з енергосистемою Європи?

– Фактично, нам треба від’єднати декілька ліній з Росією та Білоруссю, а також з’єднати декілька мережевих елементів на західній Україні, які розділяють «острів Бурштинської ТЕС» та ОЕС України.

Підготовка  до синхронізації – технічно дуже складний процес. Адже для того, щоб тебе приєднали, всередині країни стабільність енергосистеми і правила, за якими вона управляється, мають повністю відповідати правилам і стандартам, за якими працює європейська енергосистема. Європейці повинні розуміти, що ми не станемо для них проблемою.

Ще один аспект — інтеграція ринків.

Нам би ніхто не дозволив об’єднатися з ENTSO-E, якби дизайн нашого ринку електроенергії не співпадав з тим, що працює в Європі.

Європейці говорять, що ми маємо відповідати їх вимогам і з технічної, і з інституційної точки зору. І реформа 2019 року (початок роботи нової моделі ринку після набуття чинності основної частини Закону України «Про ринок електричної енергії» — ред.) як раз була покликана гармонізувати роботу ринків України та Європи.

У яких саме точках відбуватиметься з’єднання з Європою?

– В трьох точках, які знаходяться на периметрі «острова Бурштинської ТЕС».

Точки з’єднання Української енергосистеми з ENTSO-E. Ілюстрація “Укренерго”

Перша – підстанція (ПС) 750 кВ «Західноукраїнська», на якій є дві відкриті  розподільчі установки  (ВРУ) 750 кВ і 330 кВ. Кожна ВРУ фізично розділена на дві частини так, що одна – працює на ОЕС України, а інша – на «Острів Бурштинської ТЕС», що з’єднаний з енергосистемою Європи. Потрібно зробити так, щоб обидві розподільчі установки були з’єднані.

Друга – повітряна лінія (ПЛ) 220 кВ Львів Південна – Стрий. Зараз один її кінець знаходиться в ОЕС України (це ПС 330 кВ «Львів Південна»), інший – в зоні «острова Бурштинської ТЕС» (ПС 220 Кв «Стрий»).

Третя точка, де ми з’єднуємося з Європою, це, власне, сама Бурштинська ТЕС, на якій також є розподільча установка, що розподіляє електроенергію з ТЕС по різних лініях. Вона зараз такожяк і ВРУ на ПС 750 кВ «Західноукраїнська», розділена на дві частини.

Отже, усе необхідне обладнання фізично уже є?

– Так, на ньому лише потрібно відновити зв’язок та ввімкнути відповідний вимикач.

Багато говорять про те, що енергосистема України суттєво зношена, чи може це бути проблемою? Наскільки ми підготовлені до синхронізації?

– Якби наша інфраструктура була занадто застаріла, ненадійна та працювала б нестабільно, то, повірте, ми не отримали би підписи більшості системних операторів зони континентальної Європи ENTSO-E під Угодою про умови майбутнього об’єднання української та європейської мереж.

У європейських країнах не все технічне обладнання є супер сучасним, та не всі повітряні лінії нові. Але це не означає, що ця інфраструктура не надійна. І важливо розуміти, що у ENTSO-E відсутня вимога до нас, щоб усі електростанції та підстанції в Україні стали абсолютно новими.

В цьому контексті синхронізація не означає, що повинні бути якісь глобальні зміни. Насправді всі необхідні інвестиції в розвиток мережі нами вже зроблені. Європейські вимоги означають те, що коли в енергосистемі щось трапляється, то реакція енергоблоків теплових, атомних, інших електростанцій має бути адекватною. Тобто, наприклад, якщо у нас аварійно відключили якийсь енергоблок, то усі інші мають підхопити цю потужність і збільшити своє навантаження, щоб компенсувати цю втрату. Тут важлива, наприклад, швидкість реакції, тобто, швидкість, з якою вони наберуть потужність. А також низка інших параметрів. Такі параметри і є предметом дослідження можливості синхронного об’єднання енергосистеми України та Європи, яке зараз проводить Консорціум операторів системи передачі ENTSO-E. У 2019-2020 роках для цього дослідження «Укренерго» збирало та підготовило дані, на основі яких тепер створено математичну модель нашої енергосистеми і проводяться розрахунки її статичної і динамічної стійкості при синхронній роботі з європейською мережею.

В результаті цього дослідження європейці хочуть зрозуміти, чи адекватно наша енергосистема реагує на збурення відповідно до тих стандартів і параметрів, які прийняті в європейській енергосистемі, а також як синхронізація вплине на стабільність європейської та української енергосистем.

