Ексклюзив, Росія

Порушники міжнародного права: ідентифікація російських окупантів

У 2014 році Росія продемонструвала своє ставлення до суверенітету України. Попри запевнення Путіна про те, що РФ ніколи не нападе на свого сусіда, а також, що Крим є українською територією, він все ж вирішив, що його слова нічого не варті і скоїв збройний напад на схід України і Автономну Республіку.

З моменту початку окупації було зрозуміло, що бойовиками, «зеленими чоловічками», регулярними військовими є громадяни РФ. Це розуміли і знали всі. Однак в Кремлі продовжували стверджувати, що російських військових не на півдні, не на сході України не було. За словами пропагандистів Кремля, збройний опір чинився українцями і етнічними росіянами. І оскільки в “Верховній Раді не хотіли визнавати думку російського населення України, Кремль прийняв рішення про постачання ополченцям гуманітарної допомоги”, до складу якої входило як легке, так і важке озброєння.

Насправді ж, як з самого початку, так і через 7 років, на Донбасі та звичайно ж, в Криму, перебувають регулярні війська РФ, які не перестають атакувати українські позиції. Втім, навіть через 7 років, в Кремлі, як і раніше, до кінця не визнають присутність російських військових в Україні і тим більше не визнають їхню присутність на початку бойових дій в 2014 році.

Проте, крім найманців, яких називають «ввічливими людьми» і присутність яких частково визнана Росією, при захопленні адміністрації в Криму і військових діях на Донбасі, в 2014 році брали участь контрактники деяких регулярних військових частин РФ. Ідентифікація особистостей відбувається і до тепер. 

Завдяки вільному доступу до відкритих джерел в глобальній мережі, у тому числі офіційних ЗМІ, вдається впізнати все більше порушників міжнародного права, які допомогли в 2014 році вчинити злочин проти, так званого, “братнього народу”, який в підсумку став “бандерівськими націоналістами”. Як виявилося, слова про “братський народ” завжди були брехнею, якою просякнута вся кремлівська влада.

197-а бригада військових кораблів Чорноморського флоту і 68-а бригада кораблів охорони водного району з військової частини №72136 стали одними з учасників воєнізованого захоплення Криму. Їхні кораблі ВДК (Великий десантний корабель) «Ямал» і МТЩ (Морський тральщик) «Іван Голубець» вдалося ідентифікувати разом з командою.

Варто відзначити, що ці судна і раніше були використані для захоплення чужих територій. Так, в 2008 році, ВДК «Ямал» разом з ВДК «Саратов» під прикриттям малого протичовнового корабля виконали перекидання російського десанту в Грузію і залишалися біля берегів країни до закінчення окупаційної агресії.

Також через 4 роки, ВДК «Ямал» почав брати участь в перекиданні озброєння для початку російської військової агресії в Сирії і підтримки режиму Башара Асада. На момент перекидання зброї командиром корабля був Олексій Грицай, капітан 3-ого рангу. У 2013 році він вже отримав звання капітана 2-ого рангу. А станом на 2019 рік зайняв позицію начальника штабу десантних кораблів Балтійського флоту.

Алексей Грицай бывший командир БДК «Ямал»

Олексій Грицай, колишній командир ВДК «Ямал»

До слова, його батько Сергій Грицай, капітан 1-ого рангу у запасі. Після анексії Криму він був призначений начальником 205-ого управління допоміжного флоту ЧФ РФ. Кілекторне судно КІЛ-158, з 205-ого загону, перекидало російських десантників до Криму напередодні анексії півострова.

Згідно із записами походів бойових кораблів, ВДК «Ямал» знаходився в поході з 20.02.2014 року до Сирії. Однак 4.03.2014 вже був біля берегів Криму:

Журнал рейсов боевых российских кораблей, в котором отмечены походы «Ямала» из Черного моря и обратно

Журнал рейсів бойових російських кораблів, в якому відзначені походи «Ямалу» з Чорного моря і назад

Якщо врахувати, що на медалях за захоплення Криму відзначена дата 20.02.2014 – 18.03.2020, то участь ВДК «Ямал» також побічно підтверджується. Про це свідчить і коментар Михайла Шевченка, одного з моряків корабля, залишений в соціальній мережі поруч з фотографією його медалі:

Скриншот из социальной сети, где Михаил Шевченко пишет, что он “тоже не сразу получил медаль”, так как срочно отбывал в Сирию

Скріншот з соціальної мережі, де Михайло Шевченко пише, що він “теж не відразу отримав медаль”, оскільки терміново відбував в Сирію

Капітаном ж ВДК «Ямал», під час злочинної російської окупації по захопленню Криму, був капітан 3-ого рангу Валерій Поляков, який після анексії півострова достроково був нагороджений позачерговим званням капітан 2-ого рангу.

