Categories
Авторське Кримський півострів

Бруд і безпорадність. Девіз окупантів.

Серед причин, що вплинули на водний баланс півострова та викликали дефіцит води, поруч з глобальним потеплінням, посухою останнього року, військовою експансією окупанта та провалом «господарювання» окупаційної влади, стоїть проблема перенаселення Криму.

Замість довоєнної чисельності постійного населення Кримського півострова 2 350 000 504 чоловік, зараз маємо справу з де-факто наявними населенням, як мінімум, в 3 100 000 чоловік. За роки окупації АР Крим та міста Севастополь населення півострова за рахунок міграції з РФ зросла мінімум на мільйон чоловік. Але це ще не все…

Згідно з російською статистикою, всього в 2020 році в Криму побувало 6,3 мільйона туристів. В цьому році влада Криму прогнозує туристичні відвідини півострова близько 9 мільйонами росіян. Практично всі традиційно «туристичні» країни закрили свої кордони у зв’язку з пандемією, тому росіяни їдуть відпочивати на окупований півострів.

Ще в квітні цього року «глава» Криму Сергій Аксьонов заявив, що півострів готовий приймати до 10 мільйонів туристів щороку. М’яко кажучи, це не зовсім відповідає дійсності. Безперечно, окупаційна влада готова «прийняти» і 10 і 20 мільйонів. Для них це спосіб власного збагачення. Чим більше туристів з Росії відпочине в Криму – тим більше грошей попаде до провладних кишень. Але інфраструктура півострова не здатна витримати таку кількість людей. В тому числі і водогони та каналізації.

Інфраструктура переважно радянських часів не відповідає кількості непланових новобудов, міні-готелів та апартаментів, які так полюбляє окупаційна влада. Все це навантаження лягає на старі очисні споруди.

Десь поставили свої, десь ні, і каналізація зливається прямо в море та річки півострова.

Кількість грошей, які виділяються на вирішення проблеми очисних споруд, вражає, але не робиться практично нічого. Тотальне розкрадання коштів та популістські розмови. Достатньо згадати хоча б історію з зниклими в московському банку двома мільярдами рублів, які були призначені для ремонту основних очисних споруд Севастополя – «Південні». І це лише один зі скандалів. Очисних споруд немає, і невідомо, коли вони будуть – не тільки в Севастополі, а й у Криму в цілому.

Водогони Криму знаходяться в аварійному стані. За оцінками експертів близько 50% води втрачається в процесі транспортування до споживача. Але окупаційній владі не до ремонту та реконструкцій.

За словами віце-прем’єр-міністра — міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексія Резнікова, запасів води і можливості її природним шляхом отримати цілком достатньо в Криму. «Ми провели не одну перевірку, не одну експертизу від фахівців, в тому числі від тих, хто працював в Криму безпосередньо в тих організаціях» – розповів Олексій Резніков.

Потрібно лише піклуватися про стан інфраструктури та забезпечувати якісне та повноцінне відновлення водного ресурсу і не перетворювати окупований півострів на мілітаризовану туристичну Мекку.

Тому проблема водопостачання та захисту водного балансу півострова, яка виникла в окупованому Криму, цілком на совісті путінського Кремля та проросійської «нової влади». Але їм немає ніякого діла до проблем кримчан. Бо «воно не своє». Крим відверто та нагло вкрадений у України. Тому надії кримчан на попередження гуманітарної катастрофи та на поліпшення стану з водопостачанням напряму пов’язані з поверненням до складу незалежної України.

Автор: Юрій Федоренко.

Categories
Авторське Ексклюзив

Громадська спілка РПЦвУ «Миряни» та запланований т.зв. «Чорногорський сценарій»

Як і очікувалося, новостворена громадська організація «Миряни», на чолі з РПЦвУ, дуже швидко і дуже ґрунтовно увірвалася в інформаційний потік українського сегмента.

ГО “Миряни”, було засновано на початку цього року, хоча свою активну діяльність організація розпочала лише на початку червня. І почала її з вже нам добре відомих наративів, спрямованих на дестабілізацію суспільно-громадського порядку в Україні, що в свою чергу, при позитивному розвитку подій для даної структури, має на меті як мінімум зірвати візит Вселенського патріарха в Україну, на 30-річчя Незалежності, а як максимум — реалізувати у нас в країні т.зв. «Чорногорський сценарій».

Про те, що РПЦвУ намір реалізувати в Україні «Чорногорський сценарій» стало очевидно досить давно. Це було очевидно ще на початку 2020 року. Причому, проєкт цей зародився відразу після того, як в самій Чорногорії його успішно вдалося реалізувати Сербській православній церкві, під пильним наглядом РПЦ і ГУ ГШ ЗС РФ (ГРУ), агенти якого навіть проводили консультації з сербським духовенством, і так само з РПЦвУ.

Саме митрополит РПЦвУ Онуфрій був відправлений патріархом Кирилом в Чорногорію для участі в комплексі пропагандистських акцій спільно з митрополитом Чорногорським і Приморським Амфілохієм (Радовичем). Але, пандемія коронавірусу і суворі карантинні заходи завадили РПЦвУ реалізувати даний сценарій, обмеживши цей період лише інформаційними кампаніями.

З іншого боку, пандемія дозволила РПЦвУ провести найширший спектр епідеміологічних диверсій.

Так, під патронатом РПЦвУ, починаючи з 2020 року, поширювалися фейки, у зв’язку з прибуттям в Україну перших евакуйованих українців з Ухані, був реалізований терористичний акт, по сприянню максимальному зараженню прихожан коронавірусом на Вербну неділю та Великдень, з подальшою деструктивною інформаційною хвилею про «гоніння церкви». Почався новий етап дестабілізації нашої країни даною структурою. Причому його організатори навіть не приховують, що лекала зняті з «чорногорської» методички.

Варто відзначити, на початку 2021 року активна фаза діяльності ГО “Миряни” була знижена, оскільки саме в цей період мали місце внутрішні тертя в структурі, як філії, так і материнській компанії, з офісом в Даниловому монастирі. Зокрема, РПЦвУ перебувала в стані транзиту заступництва, від табору Вадима Новінського, який вважався до недавну абсолютним монополістом у релігійних питаннях філії РПЦ в Україні, до табору Віктора Медведчука.

Це, до речі кажучи, виявлялося і в методах, які РПЦвУ в своїх акціях запозичила у ОПЗЖ. Але, після того, як медійні майданчики Медведчука, 112UA. ZiK і NewsONE були закриті, головним рупором пропаганди «русского мира» в Україні стала саме РПЦвУ. По суті, на сьогодні, саме РПЦвУ має наймасштабнішу «аудиторію» з числа прихожан, яким під час проповідей, регулярно і масово, вливаються основні наративи російської пропаганди. Жоден телеканал Віктора Медведчука не міг похвалитися настільки широкою аудиторією, що опинилася одночасно під впливом тих, з ким і сперечатися заборонено — адже вони «святі люди!»

І під акомпанемент збігу всіх цих подій, виникає нова структура «Миряни», яка спочатку створювалася як рупор незгоди з перейменуванням УПЦ МП в РПЦвУ, але будучи багатопрофільною структурою, яка до того ж отримала медійну підтримку від тих, хто є розкритими агентами російської розвідки, буде охоплювати куди більше напрямків і цілей.

Очевидно, що однією з них є реалізація «Чорногірського сценарію» в Україні, або, хоча б його подібності. І головним рупором цього проєкту стане саме новий бренд РПЦвУ — «Миряни». Чи доречніше буде сказати – новий бренд російської розвідки в Україні, під прикриттям РПЦвУ.

Categories
Авторське Ексклюзив

М’ясники Білецького вбили підлітка

Погребинский объяснил, почему США могут признать «Азов» террористами |  Насправдi

Мало хто знає але 15 травня 2017 року в Маріуполі сталась подія, здатна змінити відношення до українських націонал-патріотів.

Цього дня біля кафе «Іліус» в Приморському районі Маріуполя група бійців «Азову» цинічно вбила учня будівельного коледжу Савченко Данила Сергійовича, 1998 р.н.
Перебуваючи у стані «ломки», компанія «Азовців» намагалась придбати наркоту. З цією метою вони зловили місцевого жителя – Миколу Ліготського та почали з ним «працювати». Не витримавши катувань озвірілих наркоманів, щоб полегшити власні страждання Ліготський сказав, що драг-дилера може знати його знайомий — Данило Савченко, який мешкав неподалік. Це зберегло життя Ліготського, але призвело до загибелі ні в чому не повинного Данила.
Для початку кривавих розборок, які супроводжувались катуваннями та подальшим жорстоким вбивством маріупольчанина, «Азовцям» було достатньо «показів» приятеля загиблого — Миколи Ліготського.
Виманивши Данила Савченко з дому під приводом спілкування з Ліготським, «Азовці» закатували його до смерті на пустирі неподалік від кафе «Іліус» та авто мийки «Бриз». Можливі свідки нацистів не турбували, бо вони були впевнені, що їх «білий вождь» Білецький через свої зв’язки в МВС «відмаже» своїх васалів. Ця впевненість у власній безкарності була доведеною до абсолюту — під час катувань нелюди навіть відповідали на телефон Данила. Хлопцеві першою зателефонувала бабуся Н.Криленко, з якою він жив, а потім — родичі та приятелі, які почали розшукувати Данила, бо той вийшов «на 5 хвилин» та зник.
Така цинічна поведінка вбивць дозволяє зрозуміти звірячу сутність м’ясників Білецького, які вже втратили людську подобу.
Наступного дня місцева поліція виявила тіло, встановила та затримала підозрюваних у вбивстві. Нажаль, заслуженої кари вбивцям вдасться уникнути, оскільки цього ж дня до Маріуполя прибув лідер «Азову» Білецький у супроводі заступника Авакова – Трояна. Делегація одразу ж почала тиснути на місцевих, вимагаючи закрити справу. Сходу це у них не вдалось. Маріупольці не бажають жити під «беспределом» «Азову» та їм не потрібний розгул злочинності у рідному місті.
Відчувши опір місцевих правоохоронців, Білецький підняв по тривозі місцевий підрозділ «Азову» особисто надав наказ озброїтись та готувати штурм райвідділку.
Станом на вечір 16 травня, після особистих погроз Білецького та Трояна керівництву маріупольської поліції, та озброєного протистояння полку «Азов» з маріупольською поліцією, м’ясники Білецького вийшли на свободу.
Тепер ці звірі безкарно ходять по моєму місту та дивляться у очі мешканцям.
Я та мої друзі-патріоти з Маріуполя з перших днів підтримали Революцію Гідності. З перших днів ми боронили нашу свободу. Ми завжди з розумінням ставились до окремих «перегибів» в роботі «Азову». Ми розуміємо що зараз йде війна, а на війні як на війні. Але це вбивство стало останньою краплею.
Не за це стояв Майдан.
Не таких «патріотів» потребує Україна.
Україна – понад усе. Повторюю – Україна, а не горстка озброєних відморозків під керівництвом Білецького, який здається остаточно увірував у власну «обраність».

Авторство анонімне. Джерело.

Categories
Авторське Росія

Вагнерівці Пригожина зламали WhatsApp зятя Сергія Лаврова

Третього серпня 2021 року на сторінці пресслужби компанії «Конкорд», яка є онлайн-резиденцією Пригожина, з’явилася чергова погроза на адресу журналістів, які розслідують убивство своїх колег Орхана Джемаля, Кирила Радченка та Олександра Расторгуєва в ЦАР.

Днями в російському виданні «Новая газета» журналіст-розслідувач Денис Коротков опублікував своє чергове розслідування про злочинну діяльність «групи Вагнера» та її інвестора Євгенія Пригожина. Коротков вивчив документи однієї з кримінальних справ про злом смартфона, який належав одній непростій особі. У своєму тексті Коротков не називає прізвища Євгенія Пригожина, але підводить фактами до очевидного розуміння того, що саме власник «групи Вагнера» міг бути замовником зламу чужого смартфона.

Як повідомляє Коротков, у справі про неправомірний доступ до комп’ютерної техніки, який карається за статтею 272 Кримінального кодексу Росії та обіцяє 5 років колонії, судили аж вісьмох осіб. Усі восьмеро становили ланцюжок, за яким дані для зламу месенджера WhatsApp та скачаних переписок передавалася від виконавців до замовників.

Пригожин проти журналістів

Денис Коротков — це російський журналіст із Санкт-Петербурга, який раніше працював у пітерському виданні «Фонтанка.ру», але після погроз із боку тих же «вагенрівців» був змушений змінити місце проживання. Пізніше він влаштувався на роботу до «Нової газети».

Причиною погроз з боку невстановлених осіб, які, ймовірно, пов’язані з Євгенієм Пригожиним, стала професійна діяльність Короткова у «Фонтанці.ру», де він із 2014 року активно й наполегливо писав розслідування про російську групу найманців, яку на замовлення Пригожина зібрав колишній боєць спецназу ГРУ, нацист РФ Дмитро Уткін із позивним «Вагнер».

Після чергової статті Дениса Короткова про злочини «групи Вагнера» в Україні та Сирії, в російській блогосфері почали поширювати адресу місця проживання журналіста, що, поза всяким сумнівом, можна було розцінювати як загрозу життю журналіста.

Тоді, у листопаді 2017 року, перебуваючи у статусі заступника міністра інформаційної політики, я направив електронного листа керівнику журналістського об’єднання European Federation of Journalists Рікардо Гуттіерешу із проханням звернути увагу на цей кейс, оскільки розкриття злочинів «групи Вагнера», які здійснювалися по всьому світі, було одним із пріоритетів інформаційної безпеки України.

На жаль, пан Гуттіереш так ніколи й не надіслав відповіді. Про жодні дії міжнародних журналістських організацій на захист Короткова мені також не відомо. Однак Коротков не зупинив своєї роботи і продовжив розслідування щодо «Вагнера» вже в іншому виданні.

До слова, слід сказати, що видання «Фонтанка.ру», де працював Коротков, хотів купити особисто Євгеній Пригожин, щоби, таким чином, заткнути рота розслідувачам. У результаті продаж відбувся, однак власником став інший медіамагнат — Віктор Шкулев.

Про ступінь зв’язків між Шкулевим та Пригожиним можна дискутувати. Однак цікавим фактом є те, що журналістка видання «Фонтанка.ру» Юлія Нікітіна здійснила візит до ЦАР для розслідування вбивства її колеги Орхана Джемаля з Центру управління розслідуваннями, що належав Ходорковському, саме за підтримки «Федерального агентства новин», яке фактично належить саме Пригожину.

Кого «зламав» Пригожин?

Денис Коротков повідомляє, що в матеріалах кримінальної справи, з якими він ретельно ознайомився, фігурує номер телефона жертви злому та викрадення даних.

Це був номер корпоративного клієнта мобільної мережі «Білайн» — російської компанії ТОВ «Марафон Групп». Сам номер телефона (+79039680872) також є в матеріалах справи, і, за даними Короткова, він абсолютно точно належить акціонеру, партнеру та президенту ТОВ «Марафон Груп» Олександру Винокурову.

Сервіс GetConnect підтверджує, що цим номером телефона користується саме Олександр Винокуров.

Тридцятивосьмирічний Олександр Вінокуров є талановитим російським підприємцем, однак широкому загалу він відомий завдяки своїм родичам. По-перше, завдяки своєму батьку Семену Винокурову, якого вважають патріархом російської фармакологічної галузі. А по-друге, завдяки своїй дружині — Катерині Сергіївні Винокуровій (у дівоцтві — Лавровій), яка є донькою міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова. Попри значні здобутки на комерційній ниві, в російських медіа його так і продовжують називати — «зять Лаврова».

Саме у дні, коли вийшло розслідування Короткова, стало відомо, що президента й основного власника інвестиційної компанії Marathon Group Олександра Винокурова призначено на посаду голови комісії Російського союзу промисловців і підприємців (РСПП) з торгівлі і споживчого ринку. Про це повідомила Асоціація компаній роздрібної торгівлі (АКОРТ), яка об’єднує провідні російські торговельні мережі. Винокуров також є членом ради директорів «Магніту», одного з найбільших російських ритейлерів, а Marathon Group — один із акціонерів цієї компанії.

Іншими словами, Винокуров має значний вплив на російський бізнес у сфері ритейлу й торгівлі. Однак усе ж таки Сергій Лавров є набагато цікавішим об’єктом дослідження. Саме тому Коротков припускає, що Пригожину міг бути цікавим як сам Винокуров і його бізнес-стратегії, так і спроба довідатися інформацію про його тестя — міністра іноземних справ Росії. А зважаючи на масивну діяльність Пригожина далеко за межами Російської Федерації, за яку регулярно доводиться відбиватися на пресбрифінгах Марії Захаровій, власник «групи Вагнера» може бути зацікавленим у тиску на міністра іноземних справ Росії.

Вагнерівці зламують смартфон зятя Лаврова

Журналіст Денис Коротков пише, що двома з восьми фігурантів кримінальної справи, порушеної через злом смартфона Винокурова, є 33-річний Ткаченко Андрій Андрійович та 51-річний Малолетко Олександр Григорович. Вони виступали кінцевими ланками передачі даних зі зламаних переписок та месенджерів Винокурова.

Щодо обох фігурантів Коротков провів власні розслідування, засновані на отриманні білінгів їхніх телефонних розмов та аналізу перельотів літаками. Він виявив, що і Ткаченко, й Малолетко постійно перетиналися з іншими співробітниками імперії Євгенія Пригожина. А з деякими з них регулярно літали одними й тими самими літаками.

Так, Андрій Ткаченко у 2015-2016 роках літав до Краснодара й Ростова, де були розташовані постійні бази військових підрозділів, що здійснювали агресію проти України. А в 2017-2018 роках Ткаченко з тими самими попутниками літав уже в Бейрут і Стамбул, а після того в Дубай та Доху, зупиняючись у місцях призначення на три-чотири дні. За словами Короткова, розслідувачі виявили, що у списках пасажирів рейсів Ткаченка постійно знаходилися прізвища раніше встановлених бійців «групи Вагнера».

Коротков не виключає, що супутники Ткаченка могли бути бійцями особистої охорони Євгенія Пригожина. Так, у квітні 2019 року двоє з них супроводжували «путінського кухаря» із сином та посла Судана до ООН при перельоті в Хартум на приватному літаку з бортовим номером M-SAAN.

На рейсі Москва — Бейрут — Москва, який відбувся 13 січня 2017 року (і 16 січня 2017 року назад), разом із Ткаченком летіли не тільки бійці «групи Вагнера», але й Рафаель Слайманов — із листопада 2019 року — генеральний директор компанії ТОВ «Євро Поліс», яка належить Пригожину. До листопада 2019 року журналістам не було відомо про участь Слайманова у проєктах Пригожина. А виявилося, що він почав працювати на «кухаря Путіна» більш ніж за два роки до свого офіційного призначення.

Що ж стосується Олександра Малолетко, то про його участь у процесі стало відомо від джерел журналістів. Адже офіційно його прізвище в документах справи не траплялося. Його називали здебільшого «невстановленою особою», якій Андрій Ткаченко пересилав білінги та архів повідомлень WhatsApp Олександра Винокурова.

Той самий Ткаченко, ймовірно, здав свого «старшого партнера» Малолетка на допитах, інформацію про які здобув Коротков. Справа на Малолетка, як на невстановленого члена угрупування, була виведена в окреме провадження за тією самою статтею 272 Кримінального кодексу РФ, за тиждень до того, як основну справу було передано до суду.

За цією «окремою справою» Малолетка з «невідомої особи» зробили відомою й навіть оголосили обвинувачення та направили в СІЗО в лютому 2021 року. Однак менш ніж за місяць у апеляційній інстанції арешт Малолетка скасували та відправили під домашній арешт. А 16 червня 2021 року суддя Митіщенського міського суду Ольга Дегтярьова повернула справу для виправлення недоліків обвинувального акту до прокуратури, де справа, вочевидь, і буде похована.

З 1990 по 2004 рік Олександр Малолетко служив в оперативно-пошуковому управлінні (ОПУ) міліції Ленінграда, займаючись переважно зовнішнім спостереженням у ролі оперативного водія. Після звільнення у 2004 році Малолетко пішов до приватних служб безпеки й після кількох місць приватної роботи потрапив до структури Євгенія Пригожина ТОВ «Головна лінія», яка виконувала контракти на постачання харчування для Міністерства оборони Росії.

Там він почав працювати водієм та виконувати різні завдання свого шефа, просуваючись по службі. За словами Короткова, в телефонних записниках своїх додзвонювачів Малолетко записаний як «Александр Приг», «Спец. Поручения Сб Питер» або «Саныч Личн».

Малолетко є засновником та гендиректором ТОВ «Ретро», яке володіє тільки автомобілем Mercedes-Benz GLЕ 400 4МАТIС чорного кольору. Однак крім цього він нагороджений трьома орденами Мужності. Де він міг їх отримати — не відомо (хоча цілком зрозуміло). Оскільки за період його офіційної роботи у правоохоронних органах Росії таких записів не зафіксовано.

Крім того, Малолетко також нагороджений «Хрестом військової звитяги», який йому вручив президент ЦАР Фостен-Арканж Туадера, де «група Вагнера» здійснює військові злочини проти цивільного населення. Про нагородження стало відомо зі слів представника «Союзу офіцерів за міжнародну безпеку» Олександра Іванова.

Журналіст «Нової газети» також зазначає, що радник президента ЦАР Валерій Захаров, як і Малолетко, є колишнім співробітником міліції Санкт-Петербурга. Ба більше, вони проходили службу в один час. Тож із високою ймовірністю можна сказати, що вони близько знайомі й Малолетко міг рекомендувати Захарова для роботи на Пригожина.

Вседозволеність Пригожина

Третього серпня 2021 року на сторінці пресслужби компанії «Конкорд», яка є онлайн-резиденцією Пригожина, з’явилася чергова погроза на адресу журналістів, які розслідують убивство своїх колег Орхана Джемаля, Кирила Радченка та Олександра Расторгуєва у ЦАР. Пригожин обіцяє «відірвати їм брудні язики», якщо його будуть торкатися звинувачення у вбивстві журналістів.

Окрім постійного тиску на журналістів та розслідувачів, який Пригожин здійснює за допомогою підконтрольних судів, він, імовірно, здійснює тиск і на судову систему.

Виведення кримінальної справи на близького до Пригожина Олександра Малолетка в окреме провадження було, очевидно, зроблено, щоб відмазати останнього від відповідальності. В той час як усі інші фігуранти отримали на повну котушку. Саме через це, ймовірно, Андрій Ткаченко залишився незадоволеним та на допитах назвав прізвище Малолетка. Однак Пригожин зміг відмазати свого співробітника і в цьому разі.

Жертва злому — Олександр Винокуров — відмовляється щось коментувати. Однак сам факт викриття атаки на зятя міністра закордонних справ — це ще одне підтвердження війни Пригожина з іншими представниками російського топполітикуму, за допомогою якої він намагається зміцнити свій вплив в економічній та політичній сферах.

Джерело.

Categories
Авторське Росія

Секретна армія Путіна в деталях

Приватні військові компанії зайняли міцні позиції в сучасному світі. Вони є частиною гібридних воєн, які не вщухають ось уже кілька десятиліть. Гібридні війни можна сміливо назвати логічним розвитком після масштабної Холодної війни між США і СРСР, але з істотними модернізаціями озброєння.

Регулярні збройні сили є занадто “грізним і не поворотким механізмом”. Сьогодні вони існують радше для гаранта безпеки, залякування, показових навчань, статей витрат держави. Чисельність їх занадто велика, а значить, будь-який супутник зможе помітити пересування військових. Чисельність також впливає і на швидкість пересування.

Інша справа ПВК. Маневрені, нечисленні, озброєні за останнім словом техніки. Вони стали зручним засобом для тих, хто бажає “не забруднити” руки і залишитися непоміченим там, де йому не місце. У світі існують безліч приватних військових компаній. Однак саме російські ПВК, є, по суті, злочинними угрупованнями, які не визнають навіть власну державу, хоч і регулярно використовує їх в своїх інтересах.

Мабуть, про ПВК Вагнера сказано і розказано вже досить багато. Проте для багатьох залишаються невідомими факти про членів цього угруповання.

Відомо, що “Босом” є Євген Пригожин, так званий “кухар Путіна”, впливовий бізнесмен, в минулому судимий. Лідером і головним командиром залишається Дмитро Уткін, на прізвисько «Дев’ятий», захоплений ідеями неонацизму і який з’являється на полі бою в формі СС. Незважаючи на скритність, він кілька разів був на офіційних прийомах в Кремлі, що влаштовуються Путіним.

Решта членів ПВК залишаються невідомими. Імена деяких з них розголошені, проте більш докладної інформації озвучено не було. Необхідно відзначити, що мова йде саме про командирів і про їхніх заступників, людей, які не тільки виконують, але і віддають накази.

Про рядових найманців розповідати більш докладно і детально не має сенсу. По-перше, вони виконують свою роботу тільки через гроші. По-друге, “текучка” кадрів в лавах ПВК настільки висока, що якби ви сьогодні дізналися б точні дані одного з бійців, висока ймовірність, що вже завтра його могло б не опинитися в лавах угруповання з різних причин.

Спочатку варто підкреслити той факт, що назва приватної військової компанії пішла від основного прізвиська Дмитро Уткіна – Вагнер. За деякими даними, таке прізвисько він отримав через любов до музики однойменного німецького композитора. Однак серед учасників військової компанії ніхто не називає угруповання позивним командира.

Та й сам командир в ПВК користується прізвиськом «Дев’ятий». Між собою найманці називають угруповання просто “Компанія” або “Контора”. Євген Пригожин – “Бос”, хоча, за словами деяких найманців, далеко не шанована людина серед бійців.

Варто також підкреслити любов більшості найманців до фашистської символіки. До речі, таким чином можна зрозуміти, де саме дислокувалися вагнерівці. Це ж пояснює велику повагу до «Дев’ятого», який набив на своєму тілі безліч фашистських татуювань.

Про це розповідають колишні найманці, які особисто зустрічалися з Уткіним. Примітно, що Володимир Путін мало не забороняє навіть згадувати фашистів, підписує закон про неможливість брати під сумнів перемогу СРСР у Великій вітчизняній війні і одночасно запрошує на зустріч в Кремлі «Дев’ятого», фотографується з ним, нагороджує його соратників. Неможливо, щоб президент не знав про прихильність Уткіна до нацистів, адже по мережі гуляють фото «Дев’ятого» з відповідними татуюваннями на тілі і в формі СС на полі бою.

Фото Дмитра «Дев’ятого» Уткіна з нацистськими татуюваннями і в формі СС на полі бою
Фашистські символи, залишені членами угруповання Вагнера на стінах будівель і на бойовому транспорті

Крім нацистської символіки і російських написів на стінах будівель, присутність вагнерівців можна визначити по фотографіях в соцмережах. Незважаючи на суворі правила щодо конфіденційності, ті, хто повинні стежити за їхнім виконанням – погано роблять свою роботу. Більш того, вони і самі нехтують правилами, які встановлюють.

Також існує низка пільг, що збільшуються у міру підвищення звання найманців. Деяким дозволяють навіть приїзд дружин на передову, щоб “підтримати бойовий дух”. Сам Уткін також показує приклад того, як робити не треба, фотографуючись і виставляючи селфі в інтернет.

З якою метою вагнерівці допускають такі банальні помилки по деконспірації, не зрозуміло. Однак це дає можливість ідентифікувати багатьох з них.

Таким чином вдалося дізнатися справжнє ім’я «Ровера», одного з ключових фігур в ПВК Вагнера. Його справжнє ім’я – Валерій Євгенович Чекалов. «Ровер» базується в Росії і діє в угрупованні як постачальник. Крім цього, на Чекалові лежить “велика” відповідальність. Він є генеральним директором фірми «Нева», яка, в свою чергу, володіє фірмою «ЄВРО ПОЛІС». «ЄВРО ПОЛІС» це, можна сказати, юридична назва ПВК Вагнера. Вона існує, щоб укладати контракти з “неіснуючим” угрупованням. Проте Чекалов виступає в ролі підставної особи в цих фірмах, адже справжнім власником фірм є Євген Пригожин:

На зображенні видно, що Чекалов і Слайманов числяться генеральними директорами фірм Пригожина

Іншим командиром, місце розташування якого стало відомо, є людина з позивним «Піонер». Він базується в Лівії на авіабазі Аль Джуфра. Це місце, куди прилітає «Дев’ятий» під час відвідування Лівії. «Піонер», по суті, є куратором ПВК Вагнера в Лівії. Відповідає за всі операції в країні і звітує особисто перед Уткіним.

Авіабаза Аль Джуфра в Лівії на мапі. Постійне місце розташування «Піонера» і головний штаб ПВК Вагнера в країні

Наступним в списку упізнаних командирів “Компанії” став «Банкет». Справжнє ім’я вагнерівця – Дмитро Олександрович Іванов. Командир також як і «Піонер» базується в Лівії і є зв’язковим між ПВК і ЛНА (Лівійська національна армія). Його постійним місцем проживання в країні є бункер, який розташований всього за півтора кілометра від головного штабу ЛНА. Його завдання – це забезпечення сприяння вагнерівцям силами місцевої армії.

Крім близькості до Лівійської національної армії, в деяких випадках вагнерівці базуються поруч зі своїми співгромадянами – співробітниками Міністерства оборони Росії і ГРУ РФ. При цьому в Кремлі продовжують заперечувати дійсність.

Близькість “офіційних” і “неофіційних” військових не видається дивною, адже міністр оборони Сергій Шойгу, разом з начальником Генерального штабу Валерієм Герасимовим повинні стежити за діями ПВК і “допомагати” виконувати волю головнокомандувача.

Існує навіть засекречена військова база, поруч з аеродромом аль-Мардж, на якій дислокуються військові Міністерства оборони, ГРУ і вагнерівці. При більш детальному розгляді, на знімку з супутника видно танки, БТР-и та іншу техніку.

Супутникові знімки секретної російської бази в Лівії, на якій базуються військові РФ і найманці з ПВК Вагнера
Фото здалеку на засекречену базу, а також фото головного в’їзду на ту ж базу

Крім уже згаданого місця об’єднання російських військових і вагнерівців, існують і інші. Це Біракський аеродром, розташований в пустелі, на півдні від міста Триполь; навчальна база при Тукра, на лівійському березі Середземного моря, на північному сході від Бенгазі; Карубський аеродром, на сході від Бенгазі, в пустелі Лівії.

Секретна армія президента Росії, під контролем Євгена Пригожина і командуванням Дмитра «Дев’ятого» Уткіна продовжує своє існування. У розслідуванні було показано, що найманці зовсім не є патріотами Росії. Їхня головна мета – гроші, як у будь-яких найманців. Більш того, багато вагнерівців – це відверті націоналісти, які можуть втілити свої ідеї в життя на полі бою проти людей іншої віри та національності. Також визначено, що як би російська влада не намагалася приховати факт причетності ПВК Вагнера до уряду, їм вдається приховувати це все гірше. В тому числі завдяки самим же найманцям. В існуванні “Компанії” вже не сумнівається ніхто. Метою таких розслідувань буде розкриття справжніх імен командирів, щоб люди знали своїх “героїв” в обличчя.

Джерело.

Categories
Авторське Без категорії Ексклюзив Київ Кібербезпека Корупція Кримінал Новини ОРДЛО

Позиція СБУ щодо останніх подій навколо екссудді М.Чауса

Служба безпеки України не «викрадала» колишнього суддю Дніпровського районного суду м. Києва Миколу Чауса, а діяла в межах закону та своїх повноважень.

Нагадаємо: саме СБУ з травня 2021 року здійснює досудове розслідування кримінального провадження за фактами викрадення екссудді Чауса та незаконного переправлення його через державний кордон.

У своїх діях Служба безпеки України виходить з того, що згідно з Конституцією України життя людини є найвищою цінністю. І співробітники СБУ виконували свої посадові обов’язки в рамках розслідування відповідного кримінального провадження. Будь-які спроби представити суспільству інформацію в іншому ключі є звичайними маніпуляціями.

Окремо звертаємо увагу на те, що вчора на гарячу лінію Служби безпеки звернулася особа, яка повідомила, що до однієї з селищних рад Вінницької області прибув чоловік, який представився Миколою Чаусом і попросив викликати саме співробітників СБУ.

Згодом слідчі СБ України отримали від Миколи Чауса дані, які свідчать про його викрадення, позбавлення волі та застосування до нього інших протизаконних дій. У зв’язку з відповідною заявою щодо пана Чауса вжито заходів для забезпечення його безпеки.

Зважаючи на його фізичний і моральний стан після тривалого позбавлення волі, наразі йому надається необхідна медична допомога. Про це окремо поінформовано дружину пана Чауса, слідчі СБУ знаходяться в постійному контакті з його родичами.

Служба безпеки України вживає необхідних заходів для встановлення всіх обставин викрадення екссудді Чауса, позбавлення його волі та встановлення осіб, які це скоїли.

Categories
Авторське

«Місіонери» чи іммігранти?..

10 речей, які варто знати про мормонських місіонерів - mormon.in.ua

Насправді нічого складного. Іноземець виявляє бажання здійснити місіонерську поїздку за кордон. Отримує право на проживання обраній країні на певний період. Власне це все – справу зроблено. Йому лишилось знайти хороший ВУЗ для отримання освіти. Обрати вигідний бізнес для інвестиції та знайти собі супутницю життя. Ще треба час від часу з’являтись на богослужіннях громади, яка несе за тебе відповідальність. 

Найгірше те, що такий порядок речей все частіше використовується іноземним духовенством, як спосіб вирішити власні проблеми. Проте, подібний спосіб часто не відповідає Законам України. 

Далі-більше фіксуються випадки запрошення релігійними об’єднаннями іноземців, які навіть не представляють релігійну конфесію, що їх запросила. І такі «запрошені» не проводять місіонерської діяльності. Вони навіть не дотримуються умов перебування в Україні. Більше того — вони проводять антиукраїнські акції та інші протиправні дії. Окрім того під прикриттям релігійної діяльності, іноземці облаштовують в Україні своє приватне життя. Налагоджують бізнес, часто кримінальний, та сприяють масовому приїзду співвітчизників. 

Нажаль, в Україні зараз склались дуже сприятливі умови для представників різноманітних течій та конфесій. Ментальність українського народу до мирного співіснування, повага до світової спільноти, забезпечили Україні статус справжньої правової держави. В Україні неможливе переслідування та гоніння за релігійною чи етнічною ознакою.

Релігія в усі часи та у всіх народах відігравала важливу роль в житті людини. Віросповідання впливало на всі аспекти життя – від виховання дітей і створення сім’ї до заснування держав та ведення війн. Віра об’єднує народи і таким чином може визначати політику держави.

Саме в такому середовищі хотіли б поширювати Боже слово іноземні місіонери. Вони здобувають авторитет серед місцевих мешканців, які перетворюють їх мало не в пророків. Але найзаповітніша мрія будь-якого «пророка» – знайти дружину в Україні. Тобто вони, «за покликом душі» приїздять до України. Тут «допомагають місцевому населенню у релігійних громадах». Але кінцевою метою є не «зцілити  віруючих громадян вірою у Господа», а просто лишитися в Україні, народити дітей та одружитися. 

Сучасне суспільство не осуджує громадян за шлюб з іноземцем. Не переслідує, якщо він є представником нетрадиційної для України конфесії. Але правоохоронні органи можуть засудити за інше. Наприклад, якщо в діях іноземних осіб виявлять ознаки незаконної легалізації. А ще за те, що такі місіонери часто маніпулюють громадою з метою власного збагачення. 

Діяльність таких осіб наносить шкоду не лише окремим громадянам, а і суспільству в цілому. А ще це загострює міжконфесійні взаємовідносини. Віруючі люди не помічають корисливих мотивів «лжепророків». Вони дозволяють використовувати себе, даруючи можливість псевдорелігійним діячам заробляти на своїй вірі.

Отже, як глибоко віруючим громадянам не натрапити на такий гачок? Відповідь проста – вимагати від своїх священнослужителів, пасторів чи релігійних лідерів неухильно дотримуватись Законів України. А ще, при запрошенні до громади іноземних місіонерів, слідкувати за іміджем громади. Не допускати використання релігійної громади для корисливих цілей.

Повага до державних звичаїв та законів лише сприятиме налагодженню корисних зв’язків з міжнародною спільнотою, а не закриватиме кордони.

Автор: Іван Крісантьєв.

Categories
Авторське Росія

Путінська концепція історії

12 липня на офіційному сайті Кремля опубліковано статтю Володимира Путіна «Про історичну єдність росіян і українців», яку він обіцяв написати в ході щорічної прямої лінії 30 червня 2021 року. У цій статі він розвиває свою улюблену популістську тезу про те, що росіяни і українці насправді – один і той же народ. С самого початку агресії «довічний» зайняв звичну для нього публічну позицію «я – не я, і хата – не моя!». «Іх там нєт!», «Право на самоопределение», «защита русского населения» та інші «дитячі відмазки» постійно лунають у офіційних виступах Путіна та набридлій усім кремлівській пропаганді. Цього разу Путін «розродився» на цілу статтю, де спробував довести, що українці – це ті ж самі росіяни. Ну, практично, ті ж самі. Зважаючи на те, що реальних аргументів цієї тези про «єдність» знайти неможливо, Путін пустів у хід різноманітні псевдоісторичні дитячі фантазії, намагаючись видати їх за потужні наукові міркування знавця. Але інфантільна псевдологіка Путіна виглядає непереконливо, місцями, смішно, місцями – страшно!

Як може бути людина такою лицемірною?! “Стену, возникшую в последние годы между Россией и Украиной, между частями, по сути, одного исторического и духовного пространства, воспринимаю как большую общую беду, как трагедию. Это прежде всего последствия наших собственных ошибок, допущенных в разные периоды”, – пише людина, яка напала на Україну. Яка вкрала Крим у «історично єдних українців»! Схоже на те, що розв’язання кривавої війни на Донбасі для Путіна є простою помилкою?! Та чи не забагато помилок допускає людина, яка вважає себе «довічним володарем Кремля»?!!

Стаття Путіна “Про історичну єдність росіян і українців”, вочевидь, адресована, в першу чергу, українському населенню. Про це каже той факт, що стаття опублікована на двох мовах – російською та українською. Усім зрозуміло, що цей «опус» – це частина інформаційної кампанії Кремля, запущеної у відповідь на активну і систематичну пропаганду офіційного Києва та одностайну позицію на підтримку інтересів суверенної України, яку демонструють лідери демократичного світу. Крім того, публікація спрямована на додаткову легітимізацію повернення Криму і активної позиції Москви по відстоюванню «інтересів російськомовного населення на Донбасі».

Такі статті-«дороговкази» почали використовуватися Путіним ще під час виборної кампанії 2012 року замість «передвиборної програми». Згодом ті статті стали прототипом різних держпрограм і реформ. Мабуть, і зараз в статті закодований алгоритм політики Кремля щодо України на найближчі роки.

По суті вперше Путін системно виписав і своїм авторством затвердив нову офіційну концепцію історії взаємин Росії і України, російського і українського народів. До сих пір в Росії панувала декілька видозмінена радянська концепція цього питання – «два братні народи». Путін же пропонує зовсім іншу концепцію – «українці і росіяни – це один народ», «частину територій історичної Росії більшовики несправедливо передали Україні», «українців намагаються висмикнути з єдиного народу і перетворити їх в антиросійських» і т.д.

Тепер, мабуть, в рамках цієї концепції в Росії перепишуть підручники в школах і ВНЗ, почнуть знімати фільми, серіали, про неї говоритимуть багато по телевізору і на каналах в ютубі. І через ці канали, в свою чергу, нова концепція буде транслюватися і для українців та представників інших країн світу…

А ще стаття формує нові «червоні лінії», малювати які так полюбляє останнім часом діючий президент Росії. «Все хитрощі, пов’язані з проектом «анти-Росія», нам зрозумілі. І ми ніколи не допустимо, щоб наші історичні території, на яких живуть близькі для нас люди, використовували проти Росії. А тим, хто зробить таку спробу, хочу сказати, що таким чином вони зруйнують свою країну».

Таке висловлювання формулює одну з головних червоних ліній «страху Кремля» про власне майбутнє. Про той час, коли Україна, як рівноправний член, стане частиною колективної безпеки демократичного світу та ввійде до НАТО. Для Путіне цей факт означатиме повне руйнування примарних надій на відродження імперії. І він розуміє, що до цього все йде. Тому Путін заздалегідь готує собі підґрунтя для можливих заходів, в тому числі і військового характеру.

Хоча з іншого боку, вибір Путіним для своєї статті цієї теми свідчить про дефіцит виграшних сюжетів для сучасного Кремля. Останнім часом хмара тегів для виборчої кампанії у РФ виглядає стереотипно – Україна, Лавров, армія, Північний потік, цифровізація Росії. Руйнівна путінська політика останнього десятиріччя призвела до повною відсутності в російському інформаційному просторі позитивних, виграшних для російської громадськості, тем. Путіну знову і знову доводиться оперувати давно застарілими тезами про «хунту», «зовнішнє управління із США» і «фашизм» на Україні, лише посилюючи їх, що не вражає внутрішню аудиторію і не створює ніяких нових установок, які так потрібні Кремлю напередодні виборів. А велика кількість маніпулятивних технік в тексті вказує на те, що Путін та його оточення назавжди залишилися у смислах та сенсах початку століття. Без всякого натяку на прогрес та розвиток.

Автор: Юрій Федоренко.

Categories
Авторське Ексклюзив

Вінницяобленерго підконтрольна російському бізнесу, дійсно «переймається» проблемами тарифів для населення у складні для енергетики України часи

Вінницяобленерго підконтрольна російському бізнесу, дійсно «переймається» проблемами тарифів  для населення у складні для енергетики України часи

Проблема з тарифами у тому числі і на електричну енергію є однією з ключових проблем для населення і влади України, але це не стосується тих хто має кумівські або дружні зв’язки із керівництвом АТ «Вінницяобленерго» в особі генерального директора Поліщука А.Л. або ще краще якщо ви разом майните біткоіни.

Як виявилося сприятливим для таких управлінців є і факт проходження українською енергетикою стану затяжної кризи, оскільки галузь перебуває на складному етапі трансформації від ручного управління до ринкових правил та принципів.

Вимушений і необхідний стратегічний крок України почати рух у напрямку набуття статусу учасника європейської енергетичної системи та виключення можливості здійснення тиску збоку Росії.

Поки державні компанії «Енергоатом», «Укргідроенерго» стримують зростання тарифу на електричну енергію для пересічних громадян, постачаючи її за ціною собівартості, керівництво такої приватної компанії як АТ «Вінницяобленерго», що належить до фінансово-промислової групи з російським капіталом «Енергетичний Стандарт» може собі дозволити продавати електроенергію підконтрольним підприємствам дешевше ніж населенню та списувати все на втрати, які лягають на тариф для населення. Як свідчить практика подібні оборудки не можуть відбуватися без відома перших осіб компанії.Як стало відомо у місті Вінниця на минулому тижні правоохоронці викрили одну із найбільших ферм, що майнила крептовалюту на території промзони АТ «Вінницяобленерго». Очевидно, що не є збігом обставин той факт, що засновником однієї із двох фірм, яка займалася вказаною діяльністю, а саме ТОВ «Альфа – Енерджи», є кум Андрія Поліщука, Сергій Мазніченко.

Варто зазначити, що втрати електричної енергії обленерго у ході його функціонування закладаються в його тариф, який сплачується усіма абонентами Вінницької області у тому числі населенням.

Далі ще цікавіше, 12 липня 2021 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг публікацією на власному сайті офіційно підтвердила, що втрати електричної енергії АТ «Вінницяобленерго» за останні роки є необґрунтованими, що викликають багато запитань до зазначеного ліцензіата та буде досліджено регулятором під час перевірок.

Іншим фактом, який викликає багато питань – це вартість, за якою постачалася електрична енергії товариствам з метою ймовірного маскування реальних обсягів споживання під час майнингу криптовалют. Як стало відомо у офіційних платіжних документах тариф для таких товариств складав у різні періоди 1,37 грн або 1,41 грн за кВт*год при обсязі споживання в місяць від 40000 до 100000 кВт*год, у той час, як звичайні громадяни у Вінницькій області сплачували ціну за електроенергію за тарифом 1,68 грн за кВт*год з середньомісячним споживанням від 90 до 150 кВт*год.  

Крім того, як стало відомо пан Андрій Поліщук не збирається зупинятися «на досягнутому» і найближчим часом планує остаточно оскаржити в суді рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка відхилила включення до структури тарифу АТ «Вінницяобленерго» на 2020 рік більше 40 млн грн. на забезпечення втрат електричної енергії.

Уразі позитивного рішення генеральний директор АТ «Вінницяобленерго» забезпечить надходження додаткових надприбутків для себе, нечужих для нього майнингових ферм та виправдає своє перебування на посаді перед російськими роботодавцями, а населення Вінницької області нажаль стане спонсором такого бізнесу. 

Джерело.

Categories
Авторське

Вагнеровці трохи “вЧАДіли“

Нещодавно, у Республіці Чад, країні в центрі північної Африки, що межує на півдні з Центральноафриканською Республікою, люди у військовій та поліцейській формі, озброєні автоматичною зброєю затримали 10 російських туристів, які подорожували по країні з наметами і туристичним спорядженням. У туристів конфіскували паспорти і на військовому літаку переправили їх до столиці – Нджамену. Після розгляду і втручання російського МЗС їх відпустили.

Настороженість силовиків Республіки Чад до російських “диких” туристів має під собою трагічні підстави. В кінці травня на територію Чаду із сусідньої ЦАР вторглися бойовики ПВК “Вагнер”, що воюють проти опозиції на боці президента Таудери, якого активно підтримує влада Росії. Тоді в прикордонних боях з інтервентами загинули військовослужбовці ЗС Республіки Чад.

П’ятьох полонених військовиків нападники вивезли на територію ЦАР де і стратили.

Злочинці з російських ПВК вже відкрито загрожують життю не тільки мешканців ЦАР, яку накрило хвилею «вагнерівських» безчинств, а й сусіднім країнам.

31 березня цього року робоча група з прав людини при Управлінні Верховного комісара ООН, що займається питанням використання найманців, вперше офіційно висловила стурбованість у зв’язку з широким використанням владою ЦАР приватних військових компаній. У прес-релізі групи згадуються три російські організації: ПВК Вагнера, компанія Sewa Security Services, яка вважається філією ПВК Вагнера в республіці, а також Lobaye Invest SARLU (формально це гірничодобувна компанія, заснована в ЦАР в 2017 році). Російські «інструктори», за іронією долі, які прибули в ЦАР за згодою ООН, виявилися найманцями з трьох різних ПВК, хоча відповідно до російського законодавства «найманство» є кримінальним злочином (ст.359 КК РФ, від 4 до 8 років позбавлення волі).

Деталі закритих доповідей з розслідування експертів ООН були розголошені французьким виданням RFI. На поверхню спливли численні факти звірств росіян в проблемній африканській країні, де в грудні 2020 року розпочався новий етап громадянської війни. Причини загострення ситуації в країні на сам перед криються в спробі Кремля безапеляційно «посадити» свого ставленика Туадеру на черговий термін.

За даними доповідей за останні п’ять місяців росіяни здійснювали масові позасудові страти, захоплювали заручників, на допитах застосовували тортури, ґвалтували жінок і дівчаток, здійснювали викрадення людей, здійснювали насильницький згін місцевих жителів з їх територій, вели обстріл цивільних об’єктів і мечетей, а також нападали на працівників гуманітарних місій.

Нещодавно, телеканал CNN спільно з дослідницькою групою The Sentry оприлюднив дані розслідування, яке стосується діяльності російських «інструкторів» з ПВК Вагнера в Центральноафриканській республіці.

Так, за інформацією телеканалу CNN російські найманці разом з військовими армії ЦАР вбили до 20 мирних жителів, які ховалися в мечеті Аль-Таква в місті Бамбарі. Масове вбивство сталося в лютому 2021 року, коли місто відбили у повстанців. У той же день, за заявою кількох очевидців, мирних жителів Бамбарі обстріляли з російських вертольотів, які знаходяться на озброєнні підрозділів ПВК Вагнер.

Ще одна мешканка Бамбарі розповіла CNN, що «протягом трьох днів росіяни не дозволяли нам забрати тіла» загиблих біля мечеті. Інша жінка стверджує, що її 15-річний син був убитий людьми, які стріляли з російського вертольота. Потім був вбитий і її чоловік.

Телеканал розповів і про інші злочини, до яких могли бути причетні російські найманці. Зокрема, згадуються кілька вбивств мирних жителів, спалення будинків. CNN також стверджує, що у росіян є база неподалік від Бамбарі, де тортури є «звичайним явищем».

У ЦАР знаходиться від 800 до 2000 російських найманців, що воюють разом з FACA (урядова армія) проти численних груп повстанців. Російська пропаганда «малює» найманців «рятівниками». В PR-компанію по героїзації путінських «псів війни», яка йде безперервно вже не перший рік, вкладаються значні кошти. А самим найманцям вбили в голову, що місцеве населення – це тварини, а значить з ними можна обходитися, як з худобою. Різати, грабувати, знущатися, ґвалтувати. Уряд в Бангі ввів найсуворішу цензуру на критику дій росіян. Тих, хто намагається чинити опір насильству, оголошують посібниками збройних угруповань. Діє жорстке правило: про росіян або добре, або нічого. Тому люди, що живуть в постійному страху, немов проковтнули язики.

Російське посольство на чолі з послом Володимиром Титоренко, як завжди відмовляється визнати звинувачення у військових злочинах. Замість цього в столиці Бангі за допомогою ГРУ готуються масові мітинги з вимогами вигнати з країни миротворчий контингент ООН, що діє в рамках місії МІНУСКА. Якщо це станеться, то росіяни залишаться безроздільно господарювати в нещасній країні. Це обов’язково призведе до кривавого знищення всіх мало-мальськи не згодних з грабіжницькими планами Путіна і Пригожина у цій багатій на алмази та інші природні багатства країні.

Автор: Юрій Федоренко.