Фінальний технічний вердикт європейців надійде у вигляді звіту щодо досліджень, які ENTSO-E роблять для нас. Цей звіт ми формально очікуємо восени, хоча влітку уже знатимемо попередній зміст та обговорюватимемо його висновки з європейцями.

Коли ми отримаємо фінальний звіт ENTSO-E, нас можуть попросити зробити декілька поліпшень, які зменшать потенційні технічні проблеми. Але ми очікуємо, що це не буде щось глобальне, і що ми все це встигнемо до 2023 року. Основні інвестиційні проєкти на стороні «Укренерго» та генерації вже реалізовані.

Тобто, висновок ENTSO-E буде переважно позитивним?

– Поки висновку немає, було б некоректно його обговорювати. Але з тої інформації, яку ми зібрали при тестуванні наших енергоблоків, можна припустити, що у нас є підстави для оптимізму. Ми вважаємо, що наша енергосистема здатна впоратися з можливими збуреннями, які можуть трапитися в ній. Тому приєднання України не спричинить проблем для європейців.

Що, окрім технічних заходів для виконання вимог ENTSO-E, ще потрібно зробити?

– У нас є ще кілька завдань. По-перше, ми маємо завершити сертифікацію НЕК «Укренерго» як оператора системи передачі європейського зразка. Регулятор уже прийняв попереднє рішення про сертифікацію за моделлю ISO. Тепер воно має бути підтверджено Секретаріатом Енергетичного співтовариства, а після цього – остаточно затверджено українським Регулятором.

Друге завдання – тестування роботи енергосистеми в ізольованому режимі. Ми маємо фізично від’єднатися від енергосистеми Росії та Білорусі, не приєднуючись до Європи. У такому стані наступного року ми маємо попрацювати декілька днів взимку і декілька днів влітку.

Багато хто в Україні вважає, що це свого роду тест на виживання. Треба сказати, що для будь-якої енергосистеми робота в ізольованому режимі – дійсно певний технічний виклик. Але ідея цього тесту зовсім інша.

ENTSO-E уже проводило тести наших енергоблоків. Але це відбувалося в режимі певної програми. Кожен блок тестувався ізольовано, у відриві від решти енергосистеми. Тепер європейці хочуть перевірити ті дані, які ми зібрали для створення математичної моделі енергосистеми, у режимі реального часу. Це робиться для того, щоб подивитися, як в реальній робочий ситуації в енергосистемі ці блоки поводять себе у сукупності. Чи підтверджуються ті параметри та характеристики, які ми зібрали, тестуючи їх ізольовано, при роботі разом.

Коли ти приєднаний до енергосистеми Росії та Білорусі, якась проблема в українській енергосистемі у разі її виникнення може бути компенсована перетоком потужності з сусідньої енергосистеми. Тому для того, щоб діагностувати, чи є проблеми в українській енергосистемі, її треба буде відключити від сусідніх енергосистем та подивитися, як вона сама себе балансує.

Чи братиме участь у тестах Бурштинський енергоострів, якщо він уже і так синхронізований з ENTSOE?

– Наша позиція, що так має бути. Його будуть приєднувати до української енергосистеми. І ми тестуватимемося разом з Молдовою.

З Молдовою?

– Так, Молдова приєднується разом з нами. Проєкт насправді називається «Cинхронізація енергосистем України і Молдови з енергосистемою континентальної Європи» Передбачається, що коли ми приєднаємося до ENTSO-E, Україна буде очолювати відповідний контрольний блок. Ми будемо забезпечувати балансування своєї енергосистеми та відповідати за балансування молдовської.

Чи є ризик, що коли ми від’єднаємося від Росії та Білорусі, вони не захочуть включати нас назад?

– Я думаю, що це тестування не є чимось екстраординарним або таким, що суперечить нашим договорам про паралельну роботу з Росією та Білоруссю. Ми можемо в межах діючих контрактів надіслати їм запит, що на визначене число днів ми виходимо в ізольовану роботу. Програму відключення наших ліній ми у плановому режимі погодимо із ними. Підготовка буде відбуватися заздалегідь, це не буде сюрпризом для операторів енергосистем РФ та РБ. З цієї точки зору я не бачу причин, чому вони можуть не включити нас назад.

Наразі, поки ми працюємо разом з Росією та Білоруссю, у нас є певна пропускна потужність на межі з цими країнами, з якою ми, у разі необхідності, можемо отримати перетоки, імпорт чи аварійну допомогу. Чи буде достатньо для цих цілей тих потужностей, які будуть доступні після об’єднання з ENRSOE?

– У 2016 році проводилися дослідження. Відповідно до них, у нас є близько 2,2 ГВт пропускної спроможності  міждержавних ліній з Європою. Зараз з Білоруссю та Росією у нас сумарно 2,7 ГВт. Це майже те саме. Критичного зниження пропускної здатності транскордонних перетинів не відбудеться. Тим більше, треба розуміти, що у нас навіть взимку вся пропускна спроможність з Росією та Білоруссю не використовується. Тому ми не маємо відчути дефіциту порівняно з сьогоднішньою ситуацією.

З іншого боку, очевидною перевагою приєднання до ENTSO-E буде те, що будуть можливі і імпорт, і експорт на ринкових засадах. Фактично комерційні перетоки між Україною та країнами ЄС будуть визначатися ціною електроенергії на різних ринках.

Наприклад, якщо в українській енергосистемі ціна буде вищою, ніж у Словаччині, буде імпорт. Якщо в українській енергосистемі ціна буде нижчою, то, відповідно, буде відбуватися експорт. Виробники будуть шукати можливість продати свою електроенергію. Це буде зовсім інша реальність з точки зору ринку. Якщо сьогодні білоруські та російські виробники не можуть брати участь в роботі українського ринку через особливості їх внутрішнього законодавства, то після синхронізації європейські виробники та трейдери зможуть це зробити. Це, з одного боку, створить додаткову конкуренцію на внутрішньому ринку, а з іншого – наші електростанції отримають додаткові ринки збуту.

Йдеться  також і про збут надлишкової електроенергії. Наприклад, як у травні-червні 2021 року. Якби ми зараз були синхронізовані з Європою, ми б, напевно, могли експортувати певні обсяги у ті країни, де ціна є набагато вищою.

Ви зараз говорите про «зелену» генерацію? Тобто, з приєднанням нових таких потужностей треба зачекати до об’єднання з європейською енергосистемою?

– Вирішальним фактором є наша оцінка, чи здатна наша енергосистема за поточних умов поглинути додаткові потужності з відновлюваних джерел. Протягом березня-травня ми досить активно обмежували таку генерацію. І робили ми це уже після того, як вичерпали усі доступні ресурси з балансування енергосистеми. Очевидно, що на сьогодні енергосистема України без об’єднання з Європою підійшла до межі, коли вона не може приймати нові «зелені» потужності.

Але, якщо ми приєднаємося до ENTSO-E, з’явиться можливість продавати цю електроенергію замість того, щоб обмежувати її. Так, за не дуже високою ціною. Але це краще, ніж взагалі не виробляти і все одно компенсувати виробникам вартість «зеленого» тарифу.

«Укренерго» твердо переконане, що об’єднання відбудеться у 2023 році, без затримки?

– Що стосується проекту синхронізації, завжди було багато критики і завжди казали, що щось неможливо. Просто мінялися версії: спочатку казали, що неможливо буде підписати договір з ENTSO-E про умови синхронізації, потім –  що у нас старі енергоблоки, які не пройдуть тестування, наступна версія – що не буде сертифікації, бо ринок працює некоректно. Тепер кажуть: ви не зможете пройти тест в ізольованому режимі, бо це треба півроку чи рік так працювати. І так далі.

Мені здається, що зараз уже і учасники ринку, і органи влади усвідомили, що синхронізація відбудеться. Тож ми працюємо над досягненням цієї мети. У 2023 році ми маємо перейти на паралельну роботу з європейською енергосистемою.

У скільки коштів загалом нам обійдеться синхронізація?

– Дивлячись, як рахувати. Були заходи, що потрібні для ENTSO-E, але так само вони були потрібні і для енергосистеми самі по собі. Наприклад, та ж реконструкція систем керування на енергоблоках. Або спорудження підстанції 500 кВ «Кремінська», яка об’єднала північ Луганщини з рештою енергосистеми.

Якщо рахувати усі такі проекти, що мають подвійну мету, то це десь 350-360 млн євро за всі роки. Якщо брати ті витрати, які ми понесли, власне, на ENTSO-E, це фактично лише витрати на дослідження і тести енергоблоків. Ці витрати вкладаються у 10-15 млн євро. З них велика частина профінансована грантами USAID та USEA, ще частина – кредитні кошти Світового банку. Тобто, фінансове навантаження на нас і на споживача є практично непомітним. Це дуже невеликі кошти порівняно з тим, що ми можемо отримати в результаті майбутньої торгівлі з ринками Європи.