Валерий Поляков, командир БДК «Ямал» во время проведения спецоперации России по оккупации Крыма

Валерій Поляков, командир ВДК «Ямал» під час проведення спецоперації Росії по окупації Криму

Наступним командиром ВДК «Ямал» став капітан-лейтенант Валентин Тютькало в 2017 році. Він також отримав медаль за окупацію Криму і саме він був командиром МТЩ «Іван Голубець» в 2014 році, який також брав участь в російській агресії проти України.

Валентин Тютькало, командир МТЩ «Иван Голубец» в 2014 году. Участник спецоперации по захвату Крыма

Валентин Тютькало, командир МТЩ «Іван Голубець» в 2014 році. Учасник спецоперації із захоплення Криму

У 2014 році, до початку анексії півострова, Тютькало виконував рейс на іншому МТЩ – «Ковровец», в Сочі. Легендою таких маніпуляцій була охорона «Олімпіади 2014» в Сочі. Однак колишній командувач ВМС України Сергій Гайдук стверджує, що подібні маневри були спрямовані саме на підготовку Росії до захоплення Автономної Республіки Крим.

Крім нових ідентифікованих “акторів” в “театральній постановці” «Крим і Севастополь повертаються в рідну гавань», були виявлені і впізнані ще одні злочинці, які беруть участь в агресії проти України на Донбасі.

Йдеться про громадян Російської Федерації, контрактників Збройних сил РФ, які в 2014 році вторглися в Україну за наказом “лідера” Росії.

Фотография российских воинов, которая была найдена в альбоме на странице социальной сети у одного участников агрессии против Украины

Фотографія російських воїнів, яка була знайдена в альбомі на сторінці соціальної мережі у одного учасника агресії проти України

На фото зображені російські контрактники, що на той момент несли службу в 18-й ОМСБр (Мотострілкова бригада), яка протягом семи років успішно приховувала свою причетність до ведення бойових дій проти українських громадян.

Вдалося з’ясувати, що 18-а ОМСБр увійшла на територію України 12 серпня 2014 року. 13 серпня бригада зупинилась в місті Сніжне, Донецької області, після чого по контрактниках вдарила українська артилерія. В результаті були вбиті 120 супротивників, поранені 450 окупантів. Решта 630 вояків РФ залишилися неушкоджені.

Під номерами на фотографії вказані росіяни, яких вдалося впізнати.

Він також був нагороджений медаллю за окупацію Криму, а значить, крім війни на Донбасі, анексував півострів з іншими злочинцями.

Під №2 Іскович Михайло, який також, як і його бойовий товариш, брав участь в анексії Криму.

Під №4 та №5 – Антон Туманов і Роберт Артюнян були знищені артилерією 13 серпня.

Антон Туманов

Антон Туманов

 Роберт Артюнян

Роберт Артюнян

Необхідно відзначити, що Туманов вже в 2014 році прекрасно розумів, що вторгається в Україну і йде воювати проти ЗСУ. Про це він пише матері в своєму листі:

Последнее письмо Антона Туманова своей матери. В нем он говорит о том, что всю бригаду отправляют в Донецк, где они, по сути, будут воевать на стороне сепаратистов.

Останній лист Антона Туманова своїй матері. У ньому він говорить про те, що всю бригаду відправляють в Донецьк, де вони, по суті, будуть воювати на боці сепаратистів.

Зібрані матеріали незаперечно підтверджують присутність вояків Росії з регулярних частин на території України в 2014 році. Це вкотре підтверджує, що Путін напав на свого сусіда, так званий, “братський народ”, без оголошення війни. Цікаво те, що президент Росії неодноразово повторював, “Україна – це суверенна держава”, “Крим – це територія України”. Росія ніколи не нападе на Україну. Подібні обіцянки звучали з вуст Гітлера Сталіну. Фінал їхнього союзу відомий всьому світу.

Джерело.